close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Наполеон проти Росії

код для вставкиСкачать
Наполеон говорив: «Якщо я візьму
Київ, я візьму Росію за ноги; якщо я
оволодію Петербургом, я візьму її за
голову; зайнявши Москву, я поцілю її в
серце».
Наскільки здійснилися плани
Наполеона?
- 1808 р. - російський імператор
Олександр І відхилив пропозицію
Наполеона одружитися з великою
княжною Катериною Павлівною
(сестра Олександра І);
- 1810 р. - Олександр І відмовив
Наполеону, який просив руки іншої його
сестри, 14-річної великої княжни Анни
Павлівни. А також підписав положення
нейтральної торгівлі, таким чином
звівши фактично нанівець
континентальну блокаду Англії;
- 24 лютого 1812р. - Наполеон
Бонапарт уклав союзний договір з
Пруссією;
- 14 березня 1812 р. - військовий союз
Франції з Австрією;
- Наполеон Бонапарт оцінював Росію
як одного з найсильніших
супротивників, тому він ретельно
готувався до війни з нею. Наполеон
вивчив політичне, військове та
економічне становище Росії.
Імператор Наполеон I
вимагав від імператора
Олександра I посилити
блокаду Англії. Російська
імперія не підтримала
континентальну блокаду і
обклала французькі товари
митом.
Росія вимагала вивести
французькі війська з Пруссії,
так як це було порушенням
Тільзійського договору.
-Війна мала закінчитися швидкою
перемогою за допомогою рішучого
розгрому російської армії в
генеральній битві.
-З представлених російському
імператорові Олександру I
оборонних планів він, всупереч
бажанню військового міністра і
російських генералів, вибрав план
прусського генерала Пфуля
-Вихідний план генерала Пфуля
зводився до наступного. Проти
наступаючих французьких військ
передбачалося вести бойові дії
двома арміями, одна з армій повинна
була утримувати противника з
фронту, а інша — діяти з флангу і
тилу.
Наполеон зміг зосередити проти Росії
близько 450 тисяч солдатів, з яких власне
французи становили половину. Австрія і
Пруссія виділили корпуси (30 і 20 тисяч,
відповідно) проти Росії по союзних угодах з
Наполеоном.
У Наполеона залишалися такі резерви:
близько 90 тисяч французьких солдатів в
гарнізонах Центральної Європи і 100 тисяч у
Національній гвардії Франції, яка за законом
не могла воювати за межами Франції.
Росія мала велику армію, але не могла її
швидко мобілізувати через погані дороги і
велику територію. Удар армії Наполеона
взяли на себе війська, розміщені на західному
кордоні.
За техніко-військовим даними армія Росії не
відставала від армії Франції
У ніч на 12 червня 1812 р. армія Наполеона Бонапарта перетнула західний
кордон Російської імперії. У момент вторгнення на західних кордонах
зосереджувалися три армії: перша під командуванням М. Б. Барклай-деТоллі, друга — П. І. Багратіона, третя — О. П. Тормасова. Остання
перебувала на Волині між Любомлем і Старокостянтиновом.
15 червня 1812 року надійшов попередній наказ про формування в Київській та
Подільській губерніях чотирьох кінних козачих полків. Кожний полк мав
складатися з 1200 козаків, 8 офіцерів, 88 унтер-офіцерів і 17 сурмачів. Для
потреб російської армії з України було передано понад 6 тис. возів, 7,5 тис.
коней, 15 тис. волів, протягом 1812-14 рр. населенням зібрано 3-5 пудів золота
і 13,5 пудів срібла.
Протягом 40 днів в Кам'янці-Подільському з рекрутів місцевого, а також
Летичівського, Новоушицького, Проскурівського повітів був сформований 4й Український козачий полк.
Готуючись до вирішальних боїв з ворогом, Кутузов зміцнював оборону
українських земель. Генералу Тормасову він наказав: « …бути у Волині і
Поділлі для охорони цього краю».
Бородінська би́ тва— найбільша
битва Франко-російської війни 1812
р. відбулася 26 серпня 1812 біля
села Бородіно.
Французькі війська під командуванням
Наполеона протягом 12-годинного
бою зуміли захопити російські позиції
в центрі та з лівого флангу, проте не
змогли остаточно розгромити
російські війська під командуванням
фельдмаршала Кутузова.
Після Бородінської битви, внаслідок
значних втрат, російські війська були
вимушені відступити, і вже за
тиждень, 2 вересня 1812 року
Наполеон без перешкод окупував
Москву.
Окупація Москви «великою армією»
під командуванням імператора
Наполеона тривала трохи більше
місяця, з 14 вересня по 20 жовтня 1812 і
стала переломним моментом
Вітчизняної війни 1812 року. За час
окупації місто було розграбоване і
спустошений пожежею. У момент
входу французів до Москви 2 вересня
1812 в різних місцях міста
здійснювалися підпали. Французи були
впевнені, що Москва підпалюється за
наказом московського губернатора графа Ростопчина.
У ніч з 3 вересня на 4 вересня піднявся
сильний вітер, що тривав, більше
доби. Полум'я пожежі охопило центр
поблизу Кремля, Замоскворіччя,
Солянку, вогонь охопив майже
одночасно найвіддаленіші один від
одного місця міста. Пожежа вирувала
до 6 вересня і знищив більшу частину
Москви.
19 жовтня - французька армія
почала відступати по Старій
Калузької дорозі.
24 жовтня - бій під
Малоярославцем. Місто вісім разів
переходило з рук у руки. Перехід
військової ініціативи на сторону
Росії.
14 грудня - в Ковно жалюгідні
залишки Великої Армії в кількості
1600 чоловік переправилися через
річку Німан у Варшавське
герцогство, а потім до Прусії.
Франко-російська війна 1812 року
завершилася практично повним
знищенням Великої Армії.
Українське суспільство поділилася на два
табори. Одні висловлювали неприховану
радість і надії, що з приходом французької
армії буде введений Кодекс Наполеона й
Україна стане автономною, а може й
незалежною державою.
Друга, більша частина, на чолі з В. Капністом,
Дмитром Трощинським та іншими, не
сподівалася нічого доброго від Наполеона, бо
його політика щодо Польщі не могла бути до
вподоби українським патріотам.
Одночасно гасла французької революції
лякали їх загрозою зміни соціального й
економічного ладу. Це й було причиною, чому
ця частина шляхти дворянства пішла на
співпрацю з урядом у боротьбі з Наполеоном.
Селянство бажало приходу Наполеона,
сподіваючись, що він визволить його з
кріпацької неволі.
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
• Інтернет-ресурси. Матеріали Вікіпедії –
вільної енциклопедії
• http://ru.wikipedia.org/wiki/
• Центральний державний історичний
архів України
http://cdiak.archives.gov.ua/
Підготували:
Левенець Інна Володимирівна,
вчитель історії
Кам’янської загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів №2
Кам’янської районної ради
Черкаської області
Галата Ірина Петрівна,
методист відділу освіти
Кам’янської районної державної адміністрації
Документ
Категория
Презентации по истории
Просмотров
135
Размер файла
1 964 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа