close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Презентация

код для вставкиСкачать
Лукашівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
ПРЕЗЕНТАЦІЯ
Присвячена 200-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка
«Кохання в житті Тараса Шевченка»
Виконала: Єфіменко Катерина
учениця 10 класу
Керівник: Подкопаєва Ю.В.
2014 р.
КОХАННЯ В ЖИТТІ ШЕВЧЕНКА – ЧИ НЕ
НАЙБОЛЮЧІША СТОРІНКА ЙОГО ДОЛІ, БО НЕ МАВ
ВІН СІМЕЙНОГО ЩАСТЯ, РОДИННОГО ТЕПЛА,
ХАТИНКИ, ОБСАДЖЕНОЇ САДОЧКОМ, ЛЮБЛЯЧОЇ
ДРУЖИНИ , НЕ БУЛО Й ДІТОЧОК.
НЕ СУДИЛОСЯ.
У якому краю мене заховають,
Де я прихилюся, навіки засну.
Коли нема щастя, нема талану,
Нема кого й кинуть,
Ніхто й не згадає…
ДУЖЕ МАЛО ВІРШІВ У ТВОРЧОСТІ ПОЕТА,
ПРИСВЯЧЕНИХ КОНКРЕТНІЙ КОХАНІЙ ЖІНЦІ. А ВСЕ
ТОМУ, ЩО ШЕВЧЕНКО З САМОГО ДИТИНСТВА ЗВИК
НЕ ПУСКАТИ НІКОГО ДО СЕРЦЯ.
Мені ж, мій Боже, на землі
Подай любов, сердечний рай!
І більш нічого не давай!
ПЕРШИМ ВЕЛИКИМ ПОЧУТТЯМ ПОЕТА БУЛО
ЙОГО ДИТЯЧЕ КОХАННЯ ДО ОКСАНИ
КОВАЛЕНКО. САМЕ ЦЯ ДІВЧИНА ПРОБУДИЛА В
СЕРЦІ КОБЗАРЯ ПЕРШЕ СВІТЛЕ ПОЧУТТЯ, А ЇЇ
ОСОБИСТА ТРАГІЧНА ДОЛЯ СТАЛА НАЙБІЛЬШОЮ
ТРАГЕДІЄЮ СЕРЦЯ ПОЕТА.
А я так мало, небагато
Благав у Бога. Тільки хату
Одну хатиночку в гаю,
Та дві тополі коло неї
Та безталанную мою,
Мою Оксаночку
ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК ШЕВЧЕНКА ВИЙШОВ ТРОХИ ГІРКИМ
ЧЕРЕЗ СЛЬОЗИ. МАЛИЙ КРІПАЧОК ПЕРЕЖИВАВ СВОЮ
ЧЕРГОВУ ПІДЛІТКОВУ ДЕПРЕСІЮ, СХОВАВШИСЬ ВІД УСІХ НА
ПАСОВИСЬКУ ЗА КИРИЛІВКОЮ. І РАПТОМ ПРИЙШЛА ВОНА —
ТАКА САМА, ЯК ВІН, МАЛА ПАСТУШКА…
..дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала...
У ВІРШАХ, ПРИСВЯЧЕНИХ ОКСАНІ,
''МЕНІ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО'', ''МИ ВКУПОЧЦІ
РОСЛИ'', ''НЕ МОЛИЛАСЯ ЗА МЕНЕ'', СТВОРЕНИХ НА
ЗАСЛАННІ, МИ ДОТОРКАЄМОСЯ ДО ОСОБИСТО
ПЕРЕЖИТОГО ШЕВЧЕНКОМ.
Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились,
А матері на нас дивились
Та говорили, що колись
Одружимо їх.
НАСТУПНЕ КОХАННЯ Т. ШЕВЧЕНКА – ЦЕ
ПОЧУТТЯ ДО ВІЛЬНОЇ ДІВЧИНИ ДУНІ
ГУСИКІВСЬКОЇ, ЧОРНОБРОВОЇ КРАСУНІ, ЯКЕ
РОЗБИЛОСЯ ОБ КРІПАЦТВО.
БУДУЧИ ВЖЕ СТУДЕНТОМ ПЕТЕРБУРЗЬКОЇ АКАДЕМІЇ
МИСТЕЦТВ, ПОЕТ ЗАХОПИВСЯ АМАЛІЄЮ КЛОБЕРГ,
ДІВЧИНОЮ, ЯКА В УЧБОВОМУ ЗАКЛАДІ ПІДРОБЛЯЛА
НАТУРЩИЦЕЮ.
НА ВІДМІНУ ВІД ІНШИХ ЖІНОК,
ЯКИМИ ЗАХОПЛЮВАВСЯ
ШЕВЧЕНКО,ВАРВАРА РЄПНІНА,
ДОЧКА ВІДОМОГО РОСІЙСЬКОГО
ДІЯЧА, САМА ЗАКОХАЛАСЯ В ПОЕТА І
ОДНА З ПЕРШИХ ВІДЧУЛА ЙОГО
ВЕЛИКИЙ ПОЕТИЧНИЙ ТАЛАНТ.
ВОНА ПЕРШОЮ, НЕХТУЮЧИ
СУСПІЛЬНИМИ ЗАБОБОНАМИ,
НАЗВАЛА ЙОГО ГЕНІЄМ І СМІЛИВО
ПРОСТЯГЛА ШЕВЧЕНКОВІ РУКУ.
ПРОТЕ ВОНА БУЛА НА ШІСТЬ РОКІВ
СТАРШОЮ ВІД ТАРАСА, І ТОЙ РАДШЕ
СПРИЙМАВ ЇЇ ЯК СВОЮ ОПІКУНКУ, А
НЕ КОХАНКУ.
29 ЧЕРВНЯ 1843 РОКУ ТАРАС
ЗУСТРІЧАЄ НА БАЛУ ГАННУ
ЗАКРЕВСЬКУ. ДО ЦЬОГО ВІН
ЗОВСІМ НЕ ДУМАВ ПРО
ШЛЮБ.А ПІЗНІШЕ
З’ЯВЛЯЄТЬСЯ В ПОЕТА ВЖЕ
НЕЗМІННЕ УПРОДОВЖ
УСЬОГО ЖИТТЯ БАЖАННЯ
МАТИ СВОЮ РОДИНУ, СВІЙ
ДІМ, ДРУЖИНУ, ТИХИЙ І
НАДІЙНИЙ ЗАХИСТОК.
ЦЕ БАЖАННЯ НЕВДОВЗІ
ПЕРЕРОСТАЄ В ГОСТРУ
ДУШЕВНУ ПОТРЕБУ.
У РЯДКАХ, ЯКІ ВІН ПРИСВЯТИВ СВОЄМУ
«ЄДИНОМУ ВЕЛИКОМУ КОХАННЮ», ЗВУЧИТЬ
НЕПРИКРИТИЙ БІЛЬ САМОТНОСТІ, ПОПРИ
ЯКИЙ СЕРЦЕ ПОЕТА ЗБЕРЕГЛО ВЕЛИКЕ
НЕРОЗДІЛЕНЕ ПОЧУТТЯ ДО «СВЯТА
ЧОРНОБРИВОГО», НА ПРЕВЕЛИКИЙ ЖАЛЬ, –
ДО ЗАМІЖНЬОЇ ЖІНКИ.
І ти, моя єдиная,
Встаєш із-за моря,
З-за туману, слухняная
Рожевая зоре!
ОСТАННІМ ПОЧУТТЯМ,ЩО
СПАЛАХНУЛО В СЕРЦІ ПОЕТА, БУЛА
ЛЮБОВ ДО ЛИКЕРИ ПОЛУСМАКОВОЇ.
ШЕВЧЕНКО ЗАКОХАВСЯ В НЕЇ І
ВХОПИВСЯ ЗА РЯТІВНУ ДУМКУ —
ЗБУДУВАТИ З ЦІЄЮ КРІПАЧКОЮ СВОЄ
РОДИННЕ ЩАСТЯ, ВИГЛЯДАТИ ЯКОГО І
ЧЕКАТИ ВІН УЖЕ СТОМИВСЯ.ПОЕТ
ЗАПРОПОНУВАВ ДІВЧИНІ
ОДРУЖИТИСЯ І ПЕРЕЇХАТИ ДО
УКРАЇНИ. АЛЕ Й ТУТ НЕ СУДИЛОСЯ
ПОЕТОВІ ЗДОБУТИ СВОГО ЩАСТЯ –
ЛИКЕРА ЙОМУ ВІДМОВЛЯЄ І ЧЕРЕЗ
ДЕЯКИЙ ЧАС ВИХОДИТЬ ЗАМІЖ ЗА
ПЕРУКАРЯ ЯКОВЛЄВА.
ВІДВІДУЮЧИ МЕМОРІАЛ, У КНИЗІ ВІДГУКІВ ОДНОГО РАЗУ ВОНА
ЗАЛИШИЛА РОЗПАЧЛИВИЙ ЗАПИС: ? ТРАВНЯ 1905 РОКУ ПРИЇХАЛА
ТВОЯ ЛИКЕРА, ТВОЯ ЛЮБА, МІЙ ДРУЖЕ. ПОДИВИСЬ, ПОДИВИСЬ НА
МЕНЕ, ЯК Я КАЮСЬ…".
АЛЕ БУЛО ВЖЕ ЗАПІЗНО.
ПРИКРО, АЛЕ СПРАВЖНЯ НАРОДНА СЛАВА І ЖІНОЧА ЛЮБОВ
ПРИЙШЛИ ДО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ТІЛЬКИ ПІСЛЯ ЙОГО СМЕРТІ.
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
ШЕВЧЕНКО ВИСОКО ЦIНУВАВ КОХАННЯ, АЛЕ
СПРАВЖНЄ,
IДЕАЛОМ ЯКОГО БУЛИ ОДНОЛЮБСТВО, ВIДДАНIСТЬ,
НЕЗРАДЛИВIСТЬ I ЩИРIСТЬ. НЕ ГАРЯЧI ОБIЙМИ
- А САМЕ НЕВИННИЙ ПОЦIЛУНОК НА ТЛI ТАКОÏ САМОÏ
ОСЯЯНОÏ СОНЦЕМ ПРИРОДИ. ВОНО ТРЕПЕТНЕ,
НЕВИБАГЛИВЕ ТА ЩИРЕ. ЦЕ КОХАННЯ ПЕРЕДБАЧАЄ
ОДНОЛЮБСТВО ТА ВIРНIСТЬ НА ВСЕ ЖИТТЯ, I ЦIНУЄТЬСЯ
БIЛЬШЕ ЗА ОСТАННЄ.
САМЕ ТАКЕ КОХАННЯ, ЯК СОНЦЕ, ОСЯЮЄ ЛЮДСЬКI
ЖИТТЯ.
Невесело на свiтi жить,
Коли нема кого любить.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Документ
Категория
Презентации по литературе
Просмотров
19
Размер файла
8 943 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа