close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Ми пам'ятаємо

код для вставки
Шкільна газета
Дитячий пізнавально-інформаційний вісник
№28 (2019 рік)
Творча майстерня учнів початкових класів
Павлівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів
Керівник вчитель початкових класів: Лисицька Галина Іванівна
Ми пам’ятаємо
22 червня 1941 року фашистська Німеччина віроломно напала на
нашу країну. Мирна праця людей була перервана. Почалась Велика
Вітчизняна війна, що палахкотіла 1418 днів і ночей, спогади про яку
тривожать і сьогодні душі ветеранів, їх дітей, онуків, що самі давно
вже стали батьками.
Коли фашисти напали на нашу країну, вони вже силою захопили
чимало інших країн. І підняли над чужими землями прапори, на яких
звивався страшний криволапий хрест, схожий на павука. Горе і
смерть несли людям ці
знамена.
Багато років тому всі
чоловіки старші за 18 років
зобов’язані були залишити
свою сім’ю, свою матінку,
жінку, дітей. Покинувши рідні
домівки, багато чоловіків
загинули так і не встигли
повоювати на війні, відстояти
свою незалежність, волю. Так і мій прадід Ситник Іван Андрійович не
встиг потримати рушницю в руках, як його разом із іншими було
розбомблено німецькими літаками у Краснокутському районі під час
переходу до лінії фронту. А іншого прадіда Довгушу Петра
Никифоровича було поранено неподалік від міста Богодухів, а
пізніше його та всю родину проти волі було вивезено до Німеччини.
А от прадід Колесніченко Микола Григорович пройшов не одну
сотню кілометрів фронту, був неодноразово нагороджений за відвагу,
але і його наздогнала нищівна куля ворога.
Але радянський народ все-таки переміг, хоча і багато людей
загинуло.
Проходять роки, але ми не повинні забувати про тих, хто
боровся за гарну справу, хто відстоював ціною свого життя кожен
клаптик землі. Дякуючи їм, наше покоління до недавна знало про
війну тільки з книг та кінофільмів.
Тепер ми кожного року в жовтні та в травні вшановуємо пам’ять
воїнів, які захищали рідне село, рідний край від німецькофашистських загарбників. Вшановуючи пам’ять наших прадідів, ми
повинні робити все те, щоб не повернулися ті страшні часи, які
пережили наші пращури. Бути один з одним люб’язними, щирими,
ввічливими і тоді ми і далі не знатимемо страшного слова «війна».
Адже наші співвітчизники загинули заради життя на землі.
Давно відгриміли бої, зарубцювалися рани на тілі землі, буйно
колосяться хлібами поля, колись густо засіяні мінами… а події
далеких років живуть у пам’яті народній, бо не можна забути тих, хто
не повернувся з війни, хто віддав усього себе заради життя і щастя
наступних поколінь. Пам’ять про героїв фронту і тилу, про наших
визволителів – священна. Вона буде жити вічно.
Крушина Василь Тимофійович
Крушина
Василь
Тимофійович
–
прадідусь учня 3 класу Заяц Матвія. Василь
Тимофійович народився 2 квітня 1926 року в
селі Кручик.
Василь в 17 років був призваний на
фронт.
Форсував
Дніпро, воював на
Букринському
плацдармі. Звільняв
Черкаську,
Вінницьку, Івано-Франківську, Львівську
області. Був поранений. Після шпиталю
знову пішов на фронт. Пройшов дорогами
Польщі, Чехословаччини, Німеччини. Має
бойові нагороди, за форсування Дніпра,
медаль «За відвагу» за визволення
Кракова, ще одну медаль «За відвагу» за
Прагу та орден Слави ІІІ ступеня.
Нагороджений
орденами
Вітчизняної
війни ІІ ступеня «За мужність», багатьма
подяками від командування.
Слісаренко Дарія
Парфірівна
Слісаренко
Дарія
Парфірівна – прапрабабуся
учениці 3 класу Чорнощок
Ніки.
Дарія
Парфірівна
народилася 10 березня 1911
року на Сумщині. Закінчила 7
класів Сумського інтернату
№1, пройшла дев’ятимісячні
курси медсестер. У 1941 році
була призвана Грайворонським
РВК до служби.
1941-1942рр. – медсестра
на фронті.
1942р. – воювала в
артелерійному полку, де й
познайомилася
з
дідусем
Зеленським
Петром
Івановичем (1906 – 1945рр.),
який був артилеристом в тому
ж полку, що й бабуся. Одружилися на війні.
Дідусь загинув в 1945 році, дійшовши до
Берліну.
Бабуся приймала участь у визволенні
Варшави (отримала орден), приймала участь
у форсуванні річки Одр (нагорода) та річки
Вісла (нагорода).
1948року звільнена в запас.
1949
року
одружилася
вдруге
(Вишневський Олександр Федорович).
З 1950 по 1968 роки працювала в
дитячому садку №6 міста Богодухів.
10 лютого 2012 року померла. Похована на Богодухівському
цвинтарі.
На фото: Слісаренко-Зеленська-Вишневська Дарія Парфірівна та
Зеленський Петро Іванович.
Колісник Федір Іванович
Колісник Федір Іванович –
прадідусь учениці 3 класу Гутянської
Анни.
Федір Іванович народився 13
червня 1924 року в селі Матвіївка.
Помер 12 вересня 2010 року. Під час
війни дійшов до Румунії. Він отримав
поранення в праву руку, в ногу та
поранення голови.
Автор
galina.lisickaya
Документ
Категория
История
Просмотров
6
Размер файла
1 207 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа