close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Презентация

код для вставкиСкачать
Підготувала: Белімова В.І.
Сім’я – це
об’єднання людей
на основі шлюбу
або кровної
спорідненості, які
пов’язані між
собою спільністю
побуту та взаємною
відповідальністю.
Сім’я-це основа суспільства
Її тип і форма залежать від
національних особливостей
народу, соціальних і економічних
відносин і змінюються разом з
ними
Сім’ї поділяються на прості, або
малі, і складні або великі чи
нерозділені.
Сім’ї класифікують на сільські та
міські
Функції сім’ї: економічна,
виховна, етнічного відтворення,
природного відтворення,
сексуально-емоційна,
експресивно-рекреаційна.
Змовини
Спершу були змовини , на яких підписувалась шлюбна угода. яку
записували в урядові книги та підписували свідки і молоді. Люди
простіші в урядові книги умов не вписували, а домовлялися при
свідках. На змовини скликались родичі та приятелі. Тут
домовлялись також про посаг, віно, привінок. Посагом називали
те, що батьки давали дівчині : гроші, золоті та срібні прикраси,
намиста, посуд срібний, мідний, цинковий, одяг, коні, слуги.
Якщо в молодої не було братів то в посаг давали і землю. Якщо
земля була в матері то вона йшла не синам, а дочкам. Молодий
записував віно і привінок. Звичай давати віно йшов ще з княжих
часів, але він давався спочатку як викуп, а пізніше записувався
самій молодій. В " змовному листі " записували посаг, віно та
привінок. В лист записували також коли мало відбутись вінчання
та весілля. Записували в листі також грошову заруку, на той
випадок коли одна із сторін не дотримиє умов. Змовні листи
записували в урядові актові книги. Після одруження дружина
самостійно володіла своїм віном, так само вона розпоряжалася
власними або набутими маєтками, тобто мала право продавати,
дарувати чи віддавати в заставу.
Після змовин були заручини і після заручин весілля . Після цього
пара вважалася одруженою.
Сватання
Спершу хлопець засилав
старостів. Хлопець разом зі
старостами, досвідченими
людьми з хлібом та
гостинцями йшов в дім
молодої. Якщо батьки
дівчини згідні, вони давали
благословлення та дівчина
приносила рушники парубку
та сватам. Старост дівчина
пов'язувала рушниками, а
хлопцеві затикала за пояс —
вишиту хустину. Якщо
дівчина не згідна була вийти
заміж, то замість рушників
виносила тоді гарбуза.
Заручини
На другий день відбувались
«заручини». На заручини
приходили до хати дівчини.
Жених приходив з дружбою,
рідними та родичами з
музикою і сідали за стіл. Під
час гостини жених дарував
подарунки та гостинці, після
того батьки благословляли
хлібом та житом. Після того
молода пара сідала на
«Покутті», а гості співали
пісні.
Оглядини
Через день батьки дівчини,
часом з родиною йшли до
хлопця на «оглядини».
Вінчання
Вінчання відбувалось в неділлю
до обіду, після вінчання кожний
на обід йшов в свій дім. Після
цього молодий йшов до
молодої. На вході відбувався
«викуп молодої».
Весілля
Власне саме весілля починається з організації поїзду
молодого до молодої. Розпочанають з обіду в
молодого. На звуки музики до хати молодого
збираються гості. Молодий виходить з хати разом з
старшим боярином і вітає тричі товариство, після
цього він вказує на парубків, які підуть з ним .
Боярин знімає з парубків шапки і до кожної з них
пришивалася червона стрічка або пучки барвінку.
Це парубоцьке товариство називали боярами, а
самого молодого — князем. Такі самі відзнаки
роздавали і світилкам, тобто дівчатам, які були
присутні в поїзді молодого. Молодий сидів на
покутті, по-праву сторону сиділи дружби, а по ліву
світилки. Після обіду боярин збирав гроші і після
цього проводилися певні обряди.
Після обрядів під спів виряжалися в дорогу. Коли
молодий від'їзджає перед ним несли весільні
корогви. В більшості місцевостей молодий з
товариством їхали вверхи. По дорозі до молодої
відбувалися перейми , коли молодий мав платити
гроші та вгощати, тих хто його зупинив.
Поїзд молодого зупинявся перед зачиненими
воротами. Зі сторони молодого ідуть у двір два
старости і за столом посередині двору
зустрічають двох старост зі сторони молодої.
Після «переговорів» за столом (викупу молодої)
молодого впускають у двір.
Зустрічати поїзд молодого виходила мати
молодої в вивернутому кожусі та з мискою води
з вівсом в руках. Після того як молодий сідав
коло молодої починався розподіл подарунків
між ріднею дівчини. Зі сторони молодої всіх
обдаровували вишитими рушниками.
Після цього починали розплітання коси та
одівання серпанку. Молодій одівали очіпок, а
мати повязувала намітку. Ця церемонія
супроводжувалася співом. Після покриття
голови молодої, приносли коровай та
розподіляли його за порядком споріднення та
за віком.
За короваєм ішов обряд перевезення молодої
до хати молодого, який розпочинався вечерею.
В понеділок відбувався другий день весілля і в
вівторок третій.
Обов'язковим було бучне гуляння, в
процесі якого відбувався обряд
дарування, поділ весільного короваю
тощо. Найдраматичнішим моментом
було розплітання коси і покриття
голови молодої очіпком. Це
символізувало перехід дівчини в
заміжній стан. Відтепер вона не мала
права ходити з непокритою головою,
це сприймалося як великий гріх. За
старовинними народними
уявленнями, простоволоса заміжня
жінка могла накликати хвороби і
неврожай.
Наречену відвозили в хату жениха, де
здійснювалося обрядове з'єднання —
молодим перев'язували руки
рушником або поясом. Існувало
багато символів з'єднання — дві
паляниці, «весільне гільце» і шабля,
дві перев'язані ложки.
Весілля закінчувалося обрядом шлюбної
ночі, який включав перевдягання
молодої, виведення її до гостей,
демонстрацію цнотливості. Ритуальне
приєднання невістки до рідні чоловіка
символізували розпалювання нею печі,
приготування обіду, пригощання
свекрухи. Другий день весілля
знаменувався також рядженням —
складними театралізованими діями, в
яких злилися ігрові розважальні моменти
і магічні дійства. Всі перевдягалися,
зображаючи тварин, циган, убогих тощо З
піснями і танцями вирушали до батьків
молодої на млинці. Існував цікавий
звичай зображати «фальшиву наречену».
Гостей зустрічав дружок, одягнутий в
лахміття, з кропив'яним вінком на голові,
вимазаний сажею, і доводив матері
нареченої, що він і є її донькою, аж поки
не з'являлася справжня молода.
Весілля
завершувалося
порідненням двох
сімей —
«дякуванням». Потім
ще протягом місяця
відбувалися
різноманітні взаємні
візити, які остаточно
оформляли створення
нової сім'ї.
Використані джерела:
Українське народознавство за заг редакцією Павлюка, Горинь та Кирчіва,
Львів, видавничий центр «Фенікс». 1997 р
http://paramoloda.ua/?menu=page&id=32
http://girko.lviv.ua/wedding-traditions/manners
http://ua-traveling.com/ua/article/ukrainian_traditions_weddin
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%86%
D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B5_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%
BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%BB%
D0%BB%D1%8F
http://xutir-savky.com.ua/ukrainske-vesillya/
Документ
Категория
Презентации по философии
Просмотров
13
Размер файла
5 785 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа