close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Леся Українка (презентація)

код для вставкиСкачать
Обрати письменника
Леся Українка
1. Непересічність постаті
2. Риси характеру
3. Освіта
4. Життєва позиція
5. Твори
6. Погляди і переконання
7. Захоплення
8. Художній світ
9. Критика
10. Теорія літератури
11. Тест
12. Нагороди
13. Фонотека
Леся Українка
(Лариса Петрівна Косач)
(25 лютого 1871 р. – 1 серпня 1913 р.)
Модерніст
Реаліст
Романтик
Епіграф: Зрештою, життя моє не було убогим,
і сором було б мені плакатися на нього.
Леся Українка
Карта подорожей Лесі Українки
Будинок, де жила поетеса
(1899-1910)
Кімната Лесі Українки
Непересічність постаті
Дочка
Прометея,
феномен
людської
стійкості, поет-лірик, автор ліро-епічних
поем,
прозаїк,
драматург-новатор,
публіцист,
перекладач,
фольклорист,
політолог.
Письменник-громадянин,
письменник-патріот,
співець
осяйних
ідеалів
людства.
Високоосвічена
обдарована
особистість
з
багатим
духовним світом, з високими моральними
принципами,
шляхетна
і
благородна
натура.
Риси характеру
Привітна, добра, стримана, сором’язлива, терпляча, жіночна, тендітна, смілива,
мужня, вольова. Мала напрочуд гарну пам’ять, почуття людської гідності,
самокритична, принципова, цілеспрямована,ненавиділа рабське існування.
Переповнена бажанням жити активно і плідно. Жадоба до життя, небажання
скоритися долі, схильність до необхідності ствердитися непересічною постаттю і
просто жінкою-філософом освітлюють шлях поетеси. Взяла все найкраще від
свого батька Петра Косача, від своєї матері Олени Пчілки, від свого дядька
Михайла Драгоманова, від свого селянського оточення в с. Колодяжному. Цінувала
людську гідність і дружбу, ніколи не ставилась зверхньо до людей, була щирою з
друзями, цінувала їх. Не терпіла бездіяльності, пасивності. Завжди мала віру і
надію.
Освіта
1877 р. – вчиться шити і вишивати.
1880 р. – вчиться грі на фортепіано.
1881 р. – вчиться за програмою
чоловічої гімназії під
керівництвом приватних
учителів.
1883 р. – продовжує навчання
у приватних учителів.
1884 р. – за допомогою матері
вивчає французьку й
німецьку мови.
1894 р. – у лютому-березні
навчається в Київській
малювальній школі
М.І. Мурашка.
Життєва позиція
Представник неоромантизму в українській
літературі. «Вболівання за долю трудової
людини, за майбутнє свого народу спонукало
шукати нових шляхів, які вивели її до
робітництва, до соціал-демократів. Любов
патріотки давала їй дар ясновидства,
провісництва, вона була серед тих, хто
передчував неминучу соціальну бурю, своєю
чутливою
душею
поетеса
відчувала
наближення
революції.
Це
поетесаінтернаціоналістка,
поборниця
єднання
народів.
Життєва позиція
.
1889-1890 рр. – бере активну участь у роботі гуртка «Плеяда»
(Київ).
1903 р. – бере участь у відкритті пам’ятника І. Котляревському.
1896 р. – обрано членом Київського літературно-артистичного
товариства.
1907 р. – у ніч з 17 на 18 січня жандарми вчинили ретельний обшук
на київській квартирі сім’ї Косачів, заарештували Лесю
разом із сестрою Ольгою.
1910 р. – засідання президії Товариства прихильників української
літератури, науки і штуки у Львові обирає її членом
товариства.
Уважно стежила за розвитком суспільно-політичного руху,
протестувала проти антидемократичної політики російського
царизму своєю єдиною зброєю – словом.
Твори
• Перший вірш «Надія» (1880),
у Львівському журналі «Зоря»
з’являється перша публікація
творів Лариси Косач – вірш
«Конвалія», підписаний
псевдонімом Леся Українка;
• перший поетичний цикл
«Подорож до моря» (1888),
• цикл «Сім струн» (1890),
• цикл «Романси» (1893-1894),
• поема «Давня казка» (1893),
• цикл «Невільничі пісні» (18951896),
• збірки поезій «На крилах пісень»
(1893) та «Думи і мрії» (1899),
«Відгуки» (1902).
Твори
• Драма «Одержима» (1901),
• цикл «Осінні співи» (1903),
• поема «Роберт Брюс, король шотландський» (1893),
• драматична поема «На руїнах» (1904),
• цикл «Пісні з кладовища» (1905),
• драматичні поеми «В катакомбах» (1905), «Кассандра» (1907),
«Вавілонський полон» (1903), «Блакитна троянда» (1908),
«У пущі» (1910),
• цикл поезій «З подорожньої книжки» (1910),
• драматична поема «Віла-посестра» (1911),
• драма-феєрія «Лісова пісня» (1912),
• драма «Камінний господар» (1912),
• поеми «Ізольда Білорука» та «Адвокат Мартіан», «Оргія» (1913).
Захоплення
Крім
виняткових
здібностей
поетичних, вона мала хист до вивчення
мов, вільно почувала себе і в стихії
музики.
Ще будучи зовсім юною (1890 р.),
написала перший підручник з історії
стародавніх народів.
Роками
з
любов’ю
збирала
українські народні пісні.
Мала малярські, режисерські та
акторські здібності.
Любила
вишивати,
садити
і
доглядати квіти.
Гарно декламувала, грала на
фортепіано,
імпровізувала
власні
композиції.
Багато подорожувала, любила ліс і
море.
Найяскравіше
обдарованість
розкрилася в силі й буянні її фантазії,
нестримному леті уяви.
Погляди і переконання
В кого ж запала хоч іскра єдина, Вік її буде носить!
До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
Фантазіє! Ти – сило чарівна,
Вільні співи, гучні, голосні,
Що збудувала світ у порожньому просторі,
В ріднім краю я чути бажаю, Фантазіє! Порадь, як жити нещасливим!
Чую скрізь голосіння сумні!
Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень,
І стримуваний пломінь засіяє,
Вночі запалений, горітиме удень.
…Ми, слава Богу, вродились
не підніжками магнатів,
у нашім гороскопі інші зорі …
І встане велетень з землі,
розправить руки грізні,
і вмить розірве на собі
і всі дроти залізні.
…з громом упадуть міцні будови,
Великий буде жах, велике й визволення.
Тоді спадуть всесвітнії окови.
Мене любов ненависті навчила.
Щоб не плакать, я сміялась.
Так, ми раби, немає гірших в світі,
Феллаги, парії щасливіші від нас,
Бо в них і розум, і думки сповиті,
А в нас вогонь Титана ще не згас.
Щоб слова «…луну гірську будили,
а не стогін,
Щоб краяли, та не труїли серце,
Щоб піснею були, а не квилінням.
Лежачим краю рідного немає,
Чий хліб і праця – того й земля.
Бажаю так скінчити я свій шлях,
Як починала: з співом на устах!
Погляди і переконання
Мовчи, душе, спини свій стогін, серце,
Так мусить бути …
Линь, моя пісне, як чайка прудкая, вона не боїться, що в морі загине.
Я честь віддам титану Прометею,
що не творив своїх людей рабами,
що просвітив не словом, а вогнем,
боровся не в покорі, а завзято …
Промінням ясним, хвилями буйними,
прудкими іскрами, летючими зірками,
палкими блискавицями, мечами
хотіла б я вас виховать, слова!
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Золотих не хочу лаврів,
З ними щастя не здобуду.
Як я ними увінчаюсь,
То поетом вже не буду.
Як маємо жити в ганебній неволі,
Вставай, хто живий, в кого думка
Хай смертна темнота нам очі застеле…
повстала!
Нехай мої струни лунають,
Година для праці настала.
нехай мої співи літають
Не бійся досвітньої мли, –
по рідній коханій моїй стороні.
Досвітній огонь запали,
Коли ще зоря не заграла.
Як дитина, я не тямлю небезпеки.
Ні, се не варт нащадка Прометея,
Як той лицар Парсіфаль, я не знаю страху.
Коли хто вмів доважно йти на страту,
Той мусить все одважно зустрічать.
Погляди і переконання
Хіба тільки якась диявольська сила
мене затримає, поки я не дійду свого.
Я можу в літературі або тримати
бойовий тон, або мовчати.
Виконуй свій обов’язок,
а там – будь що буде.
Я прогресистка, і думаю, що світ іде
до кращого, а не до гіршого.
Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
Хто нікчемну душу має, то така
ж у нього й мова.
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
«Що болить?» - мене питали,
але я не признавалась.
Я була малою горда, щоб
не плакать, я сміялась.
Нехай умру , та думка не умре.
Даю тобі цей меч, дарма, що ти не сильна.
Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту.
Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну, Поет не боїться від ворога смерті,
Бо вільна пісня не може умерти.
Щоб вільно по світі літати.
Щоб не плакать, я сміялась.
Коли замулюються джерела,
вода втрачає свою прозорість.
Художній світ
Епічна поезія багата мотивами творчої праці митця, його високої суспільної місії.
Порушує глобальні проблеми людського буття, окреслює проблемний горизонт
антропології та культурології ХХ століття.
Твори пройняті романтичною образністю. Це замальовка своєрідної вечірньої
години, поданої через пісні й розмови селян, де над усіма невеселими думками
превалює мотив молодості, краси і жаги кохання. Її ліричні герої виступають
збудником совісті, честі, свободи.
Небуденний темперамент, своєрідний бунтарський активізм проявляються у її
творчості; відчувається незрима боротьба не стільки із зовнішніми обставинами,
скільки з власним розпачем.
Надавала перевагу драматизму й напруженості колізій.
Поетеса стверджує віру у вічність життя, вічність краси, вічність слова.
Вона була народною поетесою в щирому розумінні цього слова, бо ніхто з
поетів після Шевченка і до Франка не давав народові стільки сили для
самопізнання. Ніхто не будив у ньому з такою гостротою почуття власної гідності й
не кликав до бою в оборону своєї свободи.
Художній світ
Автор показує нелегкі випробування людини на крутих поворотах історії.
У драматичній поемі «Кассандра» відбились дискусії української інтелігенції, яка
в складний історичний момент шукала шляхів до правди, але в силу своєї
суспільної ізольованості не знала способу її досягнення. Прозвучало питання про
співвідношення слова і діла, слова і переконання, віри в те слово, правди й
неправди, які використовуються в егоїстичних інтересах.
Багаторічні роздуми письменниці над проблемами свободи й суспільного
розвитку митця знайшли втілення в поезіях та драматичних творах.
Передає народові своє прагнення польоту. Все в її особистому досвіді було
справжнім: вірші без пустозвонних декларацій, кохання без фальшу, мука без
порятунку, праця – спасіння. І свою цільність несла вона у світ.
Створює філософські твори, у яких порушує одвічні проблеми духовної
свободи, свободи і влади, вірності і зради ідеалам.
Добро і зло, вірність і зрада, поетичне покликання і сіра буденщина зіткнулись
у драмі-казці «Лісова пісня». У ній автор показує красу людських почуттів і
згубність духовного гноблення, необхідність збереження гармонії між людиною і
природою.
Нагороди
1897 р. – літературно-артистичне товариство у Києві
нагородило золотим жетоном її оповідання «Голосні струни».
Критика
Олесь Гончар:
“ Сорокадворічною пішла вона з життя, пішла не зломлена
духом, і образ її таким живе й житиме для нас – сповнений
гідності, прекрасний у своїй людяності і великім творчім горінні ”.
Іван Франко:
“ Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани
порвіте » Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного
слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини.
Чи не єдиний мужчина на всю соборну Україну ”.
Максим Горький:
“ Вам, українцям, є чим пишатися у своїй культурі. Яких
могутніх людей дала ваша література, яку славну традицію!
Шевченко, Франко, Леся Українка – це ж не тільки поети
величезного таланту і невичерпної творчої енергії , – вони люди з
великим людським серцем і розумом, з героїчною силою духу. У
них є чого повчитися не тільки українцям!”
Критика
Микола Тихонов:
“ Леся Українка – інтернаціоналістка в самій суті свого
світогляду, і вона на заклик серця зближує рідні поля України із
закуреними будинками італійських робітників, бідних фелахів
Єгипту і всіх рабів минулого, які боролися за свою свободу, від
Спартака до робітників і селян її часу. Леся Українка була в своїй
творчості справді весняною бурею, що гримотіла над світом ”.
Ліна Костенко:
“ Геній в умовах заблокованої культури ”.
Михайло Павлик:
“ На свій вік це геніальна жінка ”.
Микола Бажан:
“ Велика дочка України втілила в своїй творчості кращі почуття
свого народу – його гідність, його мужність, його непохитність в
боротьбі за свободу й правду, його горду силу. Вона безсмертна,
як безсмертний народ ”.
Критика
Л. Татьяничева:
“ Поезія Лесі Українки – це поезія братерства трудящих, мужності і
революційної романтики. Не тільки ми, а й інші далекі нащадки
бачитимуть у Лесі Українці свою сучасницю … Для мене, для всіх нас
Леся Українка – живий, конкретний образ самої поезії, що поєднує
полум’яну громадянськість, безкомпромісність борця з високою
естетичною красою”.
Леонід Первомайський:
“ Ні в нашому, ні в світовому письменстві, в літературах і
розвиненіших, і відсталіших від української, ми не знаємо письменниці,
котра всенародним значенням, силою таланту та широтою і глибиною
впливу на духовне життя народу дорівнювала б Лесі Українці”.
Олександр Прокоф’єв:
“ У Лесі Українки чарівне слово … Але не тільки чарами слів славна
її поезія. Леся Українка підкоряє наші серця величною різноманітністю
тем, могутньою напругою кожної строфи, волелюбством і мужністю
створених нею героїв. І, звичайно, власною героїчною долею – долею,
яка викликає захоплення”.
Критика
Олександр Корнійчук:
“ Друг робітників, поет революційної боротьби і героїчної дії, глибокої
філософської визвольної ідеї і мужньої пристрасті – Леся Українка після
Шевченка знову піднесла нашу поезію до вершин світового мистецтва ”.
Микола Нагнибіда:
“ Як допомогти людям знайти щастя? На це питання поетеса
відповіла своїм життям – участю в революційній боротьбі народу, як його
вірний політичний діяч, як його пристрасний співець ”.
Павло Грабовський:
“…Леся Українка була однією з перших людей на планеті, яка
скористалась таким визначним винаходом, як фонограф. Але
використала його не для увічнення своїх поезій і голосу, а для запису
народних пісень і дум, залишивши тим самим ніби заповіт нам
продовжувати цю добру славу…”
Теорія літератури
Драматична поема – це літературний вид, що виник при поєднанні
всіх трьох способів художнього моделювання дійсності –
драматичного,епічного і ліричного. Драматична поема оформляється
віршем, у ній зосереджується увага на ідейному конфлікті між
персонажами.
Драма-феєрія (від франц. - фея,чарівниця) –
один із жанрових різновидів драми.
Для цього драматичного виду властивий
фантастично-казковий сюжет, у ньому
відбуваються неймовірні з реального погляду
перетворення, поряд із людьми діють створені
уявою письменника фантастично-міфічні істоти.
Тест
(1-4 питання – 0,5 б.)
1. Справжнє ім’я Лесі Українки:
а) Леся Квітка;
б) Лариса Петрівна Косач;
в) Лариса Українець;
г) Олена Пчілка.
2. Де навчалася Леся Українка?
а) в університеті;
б) за кордоном;
в) у церковно-приходській школі:
г) вдома.
3. Як називається підручник, написаний
Лесею Українкою?
а) «Історія стародавньої літератури»;
б) «Стародавня історія східних народів»;
в) «Давня історія України»;
г) “ Історія України ”.
4. У якому журналі вперше були опубліковані поезії Лесі Українки «Конвалія», «Сафо»?
а) «Зоря»;
б) «Друг»;
в) «Коло»
г) “ Дзвін ”.
Тест
(5-11 питання – по 1 б.)
5. Неоромантизм - це …_______________________________________________________
__________________________________________________________________________
6. Які проблеми порушує поетеса у драмі-феєрії «Лісова пісня»?
7. Розкрийте зміст слів із драми-феєрії «Лісова пісня»: «Своїм життям до тебе
дорівнятись».
8. Який символічний зміст образу диму у поезії «Дим»? Яка ідея твору?
9. Покажіть динаміку розвитку настроїв поетеси в поезії «Красо України, Поділля!».
Тест
10. У чому полягає філософічність ідеї у творі «Напис в руїні»?
11. Як ви розумієте слова Мавки: «Ні! Я жива! Я в серці маю те, що не вмирає»?
12. Напишіть твір-мініатюру на тему: «Руїна людських душ у драмі «Бояриня». (3 б.)
Фонотека
“Contra spem spero!”
“І все-таки до тебе думка лине…”
“Лісова пісня”, дія 1
“Лісова пісня”, дія 2
“Лісова пісня”, дія 3
Фонотека професора Кіма Балабухи:
Документ
Категория
Презентации по литературе
Просмотров
399
Размер файла
7 474 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа