close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

ПрезентацияШевченко і Черкащина

код для вставкиСкачать
Звенигородськая земля,
дала ти світу Кобзаря
Підготувала учениця 4 класу
Малостаросільської ЗОШ
І-ІІ ступенів
Мальована Галина
Портрета Шевченка дитячих літ ми не маємо. Бо кому
спадало тоді на думку малювати портрет замурзаного
кріпацького хлопчика? Біограф Шевченка О. Кониський
уявляє його так: «Білявий, опецькуватий, меткий хлопець,
цікавий і допитливий, босоногий, часто замурзаний,
обірваний і пустотливий, але роз-важливий, розумний,
перенятливий і добрий». Таким ми його бачимо на цьому
малюнку.
Дитинство Шевченка пройшло в селі
Кирилівці
(тепер
Шевченкове)
на
Звенигородщині в хатині селянина-кріпака
Григорія Шевченка. Її ми бачимо не цьому
малюнку. До речі, це також малюнок самого
Шевченка. Ледве Тарасові минуло 9 літ, як
померла його мати .
Там матір добрую мою
Ще молодою — у могилу
Нужда та праця положила.
На 12-ому році життя помер і батько:
Там батько, плачучи з дітьми
(а ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині! А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята. Я до школи —
Носити воду школярам.
Тарас став круглим сиротою. Почалася наука
межи людьми. Де жив, там і вчився. Працював і
заодно вчився в сільського дячка .
Любив слухати народні пісні та думи із уст бродячих
кобзарів , був козачком у панськю покоях. І скрізь, мов губка,
вбирав знання і вчився жити межи людьми. Саме тоді
проявилася пристрасть до художнього слова, до прекрасного,
перші паростки майбутнього таланту:
Давно те діялось. Ще в школі,
Таки в учителя-дяка,
Гарненько вкраду п ’ятака —
Бо я було трохи не голе,
Таке убоге — та й куплю
Паперу аркуш. І зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками
Кругом листочки обведу,
Та й списую Сковороду...
Майбутнє України поет
бачив у її дітях, у їхній
освіті. «Я так люблю дітей,
що не надивився б на
справжній відбиток
ангела».
Мої мистецькі
враження від
За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає.
І сонце спатоньки зове
У синє море…
«За сонцем хмаронька пливе»
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть…
«Садок вишневий коло хати»
Рости, рости, моя пташко,
Мій маковий цвіте…
«Маленькій Мар’яні »
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива…
«Причинна»
В таку добу під горою,
Біля того гаю,
Що чорніє над водою,
Щось біле блукає.
«Причинна»
По діброві вітер віє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
«Тополя»
На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина годувать.
«Сон»
Три роки поневірявся Тарас по дячках, пас
громадську худобу, козачкував у пана Енгельгардта,
аж поки у 1838 р. його доля не змінилася докорінно.
Пан виїхав із Вільшаної спочатку до Вільно (тепер
Вільнюс), а потім — до Петербурга, взявши з собою в
числі прислуги і 15-літнього Шевченка.
Був він рабом, але душа
його
була
сповненою
гордою,
багатьох
мрій і бажань, а серед
них
найбільшою
—
стати умілим маляром.
Документ
Категория
Презентации по литературе
Просмотров
31
Размер файла
4 590 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа