close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

учительская презентация

код для вставкиСкачать
Тема уроку:
Поняття конфлікту.
Методики аналізу та
вирішення конфліктів.
ПЛАН УРОКУ
1. Конфлікт. Його динаміка та
основні стадії.
2. Різновиди конфліктів,
стратегії розв’язання
конфліктів.
3. Можливості запобігання
конфлікту.
4. Значення конфліктів
(позитивне і негативне).
Конфлікт
від
латинського
conflictus –
зіткнення
Конфліктологія це наука про
конфлікти
та шляхи їх
вирішення
вчені-конфліктологи:
Валентин Иванович
Андрєєв
Наталя Володимирівна
Гришина
Борис Йосифович Хасан
Хелена Корнеліус
Шошана Фейр
Конфлікт – це:
процес різкого
загострення
протиріч
і боротьби
двох
або більше
сторінучасників
у вирішенні
проблеми, що
має особисту
значущість для
кожного з
учасників
протиріччя,
що актуалізувалось,
тобто втілені у
взаємодії
протиборчі
цінності,
установки,
мотиви
протистояння
двох суб'єктів,
виявляється в
активності
сторін,
спрямованої на
подолання
протиріч
Основні структурні
елементи конфлікту:
Образ
конфліктної
ситуації
Образ
конфліктної
ситуації
1
Мотиви
Позиція
Предмет
конфлікту
Позиція
2
Мотиви
Причини конфліктів –
це неузгодженість
1.
2.
3.
4.
5.
Цілей, інтересів
Поглядів, переконань
Особистісних якостей
Розуміння інформації
Очікувань, позицій
Класифікація конфліктів
глобальні
Парціальні - спостерігається
протиборство окремих працівників з
керівником або працівників між собою.
Суперечності парціальних конфліктів
розв'язуються найчастіше авторитетом
керівника.
Класифікація конфліктів
Класифікація конфліктів
Структура конфліктів
Межі конфлікту
Просторові
- визначення меж територій, на
яких відбувається конфлікт. Це дуже важливо
для соціальних, міжетнічних, міжнародних
конфліктів.
Часові - тривалість конфлікту в часі, його
початок і кінець.
Суб'єктні -від суб'єктної межі конфлікту
залежить кількість учасників у конфлікті на
його початку.
Умови для початку
конфлікту
перший учасник конфлікту діє свідомо й
активно на шкоду опонентові;
другий учасник усвідомлює, що ці дії
спрямовані проти його інтересів;
у зв'язку з цим другий учасник
усвідомлює, що зазначені дії спрямовані
проти першого учасника.
Типологія
конфліктів
За ступенем залучення
людей
в конфлікт:
Внутрішньоособистісні
2. Міжособистісні
3. Міжгрупові
1.
Внутрішньоособистісні
конфлікти
Міжособистісні
конфлікти
Міжгрупові конфлікти
За проблемно-
діяльнісною ознакою
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
Педагогічні
Управлінські
Виробничі
Творчі
Політичні
Сімейні
Міжнародні та ін.
Педагогічні конфлікти
Управлінські конфлікти
Виробничі конфлікти
Політичні конфлікти
Сімейні конфлікти
Міжнородні конфлікти
За ступенем гостроти
протиріч
1.
2.
3.
4.
5.
Невдоволення
Розбіжності
Протидія
Розбрат
Ворожнеча
АЛГОРИТМ УПРАВЛІННЯ
КОНФЛІКТОМ
Зміст діяльності
Способи (методи) діяльності
1
Вивчення причин
виникнення
конфлікту
Спостереження; аналіз результатів
діяльності; бесіда; вивчення
документів; біографічний метод
(вивчення біографічних даних
учасників конфлікту) та ін.
2
Робота з лідерами в мікрогрупах;
Обмеження
перерозподіл функціональних
кількості учасників обов’язків; заохочення чи покарання
тощо
3
Додатковий аналіз
Опитування експертів; залучення
конфлікту за
медіатора, психолога; переговорний
допомогою
процес (медіація) та ін.
експертів
4
Ухвалення рішення
Крок
Адміністративні методи; педагогічні
методи
Управління конфліктами
Управління конфліктами
Значення конфлікту
Позитивні сторони:
джерело розвитку
сигнал до зміни
можливість
зближення
розрядка напруги
«Оздоровлення»
відносин
Негативні сторони:
руйнування
стосунків між
людьми
стрес
погіршення
здоров'я
Функції конфлікту
1. Інформативна:
1) сигналізуюча — її метою є привертання
уваги суспільства до якихось обставин,
що вимагають втручання, на проблеми,
що заважають подальшому розвитку
підприємства (організації, трудового
колективу);
2) комунікативна — полягає в обміні
інформацією між учасниками конфлікту.
Функції конфлікту
2. Інтегративна — впливає на співвідношення
інтересів, структуру груп. Завдяки цій функції здійснюються:
• утворення груп, встановлення, підтримка нормативних і
фізичних мене груп;
встановлення і підтримка відносно стабільної структури
внутріпіньогрупових і міжгрупових відносин;
соціалізація й адаптація як індивідів, так і соціальних груп;
створення і підтримка балансу сил і, зокрема, влади;
стимулювання нормотворчості та соціального контролю;
створення нових і відновлення існуючих соціальних норм та
інститутів;
пошук протиріч, що, у свою чергу, сприятиме суспільному
розвитку;
посилення внутріпіньогрупової інтеграції, зміцнення єдності
групи, мобілізація внутрішніх резервів, пошук прихильників,
виявлення супротивників, неформальних лідерів і
неформального розміщення сил.
Функції конфлікту
3. Регулятивно-розвиваюча (інноваційна) —
за її допомогою відбувається усунення перешкод на
шляху розвитку колективу (поліпшуються
психологічні характеристики колективу, підсилюється
соціальна активність, згуртованість і т.ін.). Конфлікт
спонукає до змін, відкриває дорогу інноваціям. Він
удосконалює можливості групового мислення і
знижує синдром покори, коли підлеглі не
висловлюють ідей, що, як вони вважають, суперечать
ідеям їх керівників. Це може поліпшити якість
процесу прийняття рішень, тому що додаткові ідеї і
"діагноз" ситуації ведуть до ліпшого її розуміння;
симптоми відокремлюються від причин і
розробляються додаткові альтернативи та критерії їх
оцінки. Через конфлікт члени групи можуть
визначити можливі шляхи вирішення проблеми.
Функції конфлікту
4. Психотерапевтична (полегшуюча)
— конфлікт знімає психологічну напруженість,
дискомфорт. Проблему, що виникла, молена
вирішити шляхом, прийнятним для всіх сторін, і в
результаті всі будуть більшою мірою відчувати свою
причетність до вирішення цієї проблеми. Це, у свою
чергу, сприятиме зниженню вірогідності проявів
ворожості, несправедли-вості. Сторони будуть більше
налаштовані на співробітництво, а не на антагонізм у
майбутніх ситуаціях, що можуть завер-шитися
конфліктом. Якщо конфлікт вчасно виявлений і
вирішений, це дає можливість запобігти серйозніших
конфліктів, що ведуть до тяжких наслідків.
Позитивні функції конфліктів
відіграє інформаційно-пізнавальну роль, у процесі
конфлікту учасники краще пізнають один одного;
конфлікт сприяє структуруванню соціальних груп,
групуванню однодумців;
конфлікт знижує "синдром покірності", стимулює
активність людей;
конфлікт стимулює розвиток особистості, виховує у
людей почуття відповідальності, допомагає їм
усвідомлювати свою значущість;
у процесі виникнення критичних ситуацій виявляються
непомітні до того чесноти та недоліки людей за їхніми
моральними якостями (принциповість, професіоналізм,
стійкість, лідерство);
розв'язання конфлікту знімає напруження;
конфлікт виконує також діагностичну функцію тощо.
Негативні функції конфліктів
погіршення мікроклімату в колективі,
зниження продуктивності праці, відволікання
частини людей для вирішення конфлікту
(створення для них дискомфорту, витрати на
невідпрацьовані за виробничим планом
години);
неадекватне сприйняття та непорозуміння
один з одним конфліктних сторін;
послаблення співробітництва між
конфліктними сторонами у процесі конфлікту й
після нього;
конфронтаційні прояви в стосунках, які
спрямовані більше на перемогу, ніж на
розв'язання проблеми для обох сторін;
моральні та матеріальні витрати на вирішення
Поведінка людей у
конфлікті
1. Уникнення. Коли людина ігнорує
конфліктну ситуацію, удає, що її не існує, не
вживає ніяких заходів — така стратегія
правомірна. Але буває й так, що невтручання
може призвести до ескалації конфлікту,
оскільки проблема не вирішується, а інтереси
учасників конфлікту залишаються
незадоволеними. Внаслідок невтручання
проблема, яку можна було вирішити,
залишається і перетворюється на таку, яку
вже неможливо розв'язати. Гасло — "моя хата
скраю".
Поведінка людей у
конфлікті
2. Суперництво дає змогу домогтися
необхідного результату, стимулює розвиток,
сприяє прогресу. Сторона конфлікту, що
застосовує стиль суперництва, покладається
на силу для забезпечення своєї переваги,
намагається нав'язати іншим свій варіант
вирішення спірних питань. Власна перемога
бачиться як поразка суперника. На
переговорах використовуються слабкі місця в
його аргументації. Гасла — "сильний завжди
має рацію", "переможців не судять" тощо.
Поведінка людей у
конфлікті
3. Пристосування. Вчинки можуть
демонструвати добру волю й служити
позитивною поведінковою моделлю для
опонентів. Нерідко вчинки стають
переломним моментом у напруженій
ситуації, що змінює її проходження на
позитивне. Така стратегія дає змогу
зберегти ресурси для сприятливіших
моментів.
Поведінка людей у
конфлікті
4. Компроміс. Пошуки балансу,
взаємних поступок, вгамування
суперечностей і підкреслення спільності
інтересів. Іноді компроміс допомагає
прийняти певне рішення. Гасло —
"краще маленька рибка, ніж великий
тарган".
Поведінка людей у
конфлікті
5. Співробітництво. Орієнтація на
найповніше задоволення інтересів усіх
учасників конфліктної ситуації. У
процесі співробітництва
Профілактика
Для попередження конфліктів потрібно знати різновиди типових
конфліктогенів: конфліктів
погрози і накази;
негативна й необгрунтована критика, зауваження та негативні
оцінки;
насмішки і зневажливий тон, неввічливе ставлення;
приниження гідності, прізвиська;
хвальба і безапеляційність і категоричність у судженнях та
висловлюваннях;
перебивання іншого, підвищення голосу тощо для
самоствердження за рахунок приниження й знецінення інших;
нав'язування порад, приховування важливої інформації;
нав'язування конкурентних відносин;
допити, що заганяють "в кут", або такі, що викликають "почуття
ровини";
відмови од переговорів, обговорення складної проблеми;
різка заміна проблеми;
заспокоєння запереченням;
порушення етики тощо.
Профілактика
конфліктів
Ефективним методом профілактики та попередження конфліктів є
уникнення конфліктних типів. В. Андреев рекомендує:
не прагнути будь-що домінувати;
бути принциповим, проте не боротися лише заради принципів;
пам'ятати, що прямолінійність — це добре, проте не завжди;
частіше посміхатися (посмішка мало коштує, проте дорого
цінується);
пам'ятати, що традиції — це добре до певної міри;
говорити правду потрібно, але це потрібно робити вміло;
прагнути бути незалежним, але не самовпевненим;
не перетворювати настирливість у надокучливість;
не чекати справедливості для себе, якщо ти сам
несправедливий;
не переоцінювати своїх здібностей і можливостей;
не виявляти ініціативи там, де її не потребують;
виявляти доброзичливість;
виявляти витримку й спокій у будь-якій ситуації;
реалізувати себе у творчості, а не в конфліктах.
Правила безконфліктного
спілкування
1.Не застосовуйте конфліктогени, оскільки вони активізують
конфліктне поле суперечностей.
2. Не відповідайте конфліктогеном на конфліктоген, бо він є
резервуаром конфліктів. Психологи твердять, що в такому разі
збільшується сила конфліктогенів. Краще прагніть до потреби і
налагодження гарних стосунків.
3. Здатність сприймати почуття іншої людини, розуміти її думки у
психології називається емпатією. А тому доброю порадою для
всіх буде: "Виявляйте симпатію до співрозмовника". Адже якась
причина його привела до вас, то будьте мудрими. У такому разі
виникає інший стан психіки з іншими роздумами. Психологи
вважають, що тут спостерігається поняття, протилежне
конфліктогенові — доброзичливі помисли щодо співрозмовника.
Сюди належить все, що поліпшує настрій людини: похвала,
комплімент, дружня усмішка, увага, цікавість до особистості,
співчуття, поважливе ставлення до співрозмовника як до рівного
собі тощо.
4. Спонукайте себе на доброзичливі помисли. Цього навчають
психологи. Кожен із нас потребує позитивних емоцій, тому
людина, яка є джерелом доброзичливих помислів, стає бажаним
співрозмовником, навіть коли до неї було дещо упереджене
ставлення.
Дякую за увагу!
Документ
Категория
Презентации по философии
Просмотров
44
Размер файла
2 030 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа