close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Презентация

код для вставкиСкачать
Кафедрамікробіології, вірусології та імунології
АРБОВІРУСИ
Лектор проф. С.І. Климнюк
У 1962 р. VII Міжнародний конгрес мікробіологів
(Монреаль) запропонував назву АРБОВІРУСИ.
Arthropod – членистоногі,
born – народжені.
Арбовіруси – це група вірусів, циркуляція яких у
природі забезпечується членистоногими.
На сьогодні описано понад 500 арбовірусів.
На території України виявлено віруси кліщового
енцефаліту, віруи Укуніємі, віруси групи Буньямвера,
віруси Західного Нілу, Тягіня, Батаї, Синдбіс та інші.
Класифікація арбовірусів
Родина
Збудник
Togaviridae
Рід Alphavirus
Aura, Chikungunya, eastern equine encephalitis, Getah,
Maygro, Mucambo, Ndumu, O'Nyong-nyong, Ross River,
Semliki Forest, Sindbis, Venezuelan and Western equine
encephalitis
Flaviviridae
Рід Flavivirus
Dengue, Israel turkey meningoencephalitis, Japanese B
encephalitis, Kunjin, Kyasanur Forest disease, Murray Valley
encephalitis, Ntaya. Omsk hemorrhagic fever. Powassan, St.
Louis encephalitis, tick-borne encephalitis, Uganda S,
Wesselsbron, West Nile fever, yellow fever,
Arenaviridae
Рід Arenavirus
Junin, Lassa, Machupo, and Pichinde viruses
Nodaviridae
Nodamura virus
Класифікація арбовірусів
Родина
Збудник
Bunyaviridae
Рід Bunyavirus
Bunyamwera, Bwamba, C, California, Capim, Guama,
Koongol, Patois, Simbu, and Tete;
7 unassigned
viruses
Рід Uukuniemi
Uukuniemi, Anopheles A, Anopheles B, Bakau, CrimeanCongo hemorrhagic fever, Kaisodi, Mapputta, Nairobi sheep
disease, Phlebotomus fever, and Turlock; 8 unassigned
viruses
Reoviridae
Рід Orbivirus
African horse sickness, bluetongue, and Colorado tick fever
viruses
Rhabdoviridae
Рід Vesiculovirus
Cocal, Hart Park, Kern Canyon, and vesicular stomatitis
viruses
Родина Togaviridae
Роди:
Alphavirus (арбовіруси антигенної групи А з
типовим вірусом Синдбіс)
Rubivirus (вірус краснухи)
Pestivirus (вірус чуми тварин)
Основні риси тогавірусів:
Однониткова, лінійна, “плюс”-нитка
РНК, м.м. 4,0 МД,
Ізометричний нуклеокапсид, суперкапсид і вірусспецифічні
поліпептиди, деякі з них є глікопротеїнами
Альфавіруси
Відомо 30 альфавірусів, 13 з них уражають людину.
Пов’язані з комарами.
Віруси
венесуельського
енцефаломієліту,
східного
енцефаломієліту коней, західного енцефаломієліту коней, вірус
Маяро, вірус О’Ньонг-Ньонг, Вірус лісу Семліки, вірус Синдбіс,
вірус Карельської пропасниці, вірус Чікункунья
Біологічні властивості
Сферична форма, діаметр 50-70 нм.
суперкапсид із шипиками довжиною до 10 нм.
Нуклеокапсид,
РНК складається з 13000 нуклеотидних пар, м.м. 4,0 МД.
Білки віруса: С- білок нуклеокапсиду (неглікозований), Е1-Е2
(глікопротеїни суперкапсиду). Білок Е1
відповідає за
підгрупову специфічність, білок Е2 – за видову специфічність.
Білок С - родоспецифічний
Особливості репродукції
Утворюється 2 види РНК: а) 49S
мРНК (довга), кодує неструктурні
протеїни;
б) 26S мРНК (коротка), кодує
структурні протеїни.(С, Е1, Е2)
З довгої мРНК утворюється великий
білок-попередник, який нарізається
на 6-8 неструктурних білків.
Складання вірусів відбувається на
цитоплазматичній мембрані. Вихід –
шляхом брунькування.
Весь цикл репродукції триває 8-10
год.
Морфогенез альфавірусів
Антигенна будова:
комплементзв’язуючий антиген нуклеокапсида та оболонки;
віруснейтралізуючий;
оболонковий гемаглютинуючий (еритроцити одноденних
курчат, курей, гусей, барана)
Виділяють чотири антигенних
комплекси вірусів:
віруси
венесуельського енцефаломієліту коней;
східного енцефаломієліту коней;
західного енцефаломієліту коней;
вірус лісу Семліки
Найважливіші альфавіруси
Вірус
Клінічний
синдром
Переносник
Господар
Розповсюдження
Східний
енцефаломієліт
коней
Енцефаліт
Комари
Птахи
Америка
Західний
енцефаломієліт
коней
Енцефаліт
Комари
Птахи
Північна
Америка
Венесуельський
енцефало-мієліт
коней
Гарячка,
енцефаліт
Комари
Гризуни, птахи
Америка
Найважливіші альфавіруси
Вірус
Клінічний
синдром
Переносник
Господар
Розповсюдження
Чикунгунья,
Африка
Гарячка,
висипка,
артралгій
Комари
Примати,
людина
Індія,
ПівденноСхідна Азія
О’Ньонгньонг
Гарячка,
висипка,
артралгії
Комари
Примати
Африка
Синдбіс
Гарячка,
висипка,
артралгії
Комари
Птахи
Північна
Європа,
Африка, Азія,
Австралія
Лісу Семліки
Гарячка,
рідко
енцефаліт
Комари
Птахи
Африка
Культивування альфавірусів
Віруси репродукуються в курячих ембріонах у
жовтковому мішку, культурах клітин савців і птахів,
викликаючи ЦПД (часткову деструкцію моношару
клітин) через 1-7 днів, формують бляшки під агаровим
покриттям.
Культури клітин: Vero (нирки зелених мавп), ВНК 21
(нирки сирійських ховрахів), СПЭВ (нирки ембріону
свині версенізовані)
Патогенні для новонароджених мишей, молодих
золотистих ховрахів, дорослих щурів, гвінейських
свинок, кроликів. Викликають енцефаліт з летальним
наслідком.
Епідеміологя
Джерело інфекції – хворі
тварини
Переносник – комари
Прояви захворювання у
людини (синдроми):
- системні гарячки;
- геморагічні гарячки;
- енцефаліт
Передача інфекцій, що спричиняються
альфавірусами (віруси Чик, Чикунгунья, Річки
Росс, Мей, Маяро, О’ньонг-ньонг, Синдбіс,
Східного енцефаломієліту коней, Західного
енцефаломієліту коней, Венесуельського
енцефаломієліту коней.
Патогенез, клініка
Після проникнення в кров при укусі вірус попадає в кров’яне русло
або лімфатичні судини. Місце первинного розмноження – ендотелій
кровоносних судин, РЕ-клітини лімфовузлів, печінки, селезінки. Через
4-7 днів інкубаційного періоду попадають у кров.
Віруси
можуть розмножуватись в окремих органах – печінці,
селезінці, нирках, мозку. Перша фаза супроводжується лейкопенією,
друга – лейкоцитозом.
Початок захворювання співпадає з появою вірусу в крові.
Характерні ознаки: гарячка, головний біль, міалгія, нудота, ломота в
суглобах, петехіальна висипка, збільшення лімфатичних вузлів.
Гарячка може ускладнюватись геморагічними симптомами.
У значному числі випадків клінічні прояви обмежуються періодом
дисемінації вірусів і закінчуються одужанням.
Лабораторна діагностика
Досліджуваний матеріал – кров (у перші 3 дні), liquor, секційний
матеріал (тканина мозку, печінки, селезінки, лімфовузлів),
сироватка крові.
Експрес-методи: РЗНГА, РІФ, ІФА, РІА
Вірусологічна діагностика: Виділяють віруси
на тваринах,
заражаючи в мозок або підшкірно новонароджених мишенят, а
також на культурі клітин (СПЭВ, ВНК-21) або в курячих ембріонах.
Ідентифікацію здійснюють за ЦПД, бляшкоутворенням
агаровим покриттям. Ідентифікація в РГГА, РЗК, РН
під
Серологічна діагностика: РН, РЗК, РГГА, РРГ, РНГА, РІФ, ІФА,
РІА).
Віруси краснухи (червоної висипки)
Це захворювання, в основному, дитячого віку. Але небезпечне для
вагітних жінок на 3-4 місяцях вагітності, т.я. зумовлює ембріопатії та
смерть плода.
Віруси краснухи (багряниці)
Сферичні віріони, 60 нм,
однониткова,
нефрагментована, “плюс”РНК м.м. 3,8 МД, пов’язана
із структурним поліпептидом
м.м.30-35 КД.
Ікосаедричний тип симетрії.
Суперкапсид: входять 2
структурних білкаглікопротеїди – великий
(мажорний) і малий
(мінорний) м.м. 63 і 42-50 кД.
Вірус має гемаглютинуючу,
гемолітичну і нейрамінідазну
активність.
Антигенна будова
Відомий один антигенний тип, хоча виявлено 2 антигени:
внутрішній (нуклеокапсидний) виявляється в РЗК і зовнішній
(суперкапсидний), виявляється в РГГА.
Культивування і репродукція
Розмножується в первинних культурах
клітин людського ембріону, на
перещеплюваних лініях культур клітин.
Дає виражену ЦПД, подібну до інших
тогавірусів.
Репродукція (повільно!) відбувається в
цитоплазмі, супроводжуючись появою
еозинофільних включень.
Наявність вірусів в клітинах можна
встановити за допомогою інтерференції повторному зараженні в вірусом
ЕСНО-11.
Схема репродукції рубівірусів
Епідеміологія
Джерело інфекції – людина.
Вона виділяє вірус із слизом
ВДШ за 7 днів до висипання.
Механізм
зараження
–
повітряно-краплинний,
контактний (через інфіковані
предмети), трасплацентарний.
Інкубаційний період днів.
16-18
Вірус попадає в лімфатичні клітини завушних, шийних,
потиличних лімфовузлів, розмножується. Вузли
збільшуються в розмірах. Потім збудник попадає в лімфу
і кров, де з’являється до появи перших симптомів. Після
появи висипки віремія зникає.
Клініка: гарячка, висипка, симптоми ураження верхніх дихальних
шляхів, біль в суглобах, м’язах, збільшення лімфовузлів.
Обличчя хворого на червону
висипку
Висипка
Збудники мають високу ембріотоксичну, тератогенну
активність. При проходженні через плаценту адсорбується
на клітинах ембріональних тканин, викликаючи вади
розвитку і загибель плода.
У плода розвивається червінково-висипковий синдром.
Може бути глибока патологія очей (катаракта), органів
слуху (вроджена туговухість), серцево-судинної системи
(вади серця), мікроцефалія, тощо
Вади розвитку плода
Збудники
мають
високу
ембріотоксичну,
тератогенну
активність. При проходженні через плаценту адсорбується на
клітинах ембріональних тканин, викликаючи вади розвитку і
загибель плода.
Тип дефекту
Приклади
Очні дефекти
Катаракта
Мікроофтальмія
Глаукома
Ретиніт
Вади серця
Незрощення Боталлового протоку
Вади перегородки між передсердями
Вади міжшлуночкової перегородки
Периферичний стеноз легеневої артерії
Порушення слуху
Глухота
Вади розвитку плода
Тип дефекту
Приклади
Вади центральної
нервової системи
Розумова відсталість
Менінгоенцефаліт
Прогресуючий червоновисипковий
паненцефаліт (rare)
Мікроцефалія
Інші
Затримка фізичного розвитку
Гепатоспленомегалія
Тромбоцитопенічна пурпура
Пневмоніт
Ендокринні дисфункції:
Інсулінозалежний цукровий діабет, тиреоїдит
Катаракта
Висипка
Глаукома
Лабораторна діагностика
Матеріал для дослідження – мазки із зіву і порожнини носа,
змиви з носової частини глотки, виділення з кон’юнктиви, сеча,
кров, спиномозкова рідина. Як секційний матеріал – тканини
плода, кришталик ока.
Вірусологічна діагностика: зараження культур клітин нирок
зелених мавп, ембріона кролика, перещеплюваних ліній (ВНК-21,
Vero, СПЭВ).
Індикація за феноменом інтерференції з вірусом ЕСНО-11,
вірусом везикульозного стоматиту.
Ідентифікація – РН, РІФ, РГГА.
Серологічні методи: РГГА, РН, РІФ, РРГ, ІФА
Тест-система для діагностики червоної висипки
Профілактика
Живі атенуйовані вакцини, якими імунізують дівчат з 12-15 місяців,
потім ревакцинація у 12-14 років.
Вакцина ЕРЕВАКС
Вакцина ПРІОPІКС (проти кору, епідемічного паротиту, червоної
висипки), Бельгія
Вакцина РУДИВАКС, Франція
Вакцина TRIMOVAX (червона висипка, кір, епідемічний паротит),
Франція
Тривалентна атенуйована вакцина (MMR) – проти кору,
епідемічного паротиту, червоної висипки), США
Iмуноглобулін пробують використати для профілактики
червоної висипки у вагітних жінок.
Родина Flaviviridae
Входить понад 60 вірусів, з яких для людини патогенні понад 30.
Вони поділяються на 4 підгрупи за антигенними властивостями:
віруси кліщового енцефаліту,
віруси японського енцефаліту,
віруси гарячки Денге,
віруси жовтої гарячки.
Всі вони викликають тяжкі ураження, які перебігають у формі
менінгоенцефаліту а бо гарячки з геморагічними синдромом.
Більшість циркулюють серед хребетних і членистоногих, мають
декілька хазяїв і передаються до людини або через комарів (денге,
жовта гарячка, японський енцефаліт) або кліщів (кліщовий
енцефаліт,
омська
геморагічна
гарячка,
шотландський
енцефаломієліт овець)
Біологічні властивості вірусу
Діаметр – 40-50 нм.
Однониткова, лінійна, “плюс”-молекула РНК, м.м. 4,6 МД.
До складу нуклеокапсиду входить білок V2. Внутрішню частину
суперкапсиду вистилає білок V1, а на поверхні – білок V3.
На поверхні суперкапсиду є ворсинки 4-5 нм довжиною.
Тип симетрії – ікосаедричний (кубічний).
Антигенні властивості
У нуклеокапсиді міститься один білок з групоспецифічними
властивостями.
Глікопротеїн суперкапсиду має гемаглютинуючі властивості.
Поверхневі білки забезпечують типоспецифічні властивості.
Флавівірус
Віруси кліщового енцефаліту
Культивування і репродукція
Культивуються в курячих ембріонах, культурах
(фібробласти курячих ембріонів, СПЭВ, ВНК-21, Vero),
клітин
До них чутливі лабораторні тварини (новонароджені миші),
мавпи, кози, вівці.
На відміну від альфавірусів не доведено існування білкапопередника, який підлягає процесингу. У зараженій клітині
знаходять 6-7 вірусспецифічних білків, з яких 2 стуктурних (V2,
V3) і 5 неструктурних.
Репродукція вірусів відбувається в макрофагах, гістіоцитах,
регіональних лімфовузлах, звідки вони попадають у кров,
внутрішні органи, нервові клітини головного мозку.
Морфогенез флавівірусів
Найважливіші флавівіруси
Вірус
Клінічний
синдром
Переносник
Господар
Розповсюдження
Гарячка,
висипка,
геморагічна
гарячка,
шоковий
синдром
Москіти
Людина
Тропіки
Геморагічна
гарячка, гепатит
Москіти
Примати
людина
Африка, Півд.
Америка
Енцефаліт
Сент Луїс
Енцефаліт
Москіти
Птахи
Америка
Кліщовий
енцефаліт
Енцефаліт
Кліщі
Гризуни
Японський
енцефаліт
Енцефаліт
Комари,і
Свині, птахи
Денге
Жовта
гарячка
Європа, Азія
Індія, Китай,
Японія, ПівденноСхідна Азія
Найважливіші флавівіруси
Вірус
Клінічний
синдром
Переносник
Господар
Розповсюдження
Гарячка
Комари
Птахи
Африка, Середній
Схід, Європа
Омська
геморагічна
гарячка
Геморагічна
гарячка
Кліщі
Ондатри
Сибір
Хвороба
Кіасанурського лісу
Геморагічна
гарячка
Кліщі
Гризуни
Індія, примати
Західного
Нілу
Цикл флавівірусних інфекцій: гарячка Денге, гарячка Кіасанурського
лісу, Омська геморагічна гарячка, гаряка Західного Нілу, жовта гарячка,
енцефаліт Сент Луїс, японський енцефаліт, гарячка Роуссан, кліщовий
енцефаліт, енцефаліт долини Мюррей, енцефаліт Рочіо.
Патогенез флавівірусних інфекцій
Віруси комплексу кліщового енцефаліту
До них належать ВКЕ, омської
геморагічної
гарячки,
шотландського енцефаломієліту,
Кіасанурської
геморагічної
гарячки.
Джерело інфекції – кліщі Ixodes
persulcatus у Сибіру, Ixodes
ricinus - у Європейській частині.
У них збудник передається
трансоваріально
і виживає в
зимовий період
анаеробіозу.
Кліщі, паразитуючи на гризунах та
інших тваринах, включають їх в
екологічне коло циркуляції вірусу.
Понад 130 тварин сприйнятливі щодо вірусу кліщового
енцефаліту. Серед них їжаки, кроти, білки, зайці,
бурундуки, рижі та червоні полівки, олені, птахи
(рябчик, зяблик, дрозди).
Так як вірус проникає в організм через укус кліща,
захворювання має чітку весняно–літню сезонність.
Можливе зараження через молоко кіз – носіїв вірусу.
Вірус уражає рухові нейрони передніх рогів шийного сегменту
спинного мозку, мозочка, м’яку оболонку головного мозку. Здатний
репродукуватись у лімфоцитах, клітинах печінки, селезінки,
ендотелії судин.
Вважають, що при хронічних формах енцефаліту вірусний геном
зберігається в інтегрованому в хромосому стані в клітинах
головного мозку.
Отже, має бути фермент зворотна транскриптаза.
Клініка
Інкубаційний період – 1-2 тижні.
Бурхлива гарячка, менінгеальні явища, явища подразнення ЦНС.
Приєднуються розлади чутливої і рухової сфери, паралічі м’язів
плечового поясу.
Форми перебігу хвороби: від безсимптомної та стертої до досить
тяжкої, ускладненої паралічами.
Вірус японського енцефаліту
Джерело інфекції – дикі птахи (чаплі,
горобці, фазани), дикі тварини (щурі,
ховрахи) та домашні тварини (кози, свині,
коні).
Механізм зараження – трансмісивний
(укуси комарів родів Culex, Aedes).
Інкубаційний період – 6-15 днів.
Клінічні симптоми: гострий початок,
температура до 41 °С, виражені
загальноінфекційні, менінгеальні,
загальномозкові явища, на фоні яких
спостерігається чіткі ознаки вогнищевого
ураження мозку, особливо
гіпоталамопідкоркового шару.
Летальність – до 70 %.
Віруси омської геморагічної гарячки
Джерело інфекції – кліщі роду Dermacentor, ондатри, мишіполівки, бурозубки та інші гризуни
Механізм зараження: при укусі інфікованих кліщів, при
прямих контактах з інфікованими тваринами, перорально
(через воду, та предмети, забруднені виділеннями ондатр).
Захворювання перебігає з високою гарячкою, вираженою
інтоксикацією, і геморагічними синдромом.
На відміну від попередніх збудників вірус не має нейротропних
властивостей.
Лабораторна діагностика
Матеріалом для дослідження є кров (сироватка, плазма,
згустки), взяті в перші дні та години хвороби, в період
повторного приступу, спиномозкова рідина, секційний
матеріал (мозок, печінка, селезінка, лімфатичні вузли),
матеріл з природних вогнищ (комари, кліщі, мозок і органи
диких тварин)
Вірусологічна діагностика: зараження новонароджених або
3-4 тижневих мишей, культур клітин (фібробласти курячих
ембріонів, СПЭВ, ВНК-21), курячих ембріонів.
Індикація вірусів проводиться за ЦПД,
бляшкоутворенням під агаровим покриттям, на підставі
загибелі тварин або курячих ембріонів,
Ідентифікацію проводять у РГГА, РХК, РІФ, РЗНГА, ІФА,
РІА, РІД (преципітації)
Експрес-діагностика: РНГА, ІФА, ЛПР
Для виявлення IgM – ІФА, РІА.
Серологічна діагностика: РН, РЗК, РГГА, РНГА, ІФА,
РІА
Вірус жовтої гарячки
Вірус гарячки Денге
Родина Bunyaviridae
Налічує понад 300 вірусів, об’єднаних у 5 родів:
- Bunyavirus
- Phlebovirus
-- Nairovirus
- Uukuvirus
- Chantavirus
У СНД виділено понад 20 вірусів, 7 з яких патогенні
для людини: ГГНС, кримської гарячки, гарячки Конго,
Тягіня, Тамди, Бханджа, Укуніємі, неаполітанської
москітної гарячки
Захворювання, що спричиняються Буньявірусами
Рід і група
Вірус
Хвороба
Вектор
Розповсюдження
Bunyavirus
Анофелес A
Такаїума
Гарячка
Москіти
Південна
Америка
Буньямвера
Буньямвера
Гарячка
Москіти
Африка
Гермістон
Гарячка
Бвамба
Бвамба
Гарячка,
висипка
Москіти
Каліфорнія
Каліфорнійського
енцефаліту
Енцефаліт
Москіти
Тягіня
Гарячка
Москіти
Африка
Африка
Північна
Америка
Європа
Рід і група
Вірус
Хвороба
Вектор
Розповсюдження
Москіти
Африка,
Азія
Bunyavirus
Сімбу
Шуні
Гарячка
Phlebovirus
Москітна
гарячка
Аленквер
Гарячка
Москіти
Південна
Америка
Неаполітанської гарячки
Гарячка
Москіт
Європа, Азія,
Африка
Гарячки
долини Ріфт
Гарячка,
енцефаліт,
геморагічна
гарячка,
сліпота
Москіти
Африка
Рід і група
Вірус
Хвороба
Вектор
Розповсюдження
Nairovirus
Крим-Конго
Кримськоконголезької
гарячки
Геморагічна
гарячка
Кліщі
Африка,
Азія, Європа
Хвороба
овець
Найробі
Хвороби
овець
Найробі
Гарячка
Кліщі
Африка, Азія
Хантаан
Хантаан
Геморагічна
гарячка з
нирковим
синдромом
Гризуни
Азія
Пуумала
Геморагічна
гарячка з
нирковим
синдромом
Гризуни
Азія
Рід Буньявіруси
Складні віруси діаметром 90-100 нм.
Геном представлено однонитковою
“мінус”-ниткою РНК, яка складається з
трьох кільцевих фрагментів. Кожен
оточений власним капсидом і
пов’язаний із власною
транскриптазою.
Їх позначають як великий (L), середній
(M) і короткий (S). Вони зв’язані з
білком нуклеокапсиду – N.
Суперкапсид чутливий до розчинників
ліпідів.
Його глікопротеїди мають
гемаглютинуючу активність (G1, G2).
Трикомпонентна система геному створює можливість
автономної реплікації компонентів РНК.
Вони кодують три білка – N, L та попередник G1 i G2.
Морфогенез вірусів відбувається в цитоплазмі. Виходять із
клітини брунькуванням.
Реплікація Буньявірусів
Патогенез буньявірусних інфекцій
Рід Nairovirus
Включає 6 вірусів, які переносяться кліщами. Серед них
вірус Кримської геморагічної гарячки-гарячки Конго.
Репродукуються в клітинах нирок ембріона свині, ВНК-21,
первинних культурах нирок хом’яків і зелених мартишок,
але без цитопатичного ефекту. Тому індикацію проводять
за феноменом інтерференції.
Джерело інфекції – зайці, їжаки, корови, кози, вівці,
гуси, дрофи, граки, іксодові кліщі роду Hyaloma,
Dermacentor, Ixodes.
Механізм зараження: трансмісивний, інокуляційний
Рід Chantavirus
Викликають геморагічну гарячку з нирковим
синдромом (віруси Хантаан, Дубрава, Пуумала,
Сеул).
Джерело інфекції: гризуни (лісові та степові полівки,
червоно-сіра і червоні миші, жовтогорла миша та ін.
Людина заражається при попаданні збудників на
ушкоджену шкіру і слизові (сеча, фекалії, слина
гризунів), через забруднені харчові продукти, а
також інгаляційно.
Можлива передача через укуси кліщів Trombicula.
Прояви геморагічної гарячки
Лабораторна діагностика
Матеріал для дослідження: кров, Liquor, секційні
проби, мозок, печінка, легені, селезінка, нирки),
членистоногі, органи тварин.
Вірусологічна
діагностика:
зараження
новонароджених мишей, щурів, ховрахів у мозок,
зараження культур клітин нирки, ембріону людини,
ВНК-21, фібробластів курячих ембріонів.
Індикація: РІФ.
Ідентифікація: РН
на мишах-сисунах, РЗК, РГГА,
РІД, РЗНГА, РІФ, ІФА, РІА, ЛПР
Серологічна діагностика: парні сироватки (через 2-4
тижні). РН, РЗК, РГГА
Експрес-діагностика: РЗНГА, РІФ, ІФА, ЛПР, РІА
Для діагностики ГГНС використовують кров, сечу,
тварин. Заражають клітини лінії Vero, RLC (клітини
легень щурів), але в них віруси розмножуються без
цитопатичної дії.
Ідентифікують у реакціях РІФ, РІА, ІФА, РЗНГА.
Серологічну діагностику проводять у реакціях РІФ, ІФА,
РІА. Перша сироватка повинна бути взята не пізніше 3го дня, друга – на 7-10 день.
Документ
Категория
Презентации по химии
Просмотров
188
Размер файла
3 964 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа