close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

ІВАН ФРАНКО – геній українського народу

код для вставкиСкачать
ІВАН ФРАНКО –
Прометей
українського народу
Слово про великого
КАМЕНЯРА
Шлях у безсмертя
“ Іван Франко – це розум
і серце нашого народу.
Це боротьба, мука і
передчуття щастя
України.
України і людності .”
Максим Рильський
Був середнього зросту, а йшов як велетень… мало
хто встигав за ним, головою сягав хтозна-як
високо.
Спокійної вдачі, а вибухав,
як порох, коли йшлося про
добро трудящих, і кидав
громи, щоб Русь не спала.
Влада гнобителів не пустила
його викладати у вищій
школі, а він став учителем
свого народу.
Напрацювався за десятьох, а життя йому було
дано лише одне, та й те недовге.
Він мав гарне високе чоло, трохи
кучеряве рудаве волосся, рудаві
невеликі вуса й сірі очі.
На його обличчі виднілися
розум й енергія. Очі й уста
виказували не впертість, а
завзяття. Він ходив у вишитій сорочці. Одяг на ньому
був невибагливий, навіть
убогий. У поведінці
скромний, навіть трохи
несміливий.
Мальовниче підгірське село
Нагуєвичі на Дрогобиччині.
27 серпня 1856 року в сім’ї
сільського коваля Якова Івановича
Франка та його дружини Марії
Миколаївни Кульчицької народився
син Іван. Життя малого хлопця
пройшло на цій землі. Тут він
зробив перші свої кроки, тут зазнав
перших дитячих радощів і гіркоти
раннього сирітства.
Маленький хутір серед лук і нив
На горбику над річкою шумною –
Отам я в простій хлопській хаті жив,
І самота, і сум жили зі мною.
Батько Івана помер, коли йому було
лише 8 літ, через 7 років померла мати.
Незважаючи на важкі умови
селянського життя, Іван Франко з
радістю згадує своє дитинство, батьків,
яких щиро любив.
“ Синку, кріпися - мені ти твердила. –
Адже ж не паном родився ти чей!
Праця, що в гріб мене вчасно вложила,
Та лиш тебе доведе до людей ”
Правда, матусю! Спасибі за раду!
Я її правди не раз досвідив.
Праця дала до життя мні принаду,
Ціль дала, щоб в манівцях не зблудив.
Осінь 1875 року.
Іван Франко у Львові – центрі
літературного і культурного
життя Західної України.
На галицькій землі не було
чоловіка, що мав би такий
вплив на тогочасну молодь,
як Франко. У нього була
гарна бібліотека, з якої
користувалася молодь кола, а
в бібліотеці тій знаходили
вони те, чого деінде в
Галичині не можна було
знайти.
Він мріє поглибити і
розширити свої знання в
університеті. Одночасно з
навчанням Франко
розгортає активну
літературну діяльність, стає
одним з організаторів
студентського журналу
“ Друг ”, де друкує свої
твори, статті, переклади.
1877 рік.
Молодий Франко у в'язниці
І. Франко разом з
М. Павликом, І. Бєляєвим
згуртовують молодь і
перемагають у боротьбі
за народну мову. Усе це
не могла не помітити
поліція, і в липні
1877 року Івана Франка
разом з іншими членами
редакції журналу “ Друг ”
заарештували й кинули
до московської в'язниці,
де він просидів 9 місяців.
Ще три рази поліція
заарештовувала Франка, але
він був несхитним.
Випробування лише
зміцнювало його переконання.
І хоча нелегко часом було,
та молода енергія й
патріотичний запал,
глибока любов до
українського народу
перемагали життєві
незгоди.
Сонет, обернений до світу
Цикл
“ Тюремні
сонети ”
Був створений у
1889 році в львівській в'язниці під
час третього
ув'язнення поета.
Світова поезія не має таких
вражаючих людських документів:
автор змальовує натуралістичні
картини тюремного побуту,
образи в'язнів та тюремників, що
переростають в узагальнений образ
поліційно-колоніальної “ тюрми
народів ” – Австро-Угорської імперії:
Багно гнилеє між країв Європи,
Покрите цвіллю, зеленню густою!
Розсаднище недумства і застою,
О, Австріє! Де ти поставиш стопи,
Повзе облуда, здирство, плач народу,
Цвіте бездушність, наче плісень з миру..
Цикл “ Тюремні сонети ”
…Се дім плачу , і смутку, і зітхання,
Гніздо грижі, і зопсуття, і муки!
Людське життя визначає несправедливий
суд, панівна бюрократія.
Ліричний герой Франка
насильно і несправедливо
потрапляє у в'язницю, у якій
“ щастя насаджується ”
через сліпу покору,
душевний
спокій – через рабство,
громадський спокій –
диктатурою.
На очах відбувається тотальне
знищення людини, діє жорстока
сила механізованих взаємин.
Ліричний герой “ Тюремних сонетів ” встає
на бій із світом зла і кривди. Він увібрав
у себе людинолюбіє Христа, нескореність
Джордано Бруно, Гонти, Шевченка.
А тому не відчуває себе зламаним.
Основна ідея сонетів
сформульована афоризмом
останнього сонета:
Хто з злом
не боресь,
той людей
не любить.
“ Тричі мені являлася любов…”
Хто ж для
нас
Франко?
Який він ?
Він - безмежна країна, яка досі не
має точної наукової карти.
Є в ній місцевості й дороги, добре
знані кожним зі шкільної парти.
Але є й околиці, у які спробуємо
заглянути…
У житті кожної людини настає кохання.
Воно може тихенько підкрастися, а може
увірватися в душу могутнім поривом.
“ Одна несміла, як лілея біла ”
Тричі мені являлася любов.
Одна несміла, як лілея біла,
З зітханням мрій уткана, із обснов
Сріблястих, мов метелик, підлетіла.
Рука писала, а душа рвалася до
коханої…
Вони чекали весілля….
Але грянув грім! Арешт Франка
змінив у їхньому житті багато
чого.
Ольга
Рошкевич
Обірвалась нитка великої любові,
та не згасла сама любов, вона
народила справжні шедеври
світової лірики. Ольга Рошкевич
прийшла до нас не лише як
кохана Франка, а як героїня
невмирущої поезії.
Франко буде співати про жіночу
недолю в галицьких піснях. А єством
відчуватиме присутність Ольги – то ще
дівчиною, то вже заміжньою, такою,
що занапастила свою долю… Для
нього вона буде Анною в
“ Украденому щасті ”.
“…Явилась друга –
гордая княгиня ”
“ Велике враження справила на
мене знайомність з однією
полькою – Йосифою
Дзвонковською. ”
І змучений
душевним
болем велета,
він покохав.
“ Явилась друга – гордая княгиня,
Бліда, мов місяць, тиха та сумна,
Таємна й недоступна, мов святиня.
Вона не відповідала взаємністю…
Він страждав.
І лише потім довідався про те, чому
так зробила..
Мене рукою зимною вона
Відсунула і шепнула таємно:
Мені не жить, тож най умру одна!”
Юзефа була хвора на туберкульоз.
Могила вже кликала її до себе.
Нікому з рідних про це не говорила.
Вона зізналася лише
одному Франку.
Чесно і відверто.
“…Явилась третя –
женщина чи звір?”
Широкому колу читачів про
цю жінку оповів син
Франка Тарас у книжці
“ Про батька ”.
Целіна Журовська
Явилась третя - женщина чи звір?
Глядиш на неї - і очам приємно,
Впивається її красою зір.
Та разом страх бере, душа холоне
І сила розпливається в простір.
Целіна мучить Франка. Вона змушена виїхати.
Щоб порвати з ним, друкує в газеті фальшиве
оголошення про одруження. А для поета вмирає…
“ Вона умерла! Слухай! Бам! Бам-бам!
Се в моїм серці дзвін посмертний дзвонить,
Вона умерла! Мов тяжезний трам,
Мене цілого щось додолу клонить…
… Вона умерла! Вмерла! Вмерла !
Вмирає образ, але не вмирає любов. А Целіна
знову повертається. Він буквально переслідує
її як школяр, боїться слово промовити,
підступити ближче, годинами стоїть під вікнами.
Ти прощай! Твого ім'я
Не вимовлю ніколи я,
В лице твоє не гляну!
А в оповіданні “
Маніпулянтка ”
Франко розповів про
захоплення Целіною.
Франко зізнався, що через цю
жінку з'явилося його “ Зів’яле
листя ”. Вона стала прототипом образу Регіни в повісті “ Лель і Попель ”.
Франко все життя сповідався поезіями
інтимного характеру, заглядав у власну душу.
А для нас з'явилася збірка “Зівяле листя” –
пам'ятка щирості генія, образ його людських мук.
Збірка “ Зів’яле листя ”
Про особисте життя людей, а особливо видатних,
треба говорити дуже делікатно і обережно. Бо це той
бік життя людини, який часто не залежить від неї.
Відкрити світ людських
почуттів і страждань
Франка, прагнення
особистого щастя
допоможе
збірка інтимних
віршів
“Зівяле листя”
Глибокий ліризм проникає в
саму композицію книги.
Пісні її - це три “ жмутки ”
зів’ялого листя.
Розповідаючи про муки
нерозділеного кохання,
герой ніби розриває жмуток
за жмутком, розкидає зів’яле
листя своїх пісень, щоб воно,
підхоплене вітром,
щезло безслідно.
“ Ой ти, дівчино, з горіха зерня…”
Не випадково лірика “ Зів’ялого листя ” притягувала
і притягує увагу композиторів.
Ось речі, покладені на музику:
“ Безмежнеє поле…”,
“ Розвійтеся з вітром…”,
“ Як почуваєш вночі…”,
“ Чого являєшся мені…”
“ Ой ти, дівчино, з горіха зерня…”,
Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?...
“ Червона калино, чого в лузі
гнешся ”
Червона калино, чого в лузі гнешся?
Чого в лузі гнешся?
Чого світла не любиш, до сонця не пнешся?
До сонця не пнешся?...
…Я не вгору пнуся, я дубам не пара,
Я дубам не пара.
Та ти мене, дубе, оттінив, як хмара.
Оттінив, як хмара.
Незаперечним є те, що збірка
Франка “ Зів’яле листя ” –
це шедевр поетичної майстерності.
У збірці “ Зів’яле листя ”
розкривається драма в житті
ліричного героя, який кохав і
страждав, шукав і не знаходив
свого щастя, а якщо й знаходив,
воно тікало від нього, і знову
самотність облягала змучену душу.
Спасибі поетові за те,
що умів так кохати
і мав талант донести
до людей свої почуття,
спасибі за те, що
створив велику пісню
неповторної любові,
яка лунає вічно.
Дружина Ольга
Ольга Федорівна
Хорунжинська народилася на Харківщині.
Проживала у Києві.
Знайомі влаштували її
зустріч з молодим галичанином – Іваном
Франком.
Ольга була вірною
дружиною, багато
допомагала
чоловікові у
написанні та
виданні творів,
переживала з ним
радість і горе.
Франко починає писати дисертацію. Дружина бере
на себе всі турботи з дітьми, допомагає Іванові, в
чім тільки може, перевозить через російські
митниці нелегальну літературу.
Іван Франко – трибун народний,
Пророк-ватаг, ратай співець
І громадянин благородний
Великий КАМЕНЯР –
геніальний поет, що
залишив своїм
нащадкам перлини
громадянської та
інтимної лірики;
великий прозаїк,
видатний драматург,
перекладач,
літературознавець,
критик, фольклорист,
етнограф,
громадський діяч
Він жив і працював в ім’я народу й
для народу. До останніх днів вірив у
неминучість національного
відродження у створенні
власної держави.
Прислухаймось уважніше до
голосу минувшини, що кличе всіх,
у кого, за словами І. Франка
серце чисте, доглянути у ній
силу, без якої не здолати нам
потрясінь сьогодення.
Духовний заповіт
українському народові
Поема “ Мойсей ”
Пролог
Народе мій, замучений, розбитий,
Як паралітик той на роздорожжю,
Людським презирством, ніби струпом
вкритий,
Твоїм будучим душу я тривожу.
Від сорому, який нащадків пізніх
Палитиме, заснути я не можу…
Палкі слова пророчих дум і вистражданих
почуттів поета глибоко западали в душу,
пробуджували нестримне
прагнення до роботи,
до відданого служіння
українському народові,
до боротьби за
його щастя.
І. Франко зробив
свій вибір, зупинившись
на найскладнішій проблемі –
ствердження ідеї сильної особистості,
життєвого прагнення до високого ідеалу.
Вірю в силу духа !
Що Біблія - могутнє джерело ідей
та образів Франкової творчості –
факт безсумнівний. Вона змалку
була одним з чинників
його творчого
“ Все, що мав у житті,
натхнення.
він віддав
для одної ідеї,
і яснів, і горів, і страждав,
і трудився для неї ! ”
Мойсей у поемі Івана Франка – це сильна особистість з
високим ідеалом. Людина, яка мала сильну, стійку волю,
шалене бажання вивести свій народ з єгипетського
полону, подолавши рабські інстинкти
старшого покоління.
Датан й Авірон – це лідери першої категорії,
для яких діє закон миттєвості:
“ Нам і тут непогано ”.
Тривалий шлях народу здається
їм “ кінцевою руїною ”.
Хоча Мойсей не пожав плодів своїх багаторічних
зусиль, але народ знайшов те,
що шукав. Ідея пророка стала народною істиною,
яка пронизує всі покоління сьогодення.
“ Мойсей ” – твір про Україну та
українців
Народе мій, засмучений, розбитий…
…Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вільнім колі.
У
передмові
… і глянеш, як хазяїн домовитий,
до “ Мойсея ”
поет сам визнає,
По своїй хаті і по своїм полі…
що його “ тривожило ”
майбутнє його народу: він не
мав спокою й сну від того сорому, що
буде пекти нащадків за вчинки батьків і тих,
хто довів народ до цього стану “ паралітика на
роздоріжжі ”. І з такого великого почуття любові до
батьківщини зародилася поема.
Поема “ Каменярі ”
Про історію і зміст цієї “ невеличкої поеми ”
розповідає автор у статті
“ Каменярі ”.
“ “ Поемка Каменярі ” – се алегоричний образ
громади працівників, що спільною
важкою працею ламають скелю
для промощення дороги. ”
І.Франко
І всі ми вірили, що своїми руками
Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт,
Що кров’ю власною і власними кістками
Твердий змуруємо гостинець і за нами
Прийде нове життя, добро нове у світ.
Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті
Святою думкою, а молоти в руках.
Нехай прокляті ми і світом позабуті!
Ми ломимо граніт, рівняєм правді путі,
І щастя всіх прийде по наших аж кістках.
Скеля, яку
руйнують каменярі,
сприймається як буржуазна
влада, ланцюги - як неволя,
гостинець, як шлях до нового життя,
а самі каменярі, як борці за свободу.
Поет славить невтомних трударів, згуртованих
благородною метою. В цьому ідейний зміст вірша.
“ Борислав сміється ”
В творі втілена ідея
класового єднання робітників
і селян перед лицем спільного
ворога – експлуататора.
“ Буря збирається над
Бориславом
не з неба до землі,
але з землі проти неба…”
Франко показує робітників
як клас, що бореться проти
капіталістичного ярма
Кожен з виведених у повісті
персонажів – тип, що втілює
риси класу, прошарку, певної
групи людей – робітників,
капіталістів, морально деградованих
членів буржуазної сім’ї.
Водночас кожен персонаж –
яскрава індивідуальність,
майстерно створена
з допомогою засобів
портретного зображення,
розкриття психічного
складу, через поведінку, мову.
По-новаторськи змальовані
масові сцени робітничого
бунту, зібрань.
Повість “ Борислав сміється ” стала
новим етапом у розкритті робітничої
теми, на повний голос заговоривши
про становище робітників
“ Захар Беркут ”
Звернення до сивої давнини (ХІІІ століття)
не була втечею письменника
від сучасності.
Зображення давньоминулої боротьби
руського народу проти загарбників
немовби приглушеним відлунням
нагадало про боротьбу
західноукраїнських трудящих проти
німецько-австрійського поневолення.
Мужній заклик Захара Беркута до згуртування на
захист вітчизни і справедливих відносин між людьми
знаходив живий резонанс між сучасниками Франка.
Іван Франко зумів
прекрасно передати
історичний колорит,
побут і характери
персонажів.
Зобразив захоплюючі,
романтикою оповиті
масові сцени боротьби тухольців проти загарбників,
розум і відвагу Захара і Максима Беркутів,
вірну батьківщині і коханому красуню Мирославу,
намалював неперевершені пейзажні картини Карпат.
“ Украдене щастя ”
На перший погляд це видається
простим відображенням життя
гуцульського села.
Сільський побут, нескладні
сільські відносини,
які важко піддаються
психологічній обробці.
В основі сюжету – конфлікт,
побудований на традиційному
любовному трикутнику:
Михайло Гурман –
Анна –
Микола Задорожний
Донька багатого газди кохає бідного парубка,
але її брати, щоб заволодіти хазяйством,
підступом здають хлопця у солдати, а заміж сестру
видають за затурканого наймита,
який ненависний дівчині.
Анна не перестає кохати Михайла.
Михайло Гурман повертається з
війська моральною потворою.
Його любов до Анни вмерла.
Залишилася палюча ненависть.
Чоловік Анни – Микола – встиг
по-справжньому полюбити Анну.
Усі троє нещасливі.
Їх життя – суцільна трагедія.
Хто ж винен?
Хто украв щастя цих людей?
Драма виривається
з тісних рамок
сільського побуту.
Сільський конфлікт
переростає
в конфлікт
соціальний.
Франко нас підводить до підсумку,
що зробив нещасними цих людей суспільний лад,
винні у всьому громадські порядки,
за яких багатий давить бідного,
сильний – слабкого, освічений – темного.
Збірка “ З вершин і низин ”
Цикл “ Веснянки ”
Твори циклу “ Веснянки ” – це художній “ сплав ”
явищ природи, картин соціального життя, і дум поета.
Усі вірші циклу бадьорі, глибоко оптимістичні,
пробуджують бажання працювати для людства,
для прогресу.
“Гріє сонечко”
Гріє сонечко!
Усміхається небо яснеє,
Дзвонить пісеньку жайвороночок,
Затонувши десь в бездні-глубіні
Кришталевого океану…
Встань, орачу, встань!
Сій в щасливий час золоте зерно!...
Прометей
українського перекладу
В історії світової культури налічується не так багато
людей з таким діапазоном інтересів,
з таким багатством виявів свого духовного
внутрішнього світу, як Іван Франко.
“ Тільки те, що здобудемо своєю працею,
то буде справді наше надбання; і тільки те,
що з чужого культурного добра присвоїмо
собі також власною працею, стане нашим
добром. От тим-то я старався присвоювати
нашому народові культурні здобутки інших народів
і знайомити інших з його життям ”.
І.Франко, 1898 рік
Перекладав Франко з класичних
старогрецької та римської літератур, староіндійської,
староперської, староарабської,
західноєвропейських поетів – німецьких, французьких,
англійських, італійських, мадярських, швецьких, фінських.
Невтомний дослідник секретів поетичної творчості,
він заклав основи перекладознавства у
вітчизняній філології.
Серед перекладів Франка зустрічаємо всі жанри,
починаючи від короткої мініатюри - «чотиристишія»
до сонету, байки, політичної сатири, казки,
ліричних віршів, епічних і романтичних полотен, пісень,
поем, драматичних поем.
З дитинства знайомлячись з шедеврами
світової літератури, Франко захоплюється
думкою перекласти їх українською мовою.
Латинські, грецькі, німецькі,
російські поети, що ними захоплювався
Франко-гімназист, дають багатющий
матеріал для перекладів.
Уже в 1875 році Франко друкує під
псевдонімом “ Джеджалик ” переклад
пісні “ При кужілці ” з трагедії
“ Фауст ” Гете.
Серед перекладів Франка чільне місце належить
перекладам з античних літератур. Гомер і Гесіод,
переклади трагедії Софокла “ Цар Едіп ”, римські
поети Горацій і Вергілій та багато інших.
Франко помер, але…
28 травня 1916 року перестало битися
полум’яне серце Каменяра.
Поховано Івана Франка на
Личаківському цвинтарі в чужій гробниці,
бо Львівський магістрат не виділив місця для того,
хто все життя віддав для щастя рідної землі,
для свого народу.
Лише в 1921 році домовину з тілом
українського Прометея урочисто
перенесли на нове місце.
У 1933 році на зібрані кошти
на могилі поета встановлено
пам'ятника у вигляді Каменяра,
який кайлом розбиває гранітну скелю.
Життя і творчість Івана Франка лягли в
основу багатьох прозових творів української
літератури.
Найвідоміші з них:
повісті Д. Лукіяновича “ Франко і Беркут ” та
П. Колесніка “ Терен на шляху ”,
збірка оповідань Івана Кирія “ Ключі до щастя ”,
п'єса Л. Смілянського “ Мужицький посол ”
роман-есе Р. Грака “ Задля празника ”
та повість “ Тричі мені являлася любов ”
Спробу створити образ Каменяра в кіно
зробив відомий кінорежисер Сергій Бондарчук
у фільмі “ Іван Франко ”
Олесь Гончар писав про великого Каменяра:
“ Які прекрасні сходи дає в наші дні те насіння,
що його разом з іншими сіяв і наш Франко. ”
Дмитро
Павличко
“ Франкова криниця ”
Окрай шляху народів стоїть
Та криниця глибока,
Не заносить її в непогодь
Пилюги поволока.
Будуть пити ту воду з жаги
Покоління грядущі.
Будуть люди від неї завжди
Сміливіші і дужчі.
Буде думка відважна плести
Із криниці свободи,
Будеш синову славу нести,
Український народе!
ЖИТТЄВЕ ГАСЛО
ІВАНА ФРАНКА
“ Лиш в праці
мужа виробляєсь сила “
Своїм життям і творчістю
він довів усім,
що це дійсно так
ТРУШЕВА ГАЛЕРЕЯ
ПОРТРЕТІВ І. ФРАНКА
Совами, мов пензлем, намалював
Іван Труш портрет великого Майстра:
І. Труш.
Портрет І.Франка
1898 рік
“ Іван Франко був чоловіком радше
низького, як середнього зросту…
злегка похилений наперед горішньою
частиною тіла;
праве рам’я було у нього значно
вихилене наперед від довголітнього
сидження при столі, при праці пером;
Вираз митця був… виразно задумливий,
при чім відчувалося домішку якоїсь
глибокої журби… ”
Іван Іванович Труш (1869-1941)
був не лише живописцем, а й художнім критиком,
громадським діячем.
Пам’ятник
І. І. Трушу
у Львові
1903 рік
Зберігається в Львівському
літературно-меморіальному
музеї Івана Франка
Іван Франко товаришував
з художником, мистецтву
якого присвятив надруковану
в 1900 році статтю
“ Малюнки Івана Труша ”.
Їх обох, Франка і Труша, єднало
високе розуміння громадського
обов'язку, бажання прислужитися своєю
безнастанною працею рідному народові
1908 рік
Зберігається у
Закарпатському обласному
музеї ім. Бокшая
30 рр. ХХ ст.
Зберігається у
Національному музеї
у Львові
“ Твойому генію
скромний наш дар…”
Пам'ятники Івану Яковичу
у різних містах та селах України
…Я
Що
Мій
Я є
син народа ,
вгору йде, хоч був запертий в льох,
поклик: праця, щастя і свобода,
мужик, пролог не епілог.
“ВІН НЕ ВМЕР,
ВІН ЩЕ ЖИВЕ”,
БО ЙОГО ЖИТТЯ
І ТВОРЧІСТЬ –
ЦЕ ШЛЯХ У ВІЧНІСТЬ
Університет імені Івана Франка
у Львові
ГАЛЕРЕЯ ПОРТРЕТІВ
ІВАНА ФРАНКА
ФРАНКО ЗАВЖДИ ПОРУЧ
Поштова марка
України
Іван Франко
2006
Поштова марка
України, присвячена
І. Я. Франку
3000 карбованців
1994
Грошові банкноти України
номіналом у 20 гривень
1992-1994
1994-2003
2003
Документ
Категория
Презентации по литературе
Просмотров
543
Размер файла
6 868 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа