close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Класична філософія

код для вставкиСкачать
КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ
План:
1. Що таке класична
філософія?
2. Філософія Середньовіччя.
3. Філософія Відродження.
4. Філософія Нового часу.
1. Що таке класична
філософія?
Головні ознаки (канони) класичної філософії:
симетрія;
гармонійність;
довершеність;
раціональність;
універсалізм;
переконання у існуванні єдиної
істини
Класична філософія домінувала
в інтелектуальному житті
Заходу, починаючи від Платона і
закінчуючи Геґелем (з 5 ст. до
н.е. до середини ХІХ ст.)
ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
ФІЛОСОФФЯ
ВІДРОДЖЕННЯ
ФІЛОСОФІЯ
НОВОГО ЧАСУ
Пізнє (Північне)
Патристика
І
ІІ
ІII
IV
Раннє
(Італійське)
Схоластика
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
XIII
XIV
XV
Наукова
революція
(1543-1687)
XVI
XVII
XVIII
серед.
XIX
2. ФІЛОСОФІЯ
СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Ісус Христос
(12-4 гг. до н. э. — 26-36)
Головні
ідеї
1. Першоосновою (субстанцією) є Бог – творець світу
з нічого (ex nihilo).
2. В уявленнях про світ зберігається ПлатонівськоАрістотелівський поділ на ідеальне і матеріальне,
однак своєрідно інтерпретується і спричинює
суперечку про універсалії.
3. Методом пізнання Бога проголошує не тільки
розум, але й віра, містичне пізнання, любов до Бога.
4. Структура і позиція людини: Біблія підносить
людину на небачену до цього висоту, людина
оголошується
господарем
природи.
Людина
складається з душі, тіла та Духу – органу віри.
5. Зароджується
суспільство».
уявлення
про
«християнське
6. Смисл життя людини і суспільства визначений – це
пізнання Бога й уподібнення Богу.
«Сина Божого було розп’ято,
не має в мені сорому, бо це
соромно. Божий Син мертвий:
це правдоподібно, бо
абсурдно. І було Його
поховано, і Він підвівся з
труни: це безсумнівно, бо
неможливо»
“Credo, quia absurdum”
Тертуліан (155/165220/240)
Аврелій Авґустін
(354–430) –
найяскравіший філософ доби Патристики,
першовідкривач особистості.
Тома Аквінський
(1221–1274) –
найавторитетніший хритиянський мислитель періоду
Схоластики. Його філософія дотетпер є офіційною доктриною
католицької церкви. Нащадки назвали його “ангельским
доктором”.
У ХIV столітті найвидатніші
діячі культури вже ясно
розуміють, що церква, яка
продає індульгенції і спалює
відьм та єретиків живцем, не
може бути носієм найвищих
філософських істин
1486 р. Генріх Крамер
Вільям Оккам (1280–
1349), переслідуваний
папою Йоанном ХХІІ за
«єресі», тікає з Авіньйона
до ворога папи Людвіґа
Баварського і звертається
до нього з пропозицією:
«Захисти мене мечем і я
захищу тебе словом».
3. ФІЛОСОФІЯ ВІДРОДЖЕННЯ
Головні ідеї
1.Критика середньовічної, насамперед
схоластичної філософії.
2. Повернення до витоків «чистого»,
незіпсованого схоластикою християнства
(протестантизм).
3. Повернення до античної філософії.
4. Посилення інтересу до людини і
суспільства (гуманізм).
Рафаель Санті. Атенська школа
4. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ
Філософія Нового часу починається із
«наукової революції» (XVI–XVII ст.)
Наукова революція – це ряд
наукових звершень, що
призвели до значного злету
науки, а згодом і до зміни
всього світогляду. Вважається,
що вона почалась із публікації
роботи Коперніка “Про
обертання небесних сфер”
(1543) і закінчилась з виходом
у світ роботи Ньютона
“Математичні начала
натуральної філософії”
(1667 р).
1. Уявлення про те, що філософію слід будувати на взірець
строгої науки.
2. Переконаність у всесильності науки і людського розуму та
інтерес до дослідження механізмів людського пізнання та
можливостей людського розуму.
а) частина філософів відродила платонівську теорію «вроджених
ідей», тобто переконаність у тому, що людина певні знання має «від
природи» (раціоналізм, (Рене Декарт, Бенедикт Спіноза, Ґотфрід
Ляйбніц)
б) інші філософи не визнавали теорію вроджених ідей Платона і
стверджували, що від народження душа людини є чистою, пустою
(tabula rasa), а всі знання вона отримує ззовні, з досвіду (емпіризм,
Френсіс Бекон, Томас Гоббс, Джон Локк, Джордж Берклі та Девід
Г’юм)
в) вродженого знання не існує, однак душа людини не є чистою,
адже в ній існують від народження інструменти, за допомогою яких
розум із досвіду активно здобуває знання (ідеалізм, Іммануїл Канта,
Йоганн Ґотліб Фіхте, Фрідріх Вільгельм Шеллінґ, Ґеорґ Вільгельм
Фрідріх Геґель).
г) все зло, яке існує в суспільстві, походить від варварства і
неосвіченості людей, а тому слід поширювати освіту і тоді у
суспільстві запанує лад і спокій. (Просвітництво, Вольтер,
Кондиль’як, Жан-Жак Руссо, Дені Дідро, Жан Д’Аламбер, Жюльєн
Ламетрі, Клод Гельвецій, Поль Гольбах, Шарль Монтеск’є)
Раціоналізм Рене Декарт
(1596–1650)
Емпіризм Бенедикт
Спіноза
Ґотфрід
Вільгельм
Ляйбніц
(1632–1677)
(1647–1716)
Раціоналізм
Емпіризм
Ідеалізм
Просвітництво
Френсіс Бекон
(1561–1626)
Томас Гоббс
(1588–1679) –
Джордж Берклі
Джон Локк
(1685–1753)
Девід Г’юм
(1711–1776).
(1632–1704)
Ідеалізм Іммануїл Кант
(1724–1804).
Просвітництво Вольтер
(1694–1778)
.
Йоганн Готліб
Фіхте
Фрідріх Вільгельм Йозеф
Шеллінґ
(1762-1814)
(1775–1854)
Ґеорґ Вільгельм
Фрідріх Геґель
(1770–1831).
Ідея змінити світ за допомогою просвітницької діяльності виявилась утопічною. Французька революція 1792 р.,
якобінський терор і гільйотина стали «холодним душем» для Просвітників. Розуму й освіченості виявилось
замало, щоб подолати глибоко вкорінену в людську природу жорстокість. Згодом «освічене» ХХ століття двома
світовими війнами та голокостами остаточно довело, що освіти недостатньо для того, щоб подолати варварство
та нетерпимість. Просвітницький проект був лише шляхетною утопією.
Франциско
Гойя.
Сон розуму
нарджує
чудовиськ
Документ
Категория
Презентации по философии
Просмотров
57
Размер файла
14 774 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа