close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Найвідоміші українські ритори

код для вставкиСкачать
Найвідоміші українські
ритори
Українська риторика має досить
глибокі історичні корені.
Остаточне формування
ораторського мистецтва
відбувається вже в епоху Київської
Русі. Досить важливим чинником у
цьому процесі було, звичайно,
прийняття християнства. Разом з
ним приходить і мистецтво
красномовства, збагачене
потужною античною та
візантійською традицією.
Іван Вишенський
Ораторська література включала в себе проповіді і
послання. Проповіді призначалися для проголошення їх широкому колу людей, послання ж
були зверненнями до конкретної людини чи
певної групи людей і призначалися для читання.
Однак на практиці часто траплялося так, що
послання використовувалися повністю чи в
уривках для проголошування їх на широку
публіку.Таким чином, чіткої межі між проповідями
й посланнями не було. Яскравим прикладом
такого явища може бути творчість Івана
Вишенського. Його твори являють собою
послання. Однак письменник розраховував і на
те, що вони можуть проголошуватися.
Переправивши з Афона на батьківщину свою
«Книжку», він у передмові до неї радив, щоб при
індивідуальному читанні «не минати скорогонцем, як пусте вітряне коло, очима пробігаючи
наперед написаного з місця на місце, але
зупинятися... де мовиться про неправду і істину»
Володимир Мономах
До проповідників та письменників
давньоукраїнської доби належав і сам князь
Володимир Мономах(1053−1125 рр.) Його
„Повчання”, звернені до власних дітей і
молоді, а також молитви та лист до князя
Олега Святославича не втратили
актуальності й нині, тому що в них
сформульовані основні засади не стільки
княжої, скільки народної моралі.
Мітрополит Іларіон Київський
Іларіон (XI ст.) — перший Київський митрополит,
давньоруський письменник, талановитий оратор.
Найвідомішою його проповіддю є «Слово про
закон і благодать», де з патріотичних позицій
оцінено діяльність давньоруських князів і
визначну роль Київської Русі.
Дослідники риторичної спадщини Іларіона
відзначали такі особливості «Слова», як яскрава
образність, емоційність, надзвичайна
мелодійність. Постать митрополита Іларіона,
його риторична спадщина надихали нащадків на
опанування риторичних й морально-етичних
секретів цієї видатної фігури слов'янської
культури.
Кирило Туровський
К.Туровський – талановитий оратор
Київської Русі Кирило Туровський (XI ст.) —
блискучий оратор і представник урочистого
красномовства Київської Русі. Він закликав
уважно вивчати минуле, прикрашати діяння
героїв відповідними словами: «Прикрасять
словами й звеличать царів... і, славлячи їх,
похвалами кінчають».
К. Туровський — яскравий приклад творця
величально-похвальних, піднесених промов,
якого сповна можемо назвати великим
«піснетворцем» Київської Русі. Неабияку
риторичну цінність становить «Слово в
новий тиждень після Пасхи», яке він
побудував на порівнянні «церкви Христової»
з навколишньою природою.
Лазар Баранович
Інший відомий проповідник ректор КиєвоМогилянської колегії Лазар
Баранович написав книгу „Меч духовний є
глагол Божий” (1666 р.) , у якій 55 слівпроповідей, написаних за правилами
шкільної гомілетики, і „Труби словес
проповідних”, що містять 80 проповідей на
різні свята. Самі назви книжок уже свідчать,
що написані вони образно, високим стилем
церковної риторики.
Іоаникій Галятовський
Учень Лазаря Барановича і також ректор КиєвоМогилянської колегії, відомий український
культурний діяч і письменник Іоаникій
Галятовський , сам викладач риторики, розробив
теорію красномовства. У 1659 р. він видав книгу
проповідей „Ключ розуміння” з теоретичною
частиною „Наука, албо Способ зложення
казання”, яка стала відомою науковою працею
далеко за межами України. І. Галятовський
пропонує кожному, хто хоче „казання учинити”,
обрати тему, за якою має повідати все казання,
що має складатися з трьох частин: перша
− ексордіум (початок); друга − нарація (оповідь);
третя − конклюзія (кінець).
Інокентій Гізель
Інокентій Гізель − архімандрит КиєвоПечерської лаври, історик, ректор колегії,
автор оригінального публіцистичнопроповідницького підручника для
духовенства „Мир з Богом чоловіку” (1669 р.).
Праця сповнена алегоріями, які,
розкриваючи церковну мораль, виражали
ідеї гуманізму. Соціальне зло
(несправедливий суд, знущання над
беззахисними) − це гріх.
Інокентія Гізеля називають українським
Арістотелем, він відзначився у багатьох
галузях знань.
Феофан Прокопович
Письменник, видатний ритор, оратор,
педагог, церковний дiяч. Залишив велику
наукову та публiцистичну спадщину, у якiй
значну частину складає риторика. Автор
лiричних поезiй, фiлософських i полiтичних
трактатiв.
Одне з досягнень Прокоповича - створення
першоï в украïнськiй лiтературi драми з
вiтчизняним iсторичним героєм
"Володимир". Драма була присвячена
гетьмановi Мазепi, ставилася
для простих киян, у нiй уперше грали не
ляльки, а справжнi актори.
Станіслав Оріховський Роксолан
У XVI ст. на небосхилі вітчизняної культури зійшла сліпучояскрава зірка таланту Станіслава Оріховського, світло якої
із захопленням спостерігала вся освічена Європа.
Найвизначніша постать серед східнослов'янських гуманістів
доби Виродження, письменник, мислитель, ритор,тонкий
знавець класичної латини Оріховський спізнав славу ще за
життя.
У Західній Європі його величали
«рутенським (українським) Демосфеном»,
порівнювали з Ціцероном.
«Не думай, мій Оріховський, що твоє ім'я
не відоме за кордоном. В Італії, Іспанії,
Франції й Німеччині мені доводилося чувати
схвальні відгуки про твої твори, які
становлять гордість і захист Вітчизни. Я не
зустрічав там вченого, який би не читав їх і
не підносив би до небес твоєї дотепності,
красномовства та вченості...». Так писав
про Оріховського відомий польський історик
Мартин Кромер.
Документ
Категория
Презентации по литературе
Просмотров
303
Размер файла
1 516 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа