close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Дн

код для вставки
презентация
Дистанційна освіта.
Дистанційне навчання
Дистанційна освіта - це можливість навчатися та отримувати необхідні
знання віддалено від навчального закладу в будь який зручний час.
Права та обов'язки регулюються Положенням про дистанційну освіту та
Концепцією розвитку дистанційної освіти в Україні.

Дистанцiйне навчання — це форма навчання з використанням
комп’ютерних і телекомунiкацiйних технологiй, якi забезпечують
iнтерактивну взаємодiю викладачiв та студентiв на рiзних етапах навчання
i самостiйну роботу з матерiалами iнформацiйної мережi.
Дистанційне навчання – сукупність наступних заходів:

засоби надання учбового матеріалу студенту;

засоби контролю успішності студента;

засоби консультації студента програмою-викладачем;

засоби інтерактивної співпраці викладача і студента;

можливість швидкого доповнення курсу новою інформацією, коригування
помилок.

Дистанційна освіта характеризується як якісно новий, прогресивний вид
навчання, що виник в останній третині XX ст. завдяки новим технологічним
можливостям, які з'явилися внаслідок інформаційної революції, і на
підставі ідеї відкритої освіти. В основу цього виду навчання покладено
самостійну інтерактивну роботу студента зі спеціально розробленими
навчальними матеріалами.

ДО - комплекс освітніх програм, що призначені полегшити стратегію
навчання, не залежну від щоденного контакту з викладачем, а
засновану на кращому використанні самостійного навчання студентів
(В.І. Овсянніков).

ДН - цілеспрямований, організований процес інтерактивної взаємодії тих,
хто навчає, і студентів між собою і з засобами навчання, інваріантний до
їхнього розташування в просторі і часі, що реалізується у специфічній
дидактичній системі (О.О. Андреєва і В.І. Солдаткіна).
Характерні риси дистанційної освіти

- самоосвіта як основа дистанційного навчання, що передбачає
самомотивацію студента щодо власного навчання, а також певний рівень
самоорганізації особистості;

- спілкування викладача і слухача за принципом "один до одного", що
відповідає за формою і змістом індивідуальній консультації;

- спілкування і взаємодія "один до одного" не виключає взаємодії "одного
до багатьох", оскільки викладач, відповідно до заздалегідь складеного
графіка, працює відразу з безліччю студентів. Така форма взаємодії
нагадує традиційне навчання в класах;

- взаємодія "багатьох до багатьох" означає, що можливе одночасне
спілкування безлічі студентів, які обмінюються між собою досвідом і
враженнями.
Переваги

гнучкість – можливість викладення матеріалу курсу з урахуванням підготовки,
здібностей студентів;

актуальність – можливість упровадження новітніх педагогічних, психологічних,
методичних розробок;

зручність – можливість навчання у зручний час, у певному місці, здобуття освіти без
відриву від основної роботи, відсутність обмежень у часі для засвоєння матеріалу;

модульність – розбиття матеріалу на окремі функціонально завершені теми, які
вивчаються у міру засвоєння і відповідають здібностям окремого студента або групи
загалом;

економічна ефективність – метод навчання дешевший, ніж традиційні, завдяки
ефективному використанню навчальних приміщень, полегшеному коригуванню
електронних навчальних матеріалів та масового доступу до них;

можливість одночасного використання великого обсягу навчальної інформації будь-якою
кількістю студентів;

інтерактивність – активне спілкування між студентами групи і викладачем, що значно
посилює мотивацію до навчання, поліпшує засвоєння матеріалу;

більші можливості контролю якості навчання, які передбачають проведення дискусій,
чатів, використання самоконтролю;

відсутність географічних кордонів для здобуття освіти.
Сучасні технології дистанційного навчання
Презентаційні:
• книги та друковані матеріали,
• електронні тексти та публікації,
• комп'ютерні навчальні програми
Доставки:
• Радіо- та телетрансляція,
• Аудіо- та відеокасети, диски,
• інтранет, інтернет
Взаємодії:
• Телеконференції,
• електронна пошта,
• групова мережа
Історія становлення ДО в Україні

Перші кроки до розвитку ДО в Україні були зроблені ще наприкінці 90-х
років. У лютому 1998 р. Верховна Рада приймає Закон України "Про
національну програму інформатизації", в якому формулюються задачі з
інформатизації освіти та визначаються напрямки їх реалізації. З моменту
прийняття цього Закону у системі освіти України відбувається ряд
позитивних змін у галузі інформатизації та освоєння Internet.

З 1997 року в Україні регулярно проводяться Всеукраїнські конференції
"Інтернет - технології в інформаційному просторі держави". В 1998 році
науковці країні організовують та проводять національну конференцію в
Одесі, на якій відбулося підписання меморандуму про співробітництво між
27 ВНЗ України.
Історія становлення ДО в Україні

В 2000 році Міністерство освіти та науки України затвердило "Концепцію
розвитку дистанційної освіти в Україні", яка передбачає створення в країні
системи освіти, що забезпечує розширення кола споживачів освітніх
послуг, реалізацію системи безперервної освіти "протягом всього життя"
та індивідуалізацію навчання при масовості освіти.

Створення Українського центру дистанційної освіти на основі
Національного технічного університету України "Київський політехнічний
інститут" дало можливість проводити в Україні курси навчання для
викладачів ВНЗ, розроблювачів дистанційних курсів і укладати договори з
ВНЗ про співробітництво з метою координації створення системи
дистанційної освіти в Україні.
Історія становлення ДО в Україні
Згідно "Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні" від 20 грудня 2000
року в перший етап розвитку вітчизняної дистанційної освіти протягом 2001
року відбулося:

створення організаційної структури системи ДО;

розробка правових основ і стандартів ДО;

створення матеріально-технічної бази реґіональних і локальних центрів
ДО;

створення первинного фонду дистанційних курсів і забезпечення їх
експериментального впровадження;

розробка засад фінансування системи ДО;

реалізація пілотних проектів впровадження ДО.
Історія становлення ДО в Україні
На другому етапі розвитку дистанційної освіти в Україні протягом 2002-2003
рр. проходило:

повномасштабне розгортання і впровадження дистанційної освіти як
форми навчання, рівноцінної з очною, заочною та екстернатом;

впровадження системи багатоканального фінансування юридичних і
фізичних осіб системи ДО;

розробка і впровадження системи пільг щодо використання комп'ютерних
мереж і телекомунікаційної інфраструктури для складових системи ДО
(юридичних і фізичних осіб);

впровадження системи ліцензування, атестації та акредитації закладів ДО;

інтеграція системи ДО України у світову систему.
Основними завданнями сучасного етапу розвитку
системи дистанційної освіти є:

усвiдомлення керiвниками освiти, органами управлiння, професорськовикладацьким складом i широкою педагогiчною спiльнотою доцiльностi,
необхiдностi та можливостi впровадження дистанцiйного навчання у
вiтчизняну освiту;

створення національних, галузевих, регіональних місцевих підсистем
дистанційної освіти і відповідних до них телекомунікаційних мереж з
виходом до мережі Інтернет;

розробка навчально-методичних комплексів дистанційного навчання та їх
сертифікація;

створення локальних телекомунікаційних мереж з виходом до Інтернет
навчальних закладів і формування їх Web-сайтів дистанційного навчання;

підготовка кадрів для дистанційного навчання;

формування експериментальних навчальних груп та їх дистанційне
навчання.
Проблеми впровадження ДО в Україні

ускладнена ідентифікація дистанційних студентів, оскільки на сучасному
етапі розвитку технологій перевірити, хто ж саме здає екзамен досить
складно (відеоідентифікація, надання підтверджуючих особу документів)

низька пропускна спроможність електронної мережі під час навчальних
чи екзаменаційних телеконференцій

недостатній безпосередній контакт між персональним викладачем
(тьютором) та дистанційним студентом через професійну завантаженість
педагогів

Недостатня кількість досвідчених викладачів-тьюторів, практикуючих ДН
та володіючих новітніми технологіями дистанційного навчання

Невмотивованість дистанційного студента
Організаційна структура системи дистанційної освіти
включає:

Раду з питань моніторингу розвитку дистанційної освіти при Кабінеті
Міністрів України;

координаційну Раду Міністерства освіти і науки України з питань
дистанційної освіти;

Український центр дистанційної освіти;

регіональні центри ДО у містах Харків, Львів, Одеса, Донецьк,
Дніпропетровськ, Хмельницький;

локальні центри ДО;

базові центри ДО за напрямками фахової підготовки;

науково методичні комісії за напрямками діяльності системи ДО.
Центри дистанційної освіти України

http://www.osvita.org.ua/distance/ukraine/centers/

http://vnz.org.ua/dystantsijna-osvita/tsentry-do
Додатково:

«Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні» - переглянути

«Положення про дистанційне навчання» затверджене наказом
Міністерства освіти і науки україни №40 від 21.01.2004 р. - переглянути

Наказ Міністерства освіти і науки україни №293 від 07.07.2000 р. «Про
створення українського центру дистанційної освіти» - переглянути
Автор
Юлия Sumy
Документ
Категория
Образование
Просмотров
5
Размер файла
168 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа