close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Мультимедійна презентація О.Олесь

код для вставкиСкачать
Обрати письменника
О. Олесь
1. Непересічність постаті
2. Риси характеру
3. Освіта
4. Життєва позиція
5. Твори
6. Погляди і переконання
7. Захоплення
8. Художній світ
9. Критика
10. Теорія літератури
11. Кросворд
12. Тест
13. Фонотека
Епіграф: Хто я? Я козак –
З вільним духом, з ніжним
серцем, з іскрами в очах.
Тонкий лірик, поет із мужнім громадянським голосом,
співець краси і сили кохання,природи і долі рідного краю,
надії і віри, поет страдницької долі, глибокої зажури серця,
драматург, перекладач, ветеринар.
Щирий і ніжний, працьовитий, поетично обдарований,
любив рідну землю, здібний до навчання, закоханий у
красу, народну пісню, Шевченкове слово, романтик за
світовідчуттям, сприймав світ у контрастній кольоровій
гамі і так само його відображав, страждав на чужині.
Навчався в рідному містечку Білопілля у чотирирічній школі.
1893 р. – почав навчатися в Дергачівській землеробній школі на
Харківщині.
1903 р. – став студентом Харківського ветеринарного інституту,
наполегливо займається самоосвітою.
Самотужки вивчає польську, сербську і болгарську мови,
знайомиться зі світовою літературою.
Брав участь у випуску рукописного журналу
у Дергачівській школі, в якому й почали
з’являтися його перші вірші.
1903 р. – присутній на відкритті пам’ятника
Івану Котляревському в Полтаві.
1913 р. – побував в Італії.
1917 р. – радісно зустрів повалення
самодержавства.
Поборник національної ідеї.
Бере участь в угрупуванні Молода муза.
1919 р. – залишає рідний край.
Патріот України.
Гнівно засуджує реакційну царську політику
переслідування української культури та
літератури .
Щоб збагатити українську літературу
відкриттям кращих зарубіжних письменників,
О. Олесь невтомно перекладає українською
мовою вершини світового письменства.
Збірки віршів: “ З журбою радість обнялась ” (1907), “ Будь
мечем моїм ” (1909), “ Поезії ” (1930), “ Маска ” (вірші 1922 –
1944).
“ Драматичні етюди ” (1914).
Поеми: “ На зелених горах ” (1915), “ Чужина ” (1919), “ Перезва “ (1921), “ Княжі часи. Минуле України в піснях ” (1930),
“Кому повім печаль мою ” (1931).
Драматургія: “ По дорозі в казку ” (1910), “ Над Дніпром ”
(1911), “ Трагедія серця ” (1911), “ Злотна нитка ” (1912),
“Тихого вечора ” (1912), “ Драматичні етюди ” (1914).
Віршована дума-п’єса “ Хвесько Андибер ” (1916), п’єси “ Земля
обітована ”, “ Вилітали орли ”, “ Ніч на полонині ” (1941).
Цікавився і вивчав іноземні мови,
захоплювався поезією інших
народів.
О, поверни ж нас, лицарський духу,
По вільній стежці життя і руху.
Не сваріться, жийте в згоді.
Тільки мир збере усе,
А незгода, наче вітер,
Все по полю рознесе.
Чужина – могила, чужина труна,
Пустеля безплідна, холодна,нудна.
Дивлюсь на пройдену дорогу, і гнів,
І жаль мене пече… Але у нашу перемогу
Усе ж я вірю гаряче.
Не спиняй думок крилатих.
Навік пройшла пора безславна…
Цвіти і сяй, моя державна.
В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня…
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто – не знаю я…
Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, Гори! – життя єдина мить,
Для смерті ж – вічність ціла.
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! Вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
Ні! В кім думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить.
Я – мов сурмач без сурми голосної,
Я – мов стрілець без зброї золотої,
Я – мов орел без сизих крил,
Я – мов вістун серед могил.
Схиляю голову, становлюсь на коліна…
Простіть мене, брати мої…
Нехай простить мені і мати-Україна,
О, не забув, не зрадив я її.
Ні! Хочу ліру я розбити,
Узяти сурму мідну,
Із неї з гір мерців будить
І Україну бідну.
Ні! Не пішов би я з ганьбою
Шукать ганьби на чужині…
На хрест! Однаково мені!
Сміється цілий світ…
Мовчать спокійно друзі,
Вмира без відгуку мій крик,
Іду кудись в сльозах, в ганьбі, в нарузі.
За роки я до всього звик.
О принесіть як не надію,
То крихту рідної землі.
Я притулю до уст її
І так застигну, так зомлію…
Як жити хочеться! Несказано, безмірно!
Не надивився я ні на зелену землю,
Ні на далекі сині небеса.
Я все життя горів на вогнищі
людському,
Я все життя неначе був розп’ятий
За злочин чийсь на вічному хресті.
Хто в час пожежі край свій кине,
Як Баюн, в чужий втече,
Того весь вік вогонь пече
І проклін рідної країни.
Сміло з повіток плуги викидайте,
Куйте вселюдно мечі!
У творах звучить відгомін революційних подій, є настрої гордості за повсталий на
боротьбу народ.
Його віршам притаманна дивовижна легкість і краса.
Висловлює глибоку філософічну думку про сенс людського життя, про радість і журбу, про
сонячні дні і безпросвітні.
В еміграційній творчості поета особливо відчутні настрої самотності, приреченості, туги
за Батьківщиною.
Журба і радість – ці два людські почуття і стани переплелися в усій ліриці.
Щастя і страждання, смерть і воскресіння завжди йдуть поруч у творчості поета.
Книга “ Ніч на полонині ” - лебедина пісня поета, напоєна найніжнішою любов’ю до
рідної землі, до свого народу, до історії. У ній звучить і біль розлуки, і каяття за вчинену
втечу з України.
Поезія захоплює глибиною почуттів, емоційністю, зворушливістю, пісенною мелодійністю.
Вона сприймається як гімн юності, кохання, як уславлення органічної єдності людини й
природи. Розквіт світлого почуття людини і чарівна краса весняної ночі доповнюють одне
одного, передають гармонійність буття.
У кожному вірші відчувається биття сповненого любов’ю до своєї країни серця поета.
Іван Франко:
“ Виступає молода сила, в якій уже тепер можна привітати майстра віршованої форми і
легких граціозних пісень. Майже кожен його віршик так і проситься під ноти, має в собі
мелодію ”.
Михайло Грушевський:
“ Україна дістала поета-лірика, котрого виглядала з часів Шевченка ”.
Микола Зеров:
“ Свіжість поетичних образів, плавність і легкість вірша, сміливість деяких прийомів
заінтересувала і зачарувала ”.
Сергій Єфремов:
“ Обурення проти насильства, гніву за скривджених повно в поезіях О. Олеся
1905-1907 років, і в них він дає такі гарні зразки громадянської, справді високої поезії, до якої
після Т.Шевченка ніхто так високо не піднімавсь на Україні. О.Олесь ще раз наочно показав,
що громадянські мотиви анітрохи не зв’язують крил і не заважають справжньому поетові, не
підборкують його творчого натхнення “…
Дмитро Павличко:
“ Слово Олеся без золота, без каменю, без хитрої мови світить нам і світитиме нашим
нащадкам , як діамант людської щирості, що його неможливо ні затьмарити, ні сховати, ні
перемолоти в жорнах найжорстокішої доби ”.
В. Яременко:
“ Сміються, плачуть солов’ї – це поезія, красу якої можна порівняти з красою квітів. Є
квіти, до яких не можна доторкнутись навіть люблячою рукою. Від дотику вони в’януть.
Такі інтимні поезії О. Олеся. Настрій більшості з них просто неможливо передати. При
спробі перекласти його на мову прози він в’яне і зникає…”
Р. Радишевський:
“ Втретє повертається О. Олесь до рідного народу. Було перше визнання – коли гримів
своєю славою по Україні. Було друге – коли він повертався до нас після чорних сталінських
ночей. Тепер прийшло третє визнання – в час висвітлення білих плям нашої історії і
культури…”
Петро Хропко:
“ Наснажені емоційністю, тонким ліризмом, драматичні твори Олександра Олеся
виділяються підкресленим психологізмом, що дає підставу відносити їх до тих драм
настрою, які вийшли на перший план у творчості Антона Чехова, Генріка Ібсена, Гергарта
Гауптмана. Одне слово, Олександр Олесь залишився ліричним поетом і в драматургії ”.
В. Письменний:
“ Лірика О. Олеся вірно служить ідеалам добра, людяності, миру ”.
Громадянська лірика – це особиста позиція поета у
суспільстві, його переконання, ідеали, ставлення до
рідної мови, до національної культури, історії, іншими
словами – сила, привабливість, правдивість, краса і
цінність його поетичного слова для сучасних і
наступних поколінь.
1. Течія модернізму, до якої належить поезія О. Олеся.
2. Ім’я сина О. Олеся.
3. Назва другої поетичної збірки (1909) О. Олеся, не прийнята
цензурою.
4. У якому селі народився О. Олесь?
5. Назва обласного центру, у якому знаходилось рідне село поета.
6. У якому місті поховано О. Олеся?
7. Назва символістського вірша О. Олеся, де піднято тему викриття
зрадників та зображено образ України - «безславної руїни».
8. Справжнє прізвище поета.
9. Течія модернізму , зразком якої є вірші О. Олеся збірки 1907 року.
10. У якій країні жив О. Олесь в еміграції?
11. До кого звертається О. Олесь «орле скутий»?
12. Назва книги О. Олеся, яка вийшла 1914 року.
13. Вірш О. Олеся – зразок неоромантизму та символізму одночасно,
написаний після подій 1905 року.
14. Літературний псевдонім сина О. Олеся.
Кросворд
О
1
л
2
е
3
4
к
5
с
6
а
7
н
8
д
9
р
О
10
11
л
е
12
13
с
14
ь
1. Де народився Олександр Олесь?
а) На Чернігівщині;
б) На Харківщині;
в) На Полтавщині;
г) На Сумщині.
2. Яку газету редагував О. Олесь у студентські роки?
а) «Комета»;
б) «Діло»;
в) «Рада»;
г) «Зоря».
3. Почесним доктором якого університету був О. Олесь?
а) Львівського університету;
б) Карловського університету у Празі;
в) Українського підпільного університету у Львові;
г) Празького університету.
4. Чим захоплювався письменник?
а) футболом;
б) малюванням;
в) рибальством;
г) музикою.
5. У якому році Олександр Олесь виїхав за кордон?
а) у 1920 р.;
б) у 1923 р.;
в) у 1930 р.;
г) у 1925 р.
6. Який художній прийом використано в наведеному фрагменті поезії О. Олеся («Княжа
Україна»)?
Наче пташка з клітки, серце
Рветься в рідну сторону,
Де на волі серед степу
Я неволю прокляну:
а) порівняння;
б) метафора;
в) алітерація;
г) асонанс.
7. Назвіть основні мотиви лірики О. Олеся:
____________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________
8. На якій підставі літературознавці вважають подібність лірики О. Олеся до лірики італійського
поета епохи відродження Петрарки?
а) був тонким ліриком, співцем кохання;
б) перекладав твори Петрарки;
в) наслідував поетичні жанри італійського поета;
г) вважав себе учнем Петрарки.
9. Переклад якого романтичного твору здійснив Олесь?
а) «Пісня про Гайявату» Г. Лонгфелло;
б) «Мазепа» Д. Байрона;
в) «Конрад Валенрад» А. Міцкевича;
г) «Німеччина. Зимова казка» Г. Гайне.
10. Яка з поезій Олеся стала народним романсом?
а) «Лебідь»;
б) «З журбою радість обнялася»;
в) «Чари ночі»;
г) «Коли б я знав, що розлучусь з тобою».
11. Доведіть, що айстри в однойменному вірші – справжня діюча особа.
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
12. Складіть інтерв’ю уявної зустрічі з письменником.
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
“Чари ночі”
Документ
Категория
Презентации по литературе
Просмотров
817
Размер файла
10 980 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа