close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Презентация

код для вставкиСкачать
Лекція 7
Лікарські засоби з групи кислот
ароматичного ряду, їх солей,
естерів та амідів. Похідні
арилаліфатичних та
о-амінобензоатної кислот
Доц. Яворська Л.П.
План
1. Лікарські засоби з групи кислот
ароматичного ряду та їх солей: кислота бензоатна і
натрію бензоат, кислота саліцилатна і натрію
саліцилат.
2. Естери ароматичних кислот як лікарські
препарати:
бензилбензоат,
метилсаліцилат,
фенілсаліцилат, кислота ацетилсаліцилова.
3. Аміди ароматичних кислот та їх похідні:
саліциламід, саліциланілід, оксафенамід.
4. Похідні арилаліфатичних (ібупрофен,
натрію диклофенак) і о-амінобензоатної кислот
(кислота мефенамова та мефенаміну натрієва сіль).
1. Кислота бензоатна
(ДФУ, доповн. 1)
Acidum benzoicum
Кислота бензойна
COOH
C6H5COOH
Хімічна назва: бензенкарбонова к-та,
бензолкарбонова к-та, бензойна к-та, бензоатна кта.
Зберігання. У щільно закупореному контейнері.
Застосування. Зовнішній антисептичний, фунгіцидний
засіб
Застос.
зовнішньо
як
протимікробний
і
фунгіцидний засіб при шкірн. захворюв., мікозах у
вигляді мазей 6 % (разом з к-тою саліциловою 3 %,
наприклад, при мікозах).
При прийомі всередину посилює секрецію слизових
оболонок
дихальних
шляхів,
проте
як
відхаркувальний засіб застосовують натрію бензоат.
Лікарські форми: мазь.
Виробник: Росія.
2. Кислота саліцилатна
Кислота саліцилова
(ДФ Х, Черних)
Acidum salicylicum
OH
COOH
C6H4(OH)COOH
Хімічна назва: о-оксибензойна кислота,
2-гідроксибензоатна кислота
Зберігання. У щільно закупор. контейнері, що оберігає від дії світла, у
захищ. від світла місці.
Застосування.
Зовнішній
антисептичний,
подразнюючий,
кератолітичний засіб
Застос. зовн. як антисептичний, відволікаючий, подразнюючий,
кератолітичний, ранозагоювальний засіб у вигляді присипок (2–5 %), мазей
(1–10 %), паст, спирт. р-нів (1 % і 2 %).
Застос. для лікув. ран, опіків, жирної себореї, вугрів, екземи, псоріазу,
дискератозів, іхтіозів, бородавок, мозолів.
Входить до складу пасти Лассара (разом з ZnO і крохмалем), мозольної
рідини (Liquor ad clavos), мозольного лейкопластиру “Саліпод“, присипки
“Гальманін“ (пригнічує секрецію сальних і потових залоз, застос. при
пітливості ніг), лініменту “Камфоцин“ (при ревматизмах, артритах), рідини
“Персалан“, “Перкасалан“ (разом з настойкою стручкового перцю,
нафтою нафталанською, спиртом та ін., застос. для лікування жирної
себореї). Випуск. вушні краплі “Отинум“ (містять холінсаліцилат), які
виявляють дезинфікуючу і протизапальну дію.
Лікарські форми: мазь, р-н для зовн. застосування.
Виробники: Україна (21 підприємство), Білорусь, Росія.
3. Натрію бензоат
(ДФУ, доповн. 1)
Natrii benzoas
C O O Na
C6H5COONa
Хімічна назва: натрій бензенкарбоксилат,
натрій бензоат,
натрієва сіль бензойної кислоти,
натрієва сіль бензоатної кислоти.
Зберігання. У щільно закупореному контейнері.
Застосув. Протикашльовий (відхаркувальний) засіб.
Для дослідж. функціонального стану печінки
Застос. орально як відхаркувальний засіб при бронхітах, гострих і
хронічних трахеїтах та ін. захворюв. верхн. дих. шляхів у вигляді порошків і
мікстур (частіше в мікстурах) у дозах по 0,2–0,5 г декілька разів в день.
Часто поєднують з ін. відхаркув. засобами (травою термопсису, алтейним
сиропом, нашатирно-ганусовими краплями). При абсцесі легень, гнійному
бронхіті вводять в/в 15 % р-н препарату.
C6H5COONa застос. також для дослідження антитоксичної функції
печінки. Принцип застосув. полягає в тому, що гліцин (аміноацетатна к-та)
H2NCH2COOH, яка утворюється в печінці, реагує з к-тою бензойною
С6H5COOН з утворенням гіпурової к-ти:
C6H5COO– + Н+ C6H5COOН
C6H5COOН + H2N-CH2COOH C6H5CONHCH2COOH + H2O
За кількістю гіпурової к-ти, яка виділилася, роблять висновок про
функціональний стан печінки. У нормі виділяється 65–92,5 % натрію
бензоату (при оральному введенні) і 55,4–79 % (при внутрішньовенному
введенні) у вигляді гіпурової к-ти.
4. Натрію саліцилат
(ДФУ, доповн. 1)
Natrii salicylas
OH
O
C
ONa
НОС6H4COONa
Хімічна назва: натрію 2-оксибензенкарбоксилат;
натрію 2-гідроксибензолкарбоксилат;
натрієва сіль о-оксибензойної к-ти;
натрієва сіль саліцилової к-ти.
Зберігання. У повітронепроникн. контейнері, у сухому
захищ. від світла місці.
Застосув.
Протиревматичний,
протизапальний,
болезаспокійливий, жарознижувальний засіб
Натрію саліцилат належить до нестероїдних протизапальних
засобів. Застос. при гострому ревматизмі, ревматичному
ендокардиті і міокардиті. Призн. дорослим всередину (після
їжі) по 0,5–1 г на прийом 2–3 рази в день або вводять в/в
(повільно) по 5–10 мл 10 % р-ну 1–2 рази в день.
Курс лікування ревматизму саліцилатами тривалий – доза на
курс для дорослих 300 – 350 г.
Форми випуску: порошок, таблетки по 0,25 і 0,5 г
(Tabulettae Natrii salicylatis 0,25 aut 0,5); 10 % розчин для
ін’єкцій в ампулах по 5 і 10 мл.
Виробник: Росія.
5. Бензилбензоат
Benzylis benzoas
(ДФУ, доповн. 1)
C
O
CH2
O
C6H5COOCH2C6H5
Хімічна назва: фенілметилбензоат,
бензиловий естер бензойної
кислоти
Зберігання. У повітронепроникн., максимально заповненому
контейнері, у захищ. від світла місці. Суспензію можна зберігати за кімн.
темп. протягом 7 днів після приготування.
Застосування. Для лікування корости
Діє на коростяних кліщів (Acarus scabiel) і застос. (під
спостереженням медичного персоналу) для лікув. усіх форм корости у
вигляді 20 % водно-мильної суспензії. Суспензією змочують марлевий
або ватний тампон і втирають в шкіру у певному порядку (крім шкіри
голови, обличчя і шиї): спочатку в ліву і праву руку, у тулуб, потім у ліву
і праву ногу, підошви і пальці ніг. Потім роблять 10-хвилинну перерву і
процедуру повторюють у тому самому порядку.
Після втирання хворий одягає чисту білизну, знезаражений верхній
одяг, використовує іншу постіль. До обробки хворий ретельно миє руки
теплою водою з милом; після обробки руки не слід мити протягом 3
годин. Через 3 дні після лікув. хворий миється у ванні або лазні і знову
змінює білизну. При необхідності і при відсутності подразнення шкіри
проводять повторне лікування.
6. Метилсаліцилат
Methylii salicylas
Methylis salicylas*
O
C
O
CH3
OH
HOC6H4COOCH3
Хімічна назва: метилсаліцилат,
метиловий естер 2-оксибензойної кислоти,
метиловий естер саліцилатної к-ти
Зберігання. У щільно закупор. контейнері, що охороняє від
дії світла.
Застосування.
Зовнішній
протиревматичний,
протизапальний, болезаспокійливий засіб. Належить до
нестероїдних протизапальних засобів.
Застос. зовнішньо як знеболювальний і протизапальний засіб
для втирань при суглобному і м'язовому ревматизмі, артритах,
ексудативному плевриті. Входить до складу багатьох готових
лік. форм: мазі Бом-Бенге (разом з ментолом, парафіном),
бальзаму “Санітас” (разом з олією евкаліптовою і камфорою),
“Капсину” (з настойкою стручкового перцю), лініменту
”Нафтальгін”, “Салініменту“ (разом із хлороформом і олією
блекоти) та ін.
7. Фенілсаліцилат
ДФ Х
Phenylii salicylas*
Салол
Salolum
HOC6H4COOCH3
Хімічна назва: фенілсаліцилат,
феніловий естер 2-оксибензойної кислоти,
феніловий естер саліцилової кислоти.
O
C
O
OH
C 6H 5
Зберігання. У щільно закупор. контейнері, у захищ. від світла місці,
при температурі не вище 40 С.
Застосування. Внутрішній антисептичний, дезинфікуючий засіб
“Принцип салолу”. Фенілсаліцилат уперше був отриманий і запропонов.
в ролі дезинфікуючого шлунково-кишковий тракт засобу М. В. Ненцьким в
1886 р. Ставилася мета створити препарат, який би, зберігаючи
антисептичні властивості фенолів, не мав би подразнюючої
дії
саліцилової кислоти. Тому був синтезований їх естер. Проходячи крізь
шлунок (кисле середовище), фенілсаліцилат не змін., а тільки в лужн.
середов. кишечника повільно гідролізує до фенолу
( пригнічує
патогенну мікрофлору кишечника) і саліцилової к-ти (жарознижуюча й
протизапальна дія), забезпечуючи тривалу й м'яку дію на кишкову
флору.
Принцип введення в організм речовин із подразнюючою дією у
вигляді їх естерів одержав назву “принцип салолу” і з'явився одним з
перших дослідів створення пролікарств. Надалі його використали для
синтезу багатьох лікарських препаратів.
Застос. фенілсаліцилат при легких формах захворюв.
кишечника (коліти, ентероколіти), при циститах,
піеєлітах, пієлонефритах, часто в поєднанні з ін.
антибактеріальними препаратами. Виявляє антисептичну
дію на кишкову флору. Продукти гідролізу – кислота
саліцилова й фенол – частково виділяють нирки,
дезинфікуючи сечові шляхи.
Приймають всередину по 0,3–0,5 г 3–4 рази в день,
часто в комбінації зі спазмолітичними й в'яжучими
засобами.
Форма випуску: порошок, таблетки по 0,25 г і 0,5 г, а
також комбіновані таблетки: “Бесалол” (з екстрактом
беладони), ”Уробесал” (з гексаметилентетраміном й
екстрактом беладони), ”Тансал” (з танальбіном) та ін.
Іноді фенілсаліцилат використ. як оболонку для покриття
таблеток для того, щоб діючі інгредієнти звільнялися тільки
в кишечнику.
8. Кислота ацетилсаліцилова
(ДФУ, Черних)
Acidum acetylsalicylicum
Аспірин
Aspirinum
COOH
O
O
C
CH3
Хімічні назви:
2-(ацетокси)бензойна кислота,
саліциловий
естер
оцтової (ацетатної) к-ти (естерифікація по фенольному
гідроксилу саліцилової к-ти).
Зберігання. У щільно закупор. повітронепроникн. контейнері. При
зберіг. у вологому повітрі препарат має гострий запах оцту (внаслідок
гідролізу). З деякими речовинами основного характеру (натрію
гідрокарбонатом, хініном, антипірином) к-та ацетилсаліцилова дає суміші,
що відволожуються.
Застосування.
Протизапальний,
жарознижуючий,
болезаспокійливий, протиревматичний засіб
У шлунку к-та ацетилсаліцилова не змінюється, а в кишечнику під
впливом лужн. серед. розпад. з утв. к-т саліцилової й оцтової. Застос. як
жарознижуючий і болезаспокійливий засіб при навралгіях, мігрені,
невритах, головних болях при грипі, гарячкових станах у дозах по 0,25–1 г
(після їжі) 3–4 рази в день. При гострому ревматизмі, ревматоїдних ендо- і
міокардитах приймають по 4–5 г в день.
Застос. для попередження утвор. тромбів (антиагрегаційна дія на
тромбоцити), при тромбозі сітківки ока, порушенні мозкового кровообігу,
для попередження ускладнень і зменшення приступів стенокардії при
ішемічній хворобі серця.
Протипокази. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої
кишки (ульцерогенна дія, можливі шлункові кровотечі), при
порушеннях зсідання крові, у початкових стадіях вагітності. Не
рекоменд. давати дітям як жарознижуючий засіб (спостерігались
випадки розвитку синдрому Рея (гепатогенна енцефалопатія).
Лікарські форми: таблетки; таблетки жувальні; таблетки
“шипучі”; порошки; порошок для приготування ін’єкційних р-нів;
супозиторії ректальні.
Застос. к-ту ацетилсаліцилову як самостійно, так і в комбінації з ін.
лік. засобами.
Комбіновані таблетки:
– “Кофіцил” (з фенацетином і кофеїном),
– ”Цитрамон” (з фенацетином, кофеїном, какао, к-тою лимонною),
- ”Седальгін” (з фенацетином, фенобарбіталом, кофеїном і кодеїнфосфатом) і ін.
Закордонні комбіновані лік. препарати:
”Алька-Зельтцер” (”шипучі таблетки”, містять ще
натрію гідрокарбонат і к-ту лимонну),
”Аспірин диспергуючий” (”шипучі таблетки”, разом з
кальцію карбонатом і к-тою лимонною),
”Аспірин плюс ”С” (”шипучі таблетки”, разом з к-тою
аскорбіновою, натрію гідрокарбонатом і натрію
цитратом),
”Аспірин з вітаміном С УПСА”, “Джаспирин”
(”шипучі таблетки”, разом з к-тою аскорбіновою),
”Аспро С форте” (гранулят у пакетиках, для
розчинення у воді, разом з к-тою аскорбіновою,
сахарозою, сахарином),
”Томапирин” (таблетки, разом з парацетамолом,
натрію кофеїну бензоатом ) та ін.
Виробники: 32 країни, зокрема США (35 фірм),
Україна (17 ), Німеччина (14), Росія (11) та ін.
9. Саліциламід
Salicylamidum
ДФ Х
O
C
NH2
OH
НОС6Н4СОNH2
Хімічна назва: амід 2-гідроксибензойної кислоти;
амід саліцилової кислоти; саліциламід
Зберігання. У щільно закупор. контейнері, у захищ. від
світла місці.
Застосування. Болезаспокійливий, жарознижувальний і
протиревматичний засіб
За хім. будовою і дією на організм близький до іншим
саліцилатів, проте рідше викликає диспепсичні явища і
краще переноситься. Порівняно з к-тою ацетилсаліциловою,
що в організмі легко гідролізує зі звільненням саліцилової кти, саліциламід важко піддається гідролізу й у значній
кількості виділяється з організму в незміненому вигляді.
Призн. всередину як жарознижувальний і болезаспокійливий
засіб по 0,25–0,5 г 2–3 рази в день. При ревматизмі призн.,
починаючи з 0,5 г 3–4 рази в добу, потім по 1 г 3–4 рази в
добу. Для зменшення побічних явищ приймають після їжі,
запиваючи великою кількістю води.
Форми випуску: порошок і таблетки по 0,25 і 0,5 г.
10. Оксафенамід
Oxaphenamidum
ДФ Х
OH
H
N
C
O
OH
НОС6Н4СОNHС6Н4ОН
Хімічна назва: n-Оксифенілсаліциламід
Зберігання. У щільно закупор. контейнері, у захищ.
від світла місці.
Застосування. Жовчогінний засіб.
Підсилює
утворення і виділення жовчі, виявляє спазмолітичну дію і
знімає або зменшує спазми жовчовивідних шляхів. Має
здатність знижувати вміст холестерину в крові.
Признач. при хронічних холециститах, холангітах,
холецистогепатитах, жовчокам’яній хворобі, а також для
посилення
жовчовиділення
при
дуоденальному
зондуванні.
Приймають всередину в таблетках по 0,25–0,5 г 3 рази
в день перед їжею.
При гострих запальних процесах у жовчовивідних
шляхах і жовчному міхурі рекоменд. поєднувати
оксафенамід з антибактеріальними препаратами.
При сильних спазмах і супровідних болях доцільно
одночасно призначати холінолітики, папаверин або
інші спазмолітичні засоби і промедол.
Звичайно добре переноситься і не викликає побічних
явищ.
Протипокази: гострі запальні і виражені дистрофічні
процеси в печінці.
Форма випуску: таблетки по 0,25 г.
11. Саліциланілід
Salicylanilidum (Турк.)
O
C
N
H
OH
Хімічна назва: фенілсаліциламід, анілід саліцилової
кислоти
Застосування. Антибактеріальний засіб.
Активний щодо багатьох бактерій і грибів. Застос. як
антибактеріальний засіб при хворобах слизової оболонки
рота. Форма випуску. Випуск. у порошках для застосув. при
дріжджовому ураженні слизової оболонки рота у вигляді 2–5
% мазей або водно-борних р-нів.
12. Ібупрофен
ДФУ, доповн. 1, Черних
Ibuprofenum
H 3C
O
CH
H 3C
C
H2
H
C
CH3
C
OH
Хімічна назва:
(2RS)-2-[4-метилпропіл)феніл]пропанова кислота;
(RS)-2-(4-(2-ізобутил)фенілпропіонова кислота
Зберігання. Список сильнодіючих речовин. У
щільно закупор. контейнері, в сухому, захищ. від світла
місці.
Застосування.
Сучасний
нестероїдний
протизапальний засіб
Має протизапальну, знеболювальну і помірну
жарознижувальну активність. Виявляє пригнічуючу дію
на біосинтез простагландинів; стимулює утворення
ендогенного інтерферону (імуномодулююча дія) і
підвищує резистентність організму.
Застос. для лікування ревматоїдного артриту (особливо
в початковій стадії без змін у суглобах), деформуючого
остеоартрозу, при запальних ураженнях периферичної
нервової системи. За силою дії дещо поступається
натрію диклофенаку (ортофену), індометацину, але
краще переноситься організмом.
Приймають всередину по 0,2 г 3–4 рази на день.
Рекоменд. першу дозу приймати вранці до їжі (для
швидшого всмоктування), запиваючи чаєм, а решту
доз – протягом дня після їжі (для більш
поступового всмоктування).
Порівняно із саліцилатами, не спричиняє
подразнення слизової оболонки шлунка. Проте
протипоказаний при перенесеній виразці шлунка,
гастриті, коліті та ін.
Форма випуску: таблетки по 0,2 г, покриті
оболонкою рожевого кольору.
Лікарські форми: драже; таблетки, покриті
оболонкою; сироп; крем; таблетки ”шипучі”; таблетки
ретард; гель; капсули пролонгованої дії; супозиторії
ректальні; завись для прийому всередину; суспензія
для перорального застосування.
“Солпафлекс” – ібупрофен пролонгованої дії (дія
триває 12 годин).
Для зовнішнього застосування випускається крем
”Долгит” (20 %), який наносять на запалені суглоби.
Виробники: 30 країн, з них найбільше фірм в
Японії (27), Німеччині (10), США (9), Великобританії
(7), Україні (6), Росії (1).
13. Натрію диклофенак
(ДФУ, Черних)
Diclofenacum natricum Диклофенаку натрієва сіль
Diclofenac-natrium
Вольтарен, Ортофен
O
H2
C
C
Cl
ONa
HN
Cl
Хімічна назва:
натрію 2-[(2,6-дихлорфеніл)аміно]феніл]ацетат
Зберігання.
Список
сильнодіючих
речовин.
У
повітронепроникн. контейнері, в захищ. від світла місці.
Застосування. Нестероїдний протизапальний засіб
Препарат виявляє характерну
для
нестероїдн.
протизапальних засобів анальгезуючу, жарознижув. і
протизапальну дію. За силою протизапальної дії перевершує кту ацетилсаліцилову і бутадіон. За ефективністю при
ревматизмі і хворобі Бехтєрева не поступається преднізолону і
індометацину.
Застос. при гострому ревматизмі, ревматоїдн. артриті,
анкілозуючому спондилоартриті, невралгії, міалгії, подагрі,
артрозі, спондилоартрозах.
Признач. всередину дорослим у вигляді таблеток по 0,025–
0,05 г 2–3 рази в день. Таблетки покриті оболонкою
оранжевого кольору, розчин. в кишечнику. Їх проковтують, не
розжовуючи, під час їжі або безпосередньо після їжі.
Вводять в/м по 3 мл 2,5 % р-ну (75 мг) 1–2 рази в день.
За кордоном випуск. диклофенак-натрій пролонгованої дії
(протягом доби) під назвою “Вольтарен ретард 100”. Препарат
зручний для застосув. в лікуванні хворих з хронічними запальними
захворюваннями.
Випуск. також для місцевого застосув. при запальних
захворюваннях суглобів у вигляді мазі і 1 % гелю вольтарену
“Емульгель”. Наносять тонким шаром, не втираючи, 2 рази на
день на ділянку уражених суглобів.
Не рекоменд. приймати диклофенак-натрій разом з к-тою
ацетилсаліциловою, а також хворим з виразковою хворобою і
при вагітності (у перші три місяці).
Лікарські форми: драже; крем; гель; розчин для ін’єкцій;
супозиторії ректальні; капсули пролонгованої дії; таблетки;
таблетки, покриті оболонкою; таблетки форте; емульгель;
краплі очні; желе.
Виробники: 30 країн, в т. ч. Індія (29 фірм), Україна (18),
Німеччина (11), Росія (7) та ін.
14. Кислота мефенамова
(Черних)
Acidum mefenamicum
Кислота мефенамінова
Acidum mephenaminicum
O
C
H
NH
H 3C
CH3
Хімічна назва: 2-[(2,3-диметилфеніл)аміно]бензойна кислота;
N-(2',3'-диметилфеніл)-антранілова кислота.
Зберігання. Список сильнодіючих речовин. У щільно
закупор. контейнері, в сухому, захищ. від світла місці.
Застосування. Анальгезуючий, жарознижувальний і
протизапальний засіб
К-та мефенамова як похідне антранілової к-ти, яка
близька до саліцилової к-ти, також виявляє анальгезуючу,
жарознижувальну і протизапальну дію. При цьому
протизапальна активність перевищує дію саліцилатів,
анальгезуюча – рівноцінна бутадіону і перевищує
саліцилати, жарознижувальна – рівноцінна дії цих
препаратів.
За механізмом дії к-та мефенамова нагадує інші
нестероїдні протизапальні засоби. За здатністю
пригнічувати біосинтез простагландинів займає проміжне
місце між бутадіоном і індометацином. Стимулює
утворення
інтерферону,
загоєння
ран,
виявляє
антикоагулянтну дію.
Застос. при ревматизмі, поліартриті, невралгії,
головному і зубному болях, простудному і гарячковому
станах, інфекційно-алергічному міокардиті, грипі та ін.
Призн. всередину (після їжі) по 0,5 г 3–4 рази в день,
запиваючи
таблетки
молоком.
Зазвичай
добре
переноситься. В окремих випадках можливі алергічні
явища.
Протипокази:
виразкова
хвороба
шлунка,
дванадцятипалої кишки та інші запальні захворювання
шлунково-кишкового тракту.
Форма випуску: таблетки сірувато-білого кольору по
0,25 г; 0,35 г і 0,5 г в упаковці по 50 шт.
15. Мефенаміну натрієва сіль
Mefenaminum natrium
O
C
ONa
N
H
H 3C
CH3
Методи одержання лікарських засобів з групи
ароматичних кислот, їх солей, естерів, амідів,
похідних арилаліфатичних і о-амінобензойної
кислот
1. Кислота бензоатна
Поширення в природі
К-та бензойна вперше була відкрита в бензойній
камеді Resina Benzoe у 1608 році. Зустріч. у вільному
вигляді в деяких смолах і бальзамах (перуанському і
толуанському), у журавлині.
У великій к-сті к-та бензойна знаход. у вигляді естеру в
бензойній смолі. Однак одержання к-ти бензойної шляхом
перегонки бензойної смоли тепер не застосовується.
Одержання
В даний час к-ту бензойну одержують кількома
синтетичними методами.
1. Окиснення толуену
У молекулі толуену (метилбензен) завдяки впливу
бензенового кільця метильна група –СН3 легко окиснюється
до карбоксильної групи –СООН.
Толуен окиснюють у кислому серед. H2SO4 за допомогою
MnО2 або K2Cr2O7:
С6Н5СН3 + 3MnО2 + 3H2SO4 = С6Н5СООН + 3MnSO4 +
4Н2О
С7Н8 + 2Н2О – 6е С7Н6О2 + 6Н+
MnО2 + 4Н+ + 2е Mn2+ + 2Н2О
С6Н5СН3 + 3MnО2 + 6H+ С6Н5СООН + 3Mn2+ + 4Н2О
2. Хлорування толуену з подальшим гідролізом
бензентрихлориду за схемою:
O
OH
CH3
C
CCl3
+3Cl2
+3HOH
-3HCl
-3HCl
C
OH
OH
OH
-H2O
3. Декарбоксилювання фталевої к-ти, яке складає з
кількох стадій.
а) Нейтралізація (омилення) фталевої к-ти
вапняною водою Са(ОН)2 з утв. кальцій фталату:
O
C
OH
OH
O
Ca + 2H2O
Ca
+
OH
O
C
O
OH
C
C
O
O
б) Піроліз кальцій фталату при 330–350 С з утв. кальцій
бензоату (С6Н5СОО)2Са:
O
C
O
C
O
O
t
Ca + Ca
O
O
C
C
O
O
O
O
O
O
C
C
Ca
+CaCO3 + H2O
в) Взаємодія кальцій бензоату з хлоридною к-тою
HCl з утворенням бензойної к-ти:
(С6Н5СОО)2Са + 2HCl = 2С6Н5СООН + СаCl2
Спрощений запис процесу декарбоксилювання
фталевої к-ти в серед. вапняної води Са(ОН)2, яка
зв'язує СО2:
OH
OH
C
C
O
O
+ Ca(OH)2
OH
C
O
+CaCO3 + H2O
2. Натрію бензоат
1. Розчинення к-ти бензойної в гарячому розчині
натрій карбонату Na2CO3.
2С6H5COOH + Na2CO3 = 2С6H5COONa + H2O + CO2
Одержаний розчин згущують до кристалізації, виділені
кристали відфільтровують і висушують.
3. Кислота саліцилатна
Поширення в природі
Саліцилова к-та широко поширена в рослинних
організмах як у вільному стані (квіти ромашки), так і у вигляді
ефірних олій (гвоздикова, туберозова олія та ін.).
Одержання
Вихідна речовина – фенол, з якого одержують фенолят.
Метод Кольбе-Шмідта. Взаємодія твердого натрій
феноляту з вуглекислим газом за температури 125 С
Реакцію проводять в автоклаві під тиском 6 атм. При
цьому
відбувається
внутрішньомолекулярне
перегрупування.
Схема синтезу:
C6H5OН C6H5ONa C6H4(OH)COONa
C6H4(OH)COOH
OH
ONa
OH
N aO H
CO2
-H 2 O
t0, p
HCl
OH
COONa
HCl
-N aC l
COOH
4. Натрію саліцилат
1. Нейтралізація саліцилової к-ти еквівалентною
кількістю NaHCO3 або NaОH
НОС6H4COOH + NaHCO3 = НОС6H4COONa +
CO2 + H2O
НОС6H4COOH + NaОH
= НОС6H4COONa + H2O
2. Метод Кольбе-Шмідта.
Взаємодія
твердого
натрій
феноляту з
вуглекислим газом в автоклаві при температурі 125
С і тиску 6 атм (див. к-та саліцилова).
При цьому відбувається внутрішньомолекулярне
перегрупування:
ONa
OH
O
CO2
t0,
C
ONa
p
5. Бензилбензоат
1. Нагрівання натрій бензоату з бензилхлоридом за
схемою:
C6H5COONa + Cl CH2С6H5 =
= С6Н5СООСН2С6Н5 + NaCl
6. Метилсаліцилат
Поширення в природі
Метилсаліцилат міститься в ефірних оліях
деяких рослин, наприклад, берези Betula lenta,
гаультерії Gaultheria procumbens.
Одержання
Реакція
естерифікації:
кип'ятіння
саліцилової к-ти з метанолом у присутн. конц.
H2SO4:
HOC6H4COOH + HOCH3 = HOC6H4COOCH3 +
H2O
Залишок метанолу (отруйна речовина!) цілком
відганяють, а продукт реакції відмивають водою від
вихідних речовин і переганяють у вакуумі.
7. Фенілсаліцилат
Нагрівання суміші натрій феноляту й натрій
саліцилату з фосфор(V) хлороксидом
POCl3 до
температури 120–125 С:
2С6Н5ONa + 2HOC6H4COONa + POCl3 2HOC6H4COOС6Н5 + 3NaCl + NaPO3
Продукт
реакції
промивають
перекристалізовують зі спирту.
водою
O
C
O Na
OH
2
+2
CO O Na
+ PO Cl3
O
2
OH
C 6 H5
+ NaPO 3 +
3NaCl
й
8. Кислота ацетилсаліцилова
1. Черних. Ацетилювання саліцилової к-ти
ацетангідридом в присутн. конц. H2SO4
З цією метою нагрівають суміш саліцилової к-ти
HOC6H4COOH, оцтового ангідриду (CH3CO)2O і конц. H2SO4
спочатку до температури 50–60 С, а під кінець – до 90 С:
HOC6H4COOH + (CH3CO)2O →
H3CCOOC6H4COOH+ CH3COOH
Після охолодження препарат відфільтровують і промивають
невеликою кількістю холодної води і толуолу.
O
O
COOH
H 3C
C
H 3C
OH
H 2 SO 4 (k)
O
+
OH
C
t
C
O
0
O
O
+ C H 3C O O H
C
CH
3
2. Ацетилювання саліцилової к-ти ацетатною ктою
Для цього нагрівають саліцилову к-ту HOC6H4COOH
з ацетатною к-тою CH3COOH у присутн. водовідбірних
речовин (ZnCl2, РСl3):
(нагрівання до температури 50 С)
O
O
C
C
O
OH
3
C
+
HO
OH
OH
0
CH 3
50 C
+ P C l3
3
+ H 3P O 3 + 3H C l
O
O
C
CH 3
9. Саліциламід
Одержання
Вперше саліциламід одержаний у 1843 р. дією амоніаку на
гаультерову олію, яка містить метилсаліцилат.
1. Синтез саліциламіду з метилсаліцилату взаємодією з
розчином амоніаку концентрованим (25 %) за такою
схемою:
НОС6Н4СООСН3 + NH3 НОС6Н4СОNH2 + CH3OH
OH
OH
C
O
O
CH 3
+
H
N
H
H
C
NH
O
2
+
C H 3O H
10. Оксафенамід
Одержання
1. Сплавлення фенілсаліцилату з n-амінофенолом за
схемою:
O
C
N
H
OH
OH
HOC6H4COOC6H5
+
H2NC6H4OH
HOC6H4CONHC6H4OH + C6H5OH
11. Саліциланілід
Одержання
1. Взаємодія аніліну з метилсаліцилатом за
схемою:
O
O
C
C
O CH3
OH
N
H
+ H 2N
OH
+ C H 3O H
12. Ібупрофен
H 3C
O
CH
H 3C
H2
C
H
C
CH 3
C
OH
13. Натрію диклофенак
Одержання (Черних)
Конденсація о-хлорбензойної кислоти з 2,6дихлораніліном за схемою:
14. Кислота мефенамова
Одержання (Черних)
Конденсація калій 2-бромбензоату з 2,3диметиланіліном
H 3C
O
CH
H 3C
H2
C
H
C
CH
C
3
OH
15. Мефенаміну натрієва сіль
O
C
ONa
N
H
H 3C
CH
3
№ Назва
препарату
1
Кислота
бензоатна
Властивості (опис, розчинність)
Опис. ДФУ, доповн. 1. Крист. порошок білого
кольору або безбарвні кристали, без запаху або
з дуже слабким специфічним запахом.
Черних, ДФ Х та ін. л-ра. Безбарвні голчасті
кристали або білий дрібнокристалічний
порошок, без запаху або із слабким
характерним запахом. При нагріванні сублімує,
переганяється з водяною парою. Температура
плавлення 120–124 С.
Розчинність. ДФУ, доповн. 1. Мало
розчинна у воді Р, розчинна в киплячій воді
Р, легко розчинна в 96 % спирті Р, ефірі Р і
жирних оліях.
2 Натрію
бензоат
3
Кислота
саліцилова
Опис. ДФУ, доповн. 1. Кристалічний або гранульований
порошок або пластівці білого кольору. Слабко гігроскопічний.
Черних, ДФ Х. Білий кристалічний порошок без запаху або з
дуже слабким запахом, солодкувато-солоний на смак.
Розчинність. ДФУ, доповн. 1. Легко розчинний у воді Р,
помірно розчинний у спирті 90 % (об/об) Р.
Р-ни мають слабколужну реакцію внаслідок гідролізу:
С6H5COONa + HOН С6H5COOH + NaOН
С6H5COO– + HOН С6H5COOH + ОН– (рН 7)
Опис. ДФ Х, Черних. Білі або безбарвні дрібні голчасті
кристали або легкий дрібнодисп. крист. порошок без запаху,
солодкувато-кислий на смак. Леткий з водяною парою.
Температура плавлення 158–161 С. При обережному нагріванні
сублімується. При сильному нагріванні розкладається
(декарбоксилювання) з утворенням фенолу (запах) і
вуглекислого газу:
C6H4(OH)COOH C6H5ОН + CO2
Розчинність. ДФ Х, Черних. Мало розчинний у воді (1:500),
розчинний у киплячій воді (1:15), легко розчинний у спирті (1:3),
ефірі (1:2), мало розчинний у хлороформі. Водний розчин має
кислу реакцію.
4
Натрію
саліцилат
Опис. ДФУ, доповн. 1. Кристалічний порошок білого
кольору, або дрібні безбарвні кристали, або блискучі лусочки.
Черних, ДФ Х та ін. л-ра. Білий крист. порошок або дрібні
лусочки, без запаху, солодкувато-солоного смаку.
Розчинність. ДФУ, доповн. 1. Легко розчинний у воді Р,
помірно розчинний у 96 % спирті Р.
Черних, ДФ Х та ін. л-ра. Дуже легко розчинний у воді
(1:1), легко розчинний у гліцерині, розчинний у спирті (1:6),
практично нерозчинний в ефірі. Розчини (рН 6,0–7,0)
стерилізують при +100 С протягом 30 хв.
5
Бензилбе
нзоат
Опис. ДФУ, доповн. 1. Кристали безбарвні або майже
безбарвні, або безбарвна або майже безбарвна оліїста рідина. Темп.
плавлення 21 С.
Розчинність. ДФУ, доповн. 1. Практично нерозчинний у
воді Р, змішується з 96 % спиртом Р, ефіром Р,
метиленхлоридом Р, жирними й ефірними оліями. Кипить при
температурі близько 320 С.
Ін. л-ра. Рідина світло-жовтого кольору з приємним запахом,
гостра і пекуча на смак. Темп. плавлення 21 С, темп. кипіння 324
С. Практично нерозчинна у воді, змішується зі спиртом, ефіром,
хлороформом.
6 Метилсалі ДФ СРСР Х. Опис. Безбарвна або жовтувата рідина
з характерним ароматичним запахом. Густина 1,176–
цилат
1,184 г/мл. Температура кипіння 219–225 С.
Розчинність. Дуже мало розчинний у воді;
змішується зі спиртом і ефіром в усіх
співвідношеннях. Розчиняється в розчині калій
гідроксиду (наявність фенольного гідроксилу).
7
ДФ СРСР Х. Опис. Білий кристалічний
Фенілсалі
порошок або дрібні безбарвні кристали зі слабким
цилат
специфічним запахом. Температура плавлення 42–43
С. При розтиранні з метанолом, камфорою або
фенолом може утворювати рідкі евтектичні суміші.
Розчинність. Практично нерозчинний у воді,
розчинний в 10 ч. спирту, легко розчинний у
хлороформі, дуже легко розчинний в ефірі.
Розчиняється в розчинах лугів.
8
Опис. ДФУ. Крист.
порошок білого кольору
Кислота
ацетилса або безбарвні кристали.
Черних, ДФ Х та ін. л-ра. Безбарвні кристали, білі
ліцилова голчасті кристали, білі пластинки або білий крист. порошок
без запаху або зі слабким запахом, слабкокислого смаку.
Плавиться при температурі 133–138 С. Препарат стійкий у
сухому повітрі, у вологому поступово гідролізує з
утворенням оцтової і саліцилової кислот.
Розчинність. ДФУ. Мало розчинна у воді Р, легко
розчинна в 96 % спирті Р, розчинна в ефірі Р.
(Плавиться за температури близько 143 С (миттєвий
метод)).
Черних, ДФ Х та ін. л-ра. Мало розчинний у воді
(розчинний у гарячій воді), легко розчинний у спирті (5 ч.),
розчинний у хлороформі, ефірі,бензолі. Розчини мають
кислу реакцію. Легко розчинний у розчинах їдких і
вуглекислих лугів з утворенням натрієвої солі:
H3CCOOC6H4COOH + NaOH = H3CCOOC6H4COONa
+ H2 O
Саліцила
ДФ СРСР Х. Опис. Білий крист. порошок без
мід
запаху. При нагріванні сублімує. Температура
плавлення 140–142 С.
Розчинність. Дуже мало розчинний у воді,
розчинний у 95 % етанолі, ефірі, мало
розчинний у хлороформі.
10 Оксафена
ДФ СРСР Х. Опис. Білий або білий з лілуватомід
сірим відтінком порошок без запаху. Температура
плавлення 175–178 С.
Розчинність. Практично нерозчинний у воді,
легко розчинний у спирті, р-нах лугів, важко
розчинний в ефірі.
11 Саліцила
Туркевич. Опис. Білий або жовтуватий крист.
нілід
порошок, пекучий на
смак. Температура
плавлення 134 С.
Розчинність. Нерозчинний у воді, розчинний в
спирті і в р-ні натрій борату.
9
12 Ібупрофен
Опис. ДФУ, доповн. 1, Черних. Крист. порошок
білого кольору або безбарвні кристали.
Ін. л-ра. Білий або майже білий крист. порошок.
Темп. плавл. 75–78 С.
Розчинність. ДФУ, доповн. 1. Практично не
розчинний у воді Р, легко розчинний в ацетоні Р,
метанолі Р і метиленхлориді Р.
(Розчиняється в розведених р-нах гідроксидів і
карбонатів лужних металів).
13 Натрію
диклофенак
Опис. ДФУ, Черних. Кристалічний порошок білого або
білого з жовтуватим відтінком кольору, дещо гігроскопічний.
Розчинність. ДФУ, Черних. Помірно розчинний у воді Р,
легко розчинний в метанолі Р, розчинний в 96 % спирті Р,
мало розчинний в ацетоні Р, практично нерозчинний в ефірі
Р.
(Плавиться при температурі близько 280 С з
розкладанням).
14
Кислота
мефенамова
Опис. Черних. Білий дрібнокрист.
порошок. Темп. плавлення 230 С.
Ін. л-ра. Крист. порошок сірувато-білого
кольору, без запаху, гіркого смаку.
Розчинність.
Черних.
Практично
нерозчинний у воді, розчинний в етанолі
(1:185), хлороформі (1:150), ефірі (1:80),
розчинний у р-нах лугів.
15
Мефенаміну
натрієва сіль
Опис.
Дрібнокристалічний
порошок
сірувато-білого кольору, без запаху.
Розчинність. Легко розчинний у воді,
розчинний в спирті.
Реакції ідентифікації ароматичних
кислот та їх солей
1. Кислота бензоатна
А.
ДФУ,
температури
ДФУ,
доповн.
плавлення.
1.
Визначення
Препарат
після
перекрист. з теплої води Р і висушування у вакуумі
має темп. плавл. від 121 С (120 С – ДФУ) до 124
С.
В. Реакція на бензоати. Розчин S (р-н кислоти
бензойної в 96 % спирті Р) дає реакцію (а) на
бензоати.
а) ДФУ. Реакція з ферум(ІІІ) хлоридом
До 1 мл р-ну додають 0,5 мл р-ну FeCl3; утв. блідо-жовтий
осад, розчинний в ефірі Р.
C6H5COOH + NaOH = C6H5COONa + H2O
6C6H5COONa
+
2FeCl3
+
10H2O
=
(C6H5COO)3FeFe(OH)37H2O + 3C6H5COOH + 6NaCl
в) ДФУ. Сублімація препарату
Декілька кристалів подрібненої субстанції змочують H2SO4 Р,
обережно нагрів. дно пробірки; на стінках пробірки утв. білий
наліт C6H5COOH.
с) Нефармакоп. реакція. Взаємодія з р-ном аргентум
нітрату
При додаванні р-ну аргентум нітрату AgNO3 утв. білий осад
C6H5COOAg:
C6H5COOH + AgNO3 = C6H5COOAg + HNO3
2. Натрію бензоат
1. Реакції на йони Натрію (ДФУ, доповн. 1 –
субстанція дає реакцію (а) на Натрій)
а)
ДФУ.
Взаємодія
з
калій
гексагідроксостибатом(V)
До дослідж. р-ну, що містить йони Na+, додають
р-н K2CO3 і нагрів. до кипіння; осад не утворюється.
Потім додають р-н калій гексагідроксостибату(V)
K[Sb(OH)6] і нагрів. до кипіння. Після охолодж. в
льодяному охолоджувачі утв. густий осад білого
кольору:
Na+ + [Sb(OH)6]– Na[Sb(OH)6]
Осад розчиняється в мінеральних кислотах і в
розчинах лугів.
в) ДФУ. Реакція з метоксифенілацетатної к-ти реактивом
(р-н
к-ти
метоксифенілацетатної
у
р-ні
тетраметиламоній гідроксиду і етанолі); утв. білий
кристалічний осад, розчинний у р-ні амоніаку NH4OH :
O
H
C
O
+
C
H
C
NOH
C H3
4
O C H3
C
O C H3
OH
O
H
C
O C H3
O
+
C
O
O N(C H 3 ) 4
Na +
H
C
C
O C H3
O Na
с) ДФУ, N. Пірохімічна реакція. Сіль Натрію,
змочена НСІ Р і внесена в безбарвне полум'я,
забарвлює його в жовтий колір:
Na+ + h *Na+ Na+ + h1
d) Нефармакоп. р-ція. Взаємодія з р-ном
цинк-ураніл-ацетату Zn[(UO2)3(CH3COO)8] у серед.
CH3COOН; утв. осад жовтого кольору (кристали
октаедричної форми):
Na+ + Zn[(UO2)3(CH3COO)8] + CH3COO– + 9H2O
NaZn[(UO2)3(CH3COO)9] 9H2O
2. Реакції на бензоат-іони (ДФУ, доповн. 1 –
субстанція дає реакції (в) і (с) на бензоати, див.
кислота бензойна)
а) ДФУ. Реакція з ферум(ІІІ) хлоридом FeCl3;
утворюється осад блідо-жовтого кольору:
6C6H5COONa
+
2FeCl3
+
10H2O
=
(C6H5COO)3FeFe(OH)37H2O + 3C6H5COOH +
6NaCl
в) ДФУ. Сублімація кислоти бензойної
Декілька кристалів подрібненого препарату
змочують H2SO4 Р, обережно нагрівають дно
пробірки; на стінках пробірки утворюється білий
наліт C6H5COOH.
2C6H5COONa + H2SO4 = 2C6H5COOH + Na2SO4
с) ДФУ. Визначення темп. плавл. продукту
взаємодії з НСІ (к-ти бензойної)
До р-ну препарату додають HCl Р; утв. осад, який
після перекристал. з теплої води Р і висушув. у вакуумі
має tпл від 120 С до 124 С.
C6H5COONa + HCl = C6H5COOH + NaCl
d) Нефармакоп. р-ція. Взаємодія з р-ном
аргентум нітрату
При додаванні р-ну AgNO3 утв. білий осад
C6H5COOAg:
C6H5COONa + AgNO3 = C6H5COOAg + NaNO3
3. Кислота саліцилатна
1. Черних.
ІЧ-спектроскопія.
ІЧ-спектр
поглинання
субстанції має відповідати ІЧ-спектру ФСЗ кислоти
саліцилової.
2. Черних. Визначення температури плавлення. Від 158
С до 161 С.
3. Черних, ДФ Х. Реакція з розчином ферум(ІІІ) хлориду
(на саліцилат-іон)
До водного р-ну препарату додають 1 краплю р-ну
ферум(ІІІ) хлориду FeCl3; з’являється синьо-фіолетове або
червоно-фіолетове забарвл., яке зникає від додав. кількох
крапель розв. HCl і не зникає від додав. кількох крапель
розв. CH3COOH.
FeCl
O
OH
O
OH
C
O
+
F e C l3
C
O
+
2HCl
4. Черних, ДФ Х. Декарбоксилювання субстанції при
нагріванні з натрій карбонатом
При нагріванні препарату вище 160 С або з натрію
карбонатом (натрію цитратом, сухим натрію ацетатом,
для попередження сублімації) відчувається запах фенолу:
COOH
OH
t0
OH
+
CO2
C6H4(OH)COOH C6H5ОН + CO2
Утворений вуглекислий газ СО2 ідентифікують за
помутнінням вапняної (баритової) води:
СО2 + Са(ОН)2 = СаСО3 + Н2О
5. Черних, ДФ Х.
нагріванні з конц. H2SO4
COOH
OH
HO
+
HO O C
Декарбоксилювання
H 2 SO 4 conc.
при
O
C
O
+ CO 2 +
H 2O
OH
Утворення СО2 підтверджується утв. каламуті при
пропусканні продуктів реакції крізь вапняну воду Са(ОН)2
(див. вище).
6. Нефармакоп. р-ція. Реакція утворення ауринового
барвника з реактивом Маркі (на фенольний гідроксил)
При додаванні до субстанції реактиву Маркі (р-н
формальдегіду НСНО в конц. H2SO4) утв. ауриновый
барвник червоного кольору:
HO
H
+
H
C
H
+
H
OH
O
HOOC
COOH
H
[O ]
H 2S O 4
HO
C
OH
H
HOOC
HO
HOOC
COOH
C
H
O
.
COOH
4. Натрію саліцилат
Ідентифікація (ДФУ, доповн. 1)
Перша ідентифікація: А, С.
Друга ідентифікація: В, С.
А. ІЧ-спектроскопія. ІЧ-спектр субстанції має
відповідати ІЧ-спектру ФСЗ натрію саліцилату.
В. Реакції на саліцилати (див. к-та саліцилова)
Розчин S (розчин субстанції у воді, вільній від карбон
діоксиду СО2, Р, приготованої з води дистильованої Р) дає
реакції на саліцилати.
а) ДФУ. Реакція з р-ном ферум (ІІІ) хлориду;
з'являється фіолетове забарвлення, яке не зникає після
додавання CH3COOH Р.
FeCl
O
OH
O
OH
C
O
+
F e C l3
C
O
+
2HCl
в) ДФУ. Визначення температури плавлення продукту
взаємодії з НСІ (к-ти саліцилової)
До водн. р-ну препарату додають HCl Р; утв. осад, який після
перекрист. з гарячої води Р і висушув.у вакуумі має темп.
плавл. від 156 С до 161 С.
НОС6H4COONa + HCl = НОС6H4COOH + NaCl
с) Нефармакоп. р-ція. Реакція утворення ауринового
барвника з реактивом Маркі; утв. червоне забарвлення (див.
к-та саліцилова).
С. Реакції на йони Натрію (ДФУ, доповн. 1 – субстанція дає
реакцію (в) на Натрій)
– див. натрію бензоат
Реакції ідентифікації естерів ароматичних
карбонових кислот
1. Бензилбензоат
ДФУ, доповн. 1. Перша ідентифікація: А.
Друга ідентифікація: В, С.
А. ІЧ-спектроскопія. ІЧ-спектр субстанції має відповідати
еталонному ІЧ-спектру ДФУ бензилбензоату.
В. Визначення темп. плавлення продукту лужного
гідролізу після підкислення НСІ
До субстанції додають спиртовий р-н КОН Р і кип'ятять зі
зворотним холодильником протягом 2 год. Етанол випарюють
на водяному нагрівнику, додають води Р і відганяють. Відгін*
залишають для випробування С, а іншу рідину в дистиляц.
колбі підкислюють
розв. HCl; утв. білий осад**, який
промивають водою Р і сушать у вакуумі. Темп. плавл. одерж.
залишку має бути від 121 С до 124 С.
O
t
C
O
0
+ KOH
O
C
H2
C 6H 5C O O K + H C l = C 6H 5C O O H
+
C
C H 2O H
OK
+ KC l
* Відгін – бензиловий спирт С6Н5СН2ОН
**Осад білого кольору – бензойна к-та С6Н5СООН.
С. Визначення темп. плавлення продукту окиснення
бензилового спирту (бензойної кислоти С6Н5СООН).
До відгону, одерж. у випробуванні В, додають
кристалічний KMnО4 і р-н NaOH розв. Р. Кип'ятять зі
зворотним холодильником протягом 15 хв, охолоджують і
фільтрують. Одерж. фільтрат підкислюють розв. HCl; утв.
білий осад, який промивають водою Р і сушать у вакуумі.
Темп. плавл. одерж. залишку має бути від 121 С до 124 С
(бензойна кислота).
С6Н5СН2ОН + 4КMnO4 + 4NaOH = C6H5COOH +
2K2MnО4 + 2Na2MnО4 + 3H2O
C7Н8О + 4ОН– – 4е С7Н6О2 + 3Н2О
MnO4 – + 1е MnО4 2–
D. Нефармакоп. реакція. Гідроксамова реакція (на
естерне угруповання)
При лужному гідролізі естерів в присутності
гідроксиламіну
NH2OH
утворюються
гідроксамові
кислоти (солі гідроксамових к-т), які із солями важких
металів (найчастіше Fe3+) утворюють нерозчинні у воді
гідроксамати червоного кольору.
O
O
R
C
O
O
R
C
OH
H 2N
R1
C
R
NH O N a
NaO H
O
+
H
N H O Na
F e C l3
+ R 1O H
(R
) Fe
C
NH O
червоний
осад
+3NaCl
+ H 2O
2. Метилсаліцилат
1. ДФ Х. Реакція з розчином ферум (ІІІ) хлориду (наявність
фенольного гідроксилу)
1–2 краплі препарату збовтують з 10 мл води, додають 1
краплю р-ну FeCl3; з'являється фіолетове забарвлення:
СН3ОСОС6Н4ОН + FeCl3 = СН3ОСОС6Н4ОFeCl2 + HCl
2. ДФ Х. Лужний гідроліз з наступною ідентифікацією
саліцилової к-ти
Препарат розчиняють у р-ні NaOH, розводять водою і підкислюють
розв. HCl.
Білий крист. осад, що виділився (к-та саліцилова),
відфільтров., промив. водою і сушать у ексикаторі над H2SO4. Темп.
плавл. виділеної саліцилової кислоти HOC6H4COOH 156–161 С.
HOC6H4COOCH3 + 2NaOH = NaOC6H4COONa + CH3OH + H2O
NaOC6H4COONa + 2HCl = HOC6H4COOH + 2NaCl
Утв. саліцилової к-ти (фенолокислота) можна підтвердити
реакцією з реактивом Маркі; утв. ауриновий барвник червоного
кольору (ідентифікація фенолів).
HO
H
+
H
C
H
+
H
OH
O
HOOC
COOH
H
[O ]
H 2S O 4
HO
C
OH
H
HOOC
HO
HOOC
COOH
C
H
O
.
COOH
3. Густина. Від 1,176 г/см3 до 1,184 г/см3.
4. Показник заломлення. Від 1,535 до 1,538.
5. Нефармакопейна реакція. Гідроксамова
реакція – див. бензилбензоат.
3. Фенілсаліцилат
1. ДФ Х. Реакція спиртового р-ну фенілсаліцилату з рном ферум(ІІІ) хлориду (наявність фенольного
гідроксилу)
Субстанцію розчин. у спирті й додають 1 краплю рну FeCl3; з'являється фіолетове забарвлення:
O
O
C
C
O
OH
C 6 H5
+
F e C l3
O
C 6 H5
+
HCl
O F e C l2
С6Н5ОСОС6Н4ОН + FeCl3 = С6Н5ОСОС6Н4ОFeCl2 + HCl
2. ДФ Х. Кислотний гідроліз із наступною
ідентифікацією продуктів гідролізу
При додаванні до фенілсаліцилату декількох
крапель конц. H2SO4 і води відчувається запах фенолу.
Потім додають 1–2 краплі формаліну; з'являється рожеве
забарвлення:
С6Н5ОСОС6Н4ОН + НОН С6Н5ОН + НОC6H4COOН
Утворення ауринового барвника рожевого (червоного)
кольору підтверджує утворення при гідролізі саліцилової
кислоти (хімізм реакції – див. кислота саліцилова).
3. Лужний гідроліз із наступною ідентифікацією
продуктів гідролізу
При кип'ятінні препарату з р-ном NaOH утв. динатрієва
сіль саліцилової кислоти NaОC6H4COONa і натрій фенолят
С6Н5ОNa :
С6Н5ОСОС6Н4ОН + 3NaОН
NaОC6H4COONa +
С6Н5ОNa + 2Н2О
O
C
O
C 6 H5
ONa
+
3NaO H
ONa
+
+
2 H 2O
COONa
OH
При підкисленні продуктів гідролізу НCl утв. білий
кристалічний осад (к-та саліцилова) і чути запах
фенолу:
NaOC6H4COONa + С6Н5ОNa + 3HCl = HOC6H4COOH +
С6Н5ОН + 3NaCl
ONa
ONa
+
OH
+
COONa
3HCl
+
OH
+ 3NaCl
COOH
Осад відфільтров., промив. водою й сушать в ексикаторі над H2SO4. Темп.
плавл. виділеної саліцилової к-ти HOC6H4COOH 156–161 С.
Утворення саліцилової к-ти можна підтвердити також реакцією з
реактивом Маркі; утвориться ауриновий барвник червоного кольору (див. кта саліцилова, метилсаліцилат).
4. Нефармакопейна реакція. Гідроксамова реакція (на естерну
групу) – див. бензилбензоат.
4. Кислота ацетилсаліцилова
ДФУ. Перша ідентифікація: А, В.
Друга ідентифікація: В, С, D.
А. ДФУ, Черних. ІЧ-спектроскопія. ІЧ-спектр поглинання
субстанції має відповідати ІЧ- спектру ФСО кислоти
ацетилсаліцилової.
В.
ДФУ, Черних. Лужний гідроліз препарату і
ідентифікація саліцилової к-ти за температурою плавлення .
До субстанції додають розв. р-ну NaOH, кип'ятять протягом 3
хв, охолодж. і додають розв. H2SO4; випадає кристалічний осад.
Одержану суміш фільтрують, осад примивають, потім сушать за
температури від 100 С до 105 С. Темп. плавл. одержаного
залишку має бути від 156 С до 161 С (саліцилова к-та
HOC6H4COOH).
H3CCOOC6H4COOH + 3NaOH = CH3COONa +
NaOC6H4COONa + 2H2O
NaOC6H4COONa + H2SO4 = HOC6H4COOH + Na2SO4
С. ДФУ, Черних. Взаємодія з кальцій гідроксидом і рном нітробензальдегіду
У пробірці змішують субстанцію з Ca(OH)2. Суміш
нагрівають і у випарах, що утворилися, витримують
смужку
фільтрув.
паперу,
просоченого
р-ном
нітробензальдегіду Р; поступово папір забарвл. в
жовтувато-зелений або синьо-зелений колір. Потім
папір змочують розв. HCl; папір забарвлюється в
блакитний колір.
Хімізм процесів, що відбуваються, можна зобразити за
допомогою таких рівнянь.
1. Лужний гідроліз препарату з утворенням кальцій
саліцилату і кальцій ацетату:
O
C
C
OH
2
O
C
O
+
2 C a (O H ) 2
CH3
C a + (C H 3 C O O ) 2 C a +
O
OH
2
2H 2O
2. Термічне розкладання кальцій ацетату з утворенням ацетону:
O
H 3C
C
O
Ca
t
0
CaC O 3
+
H 3C
C
CH3
O
H 3C
O
C
O
3. Взаємодія ацетону з о-нітробензальдегідом з утворенням
індиго
NO2
H 3C
C
O
CH3
NO2
O
OH
+
O
C
H
C
H
H2
C
C
CH3
D. ДФУ, Черних. Реакція з розчином ферум(ІІІ) хлориду
(на саліцилат-іон)
Осад, одержаний у випробуванні В (саліцилова к-та),
розчин. при нагріванні в воді Р і охолоджують. Одержаний р-н
дає реакцію (а) на саліцилати.
До р-ну додають р-н FeCl3; з'являється фіолетове
забарвлення, яке не зникає після додаванні CH3COOH Р.
Хімізм реакції – див. кислота саліцилова
FeCl
O
OH
O
OH
C
O
+
F e C l3
C
O
+
2HCl
Інші реакції ідентифікації
1. ДФ Х. Ідентифікація ацетатної к-ти після
попереднього лужного гідролізу субстанції
Після проведення лужного гідролізу і підкислення розчину
(див. реакцію В) р-н зливають в іншу пробірку і додають
C2H5OH і конц. H2SO4; утворюється етилацетат, що має
специфічний запах (запах груш).
H3CCOOC6H4COOH + 3NaOH = CH3COONa +
NaOC6H4COONa + 2H2O
2CH3COONa + H2SO4 = 2CH3COOH + Na2SO4
CH3COOH + C2H5OH
2. ДФ Х. Взаємодія з реактивом Маркі (після кислотного
гідролізу препарату, на саліцилову к-ту).
Препарат поміщають у фарфорову чашку, додають конц. H2SO4,
перемішують і додають 1–2 краплі води; відчув. запах оцтової
кислоти CH3COOH. Потім додають 1–2 краплі формаліну НСНО;
з'являється рожеве забарвлення (ауриновий барвник) – див. к-та
саліцилова.
Реакції ідентифікації амідів ароматичних
кислот та і їх похідних
1. Саліциламід
1. ДФ Х. Взаємодія з розчином ферум(Ш) хлориду
(наявність фенольного гідроксилу)
Препарат струшують протягом 1 хв з водою і фільтрують.
До фільтрату додають 3 краплі р-ну FeCl3; з'являється
червоно-фіолетове забарвлення:
O
C
OH
NH
O
C
2
+ F e C l3
NH
2
OFeCl
2
+ HCl
2. ДФ Х. Реакція з бромною водою (на бензенове
кільце).
Препарат розчиняють в 95 % спирті, розводять водою і
додають бромної води Br2; утворюється білий
пластівчастий осад (дибромпохідне):
O
C
O
Br
NH2
C
+ 2 B r2
OH
NH2
OH
Br
2. Оксафенамід
1. ДФ Х. Взаємодія з розчином ферум(Ш) хлориду
(наявність фенольного гідроксилу)
Препарат розчиняють в 95 % спирту. До одерж. р-ну
додають води і 2 краплі р-ну FeCl3; з'являється червонофіолетове забарвлення:
O
O
C
OH
C
N
H
OH
+ 2FeC l3
OH
N
H
OFeCl
2
+ 2HC l
2.
ДФ Х. Кислотний гідроліз препарату
наступною ідентифікацією продуктів гідролізу
з
а)
ДФ
Х.
Ідентифікація
n-амінофенолу
(індофенольна проба)
До препарату додають конц. HCl, кип’ятять 3 хв, потім
додають 0,5 % р-ну резорцину
(м-діоксибензен,
НОС6Н4ОН) і р-ну NaOH; з’являється червонофіолетове забарвлення.
O
O
C
OH
N
H
OH
C
+ HOH
H C l(k ); t
0
OH
OH
+
H 2N
OH
H
N
H
H
HN
ONa
ONa
+ HCl
+
ONa
N aO H
ONa
ONa
HN
ONa
OH
N
OH
[O ]
OH
OH
-H 2 O
OH
O
б) Нефармакоп р-ція. Ідентифікаціясаліцилової к-ти
При додаванні до субстанції реактиву Маркі (р-н НСНО в
H2SO4 конц.) утв. ауриновый барвник червоного кольору – див.
к-та саліцилатна.
Ідентифікація похідних арилаліфатичних
карбонових кислот
1. Ібупрофен
H 3C
O
CH
H 3C
H2
C
H
C
CH
C
3
OH
(2RS)-2-[4-метилпропіл)феніл]пропанова кислота
ДФУ, доповн. 1. Перша ідентифікація: А, С.
Друга ідентифікація: А, В, D.
А. Визначення темпер. плавлення. Від 75 С до 78 С.
В. УФ-спектроскопія. Знімають УФ-спектр лужного р-ну субстанції в
ділянці від 240 нм до 300 нм. На спектрі мають бути два максимуми при 264
нм і 272 нм.
С. ІЧ-спектроскопія. ІЧ-спектр субстанції, одержаний в дисках, має
відповідати спектру ФСЗ ібупрофену.
D. Тонкошарова хроматографія. Знімають хроматограму на пластинці з
тонким шаром силікагелю Р в системі розчинників к-та ацетатна безводна
Р – етилацетат Р – гексан Р (5:24:71). На хроматограмі випробовув. р-ну має
виявитися основна пляма на рівні основної плями на хроматограмі р-ну
порівняння, яка відповідає їй за розміром і забарвленням.
2. Натрію диклофенак (вольтарен)
O
H2
C
C
Cl
ONa
HN
Cl
Натрію 2-[(2,6-дихлорфеніл)аміно]феніл]ацетат
ДФУ, Черних. Перша ідентифікація: А, D.
Друга ідентифікація: В, С, D.
А. ІЧ-спектроскопія. ІЧ-спектр субстанції, одержаний в дисках, має
відповідати спектру ФСЗ натрію диклофенаку.
В. Тонкошарова хроматографія. Визначення проводять з
використанням тонкого шару силікагелю Р; система розчинників:
амоніаку розчин концентрований–метанол–етилацетат (10:10:80);
проявник – УФ-світло за довжини хвилі 254 нм.
На хроматограмі випробовув. р-ну має виявитися основна пляма на
рівні основної плями на хроматограмі р-ну порівняння, яка відповідає їй
за розміром.
С. Окиснення препарату з подальшим утворенням берлінської
блакиті
Декілька кристалів випробовув. субстанції розчин. в 96 % спирті Р.
До частини одерж. р-ну додають свіжоприготовану суміші однакових
об’ємів р-ну K3[Fe(CN)6] і р-ну FeCl3. Р-н витримують протягом 5 хв в
захищ. від світла місці, додають р-ну HCl і витрим. протягом 15 хв в
защищ. від світлі місці; р-н поступово забарвлюється в синій колір і утв.
синій осад.
Можливий хімізм процесу:
O
H2
C
C
Cl
ONa
-
K 3 [Fe(CN) 6 ]
H
Cl
D. Реакція на йони Натрію
H2
C
C
Cl
O /Fe
3+
HCl
C
Cl
OH
+
K Fe[Fe(CN)
K 4 [Fe(CN) 6 ]
FeCl 3
HN
O
O
H2
C
N
O
Cl
N
O
Cl
6]
Похідні о-амінобензойної (антранілової) к-ти
1.Кислота мефенамова
O
2
1
3
C
OH
6'
4
6
5
5'
1'
4'
N
H
2'
H 3C
3'
CH
3
2-[(2,3-диметилфеніл)аміно]бензойна кислота
1. Черних. ІЧ-спектроскопія. ІЧ-спектр поглинання субстанції, одержаний в
дисках калій броміду, має відповідати ІЧ-спектру ФСЗ мефенамової кислоти.
2. УФ-спектрофотометрія. Знімають УФ-спектр субстанції в суміші СН3ОН і
1 М р-ну HCl в ділянці 250–380 нм; спостерігаються максимуми поглинання при
279 нм і 350 нм. В р-ні NaOH спостерігаються максимуми поглинання при 285
нм і 322 нм.
3. Флуоресценція розчину
а) Р-н субстанції в метиленхлориді при розгляданні в УФ-променях при 365
нм дає стійку зеленувато-жовту флуоресценцію.
б) Розчин к-ти мефенамової в хлороформі СНСl3 в УФ-світлі дає блідоголубу флуоресценцію.
в) Розчин к-ти мефенамової в конц. H2SO4 після нагрівання набуває
жовтого забарвлення із зеленою флуоресценцією.
4. Окиснення субстанції з утворенням барвника синього кольору
(на наявність залишку дифеніламіну)
При окисненні субстанції р-ном K2Cr2O7 в серед. конц. H2SO4 (або з
нітрит-іонами NO2– в серед. конц. H2SO4) утворюється органічний
барвник яскраво-синього кольору:
R
R1
R1
R
R1
R1
R1
R1
R
_
H 2 SO 4 (k)
H
N
H
N
H
N
H
N
N
HSO
+
R
R1
R1
R1
R1
4
_
R
барвник синього кольору
+ NO2
H 2 SO 4
[O]
2. Мефенаміну натрієва сіль
O
C
ONa
N
H
H 3C
CH
3
Натрій 2-[(2,3-диметилфеніл)аміно]бензоат
1. УФ-спектроскопія. Знімають УФ-спектр субстанції в суміші
СН3ОН і 1 М р-ну HCl.
2. Окиснення субстанції з утворенням барвника синього
кольору (на наявність залишку дифеніламіну) – див. к-та
мефенамова.
3. Флуоресценція р-ну субстанції
а) Р-н мефенаміну натрієвої солі у хлороформі СНСl3 після
підкислення (к-та мефенамова) в УФ-світлі дає блідо-голубу
флуоресценцію.
б) Р-н мефенаміну натрієвої солі у конц. H2SO4 (к-та
мефенамова) після нагрівання набуває жовтого забарвлення із
зеленою флуоресценцією.
Випробування на чистоту
№ Назва
препарату
1
Специфічні і недопустимі домішки
1. ДФУ, доповн. 1. 1. Прозорість і кольоровість
К-та
бензоатна розчину. Розчин S (р-н субстанції у воді, вільній від карбон
діоксиду СО2, Р ) має бути прозорим і безбарвним.
2. Речовини, що відновлюють (недопустима
домішка). Субстанцію розчиняють у киплячій воді Р,
охолоджують, струшують і фільтрують. До отриманого
фільтрату додають розв. H2SO4 і 0,2 мл 0,02 М р-ну
KMnО4; рожеве забарвлення р-ну має залишатися
протягом не менше 5 хв.
3. Домішки, що легко обвуглюються. Препарат
розчин. у H2SO4 Р і залишають на 15 хв. Забарвлення р-ну
не має бути інтенсивніше певного еталону.
4. Галогенопохідні і галогеніди. Визначають методом
спектрофотометрії, вимірюючи оптичну густину
випробовув. р-ну і р-ну порівняння за довжини хвилі 460
нм.
2
Натрію
бензоат
ДФУ, доповн. 1. 1. Прозорість розчину. Розчин S
(р-н препарату у воді, вільній від СО2, Р), має бути
прозорим.
2. Кольоровість розчину. Забарвлення р-ну S має
бути не інтенсивніше за забарвлення відповідного
еталону.
3. Кислотність або лужність. До р-ну S додають
воду, вільну від карбон діоксиду СО2, Р, декілька
крапель фенолфталеїну; забарвлення р-ну має
змінитися при додав. не більше 0,2 мл 0,1 М р-ну
NaOH або 0,1 М р-ну HCl.
4. Галогенопохідні (хлорид-іони, загальний
Хлор)
Рекомендується
для
даного
випробування
використовувати окремий скляний посуд, вільний від
хлоридів.
Визначення проводять спектрофотометричним
методом, вимірюючи оптичну густину випробовув. рн і р-ну порівняння за довжини хвилі 460 нм.
3 Кислота
саліцилова
ДФ СРСР Х. 1. Прозорість і кольоровість
розчину. Р-н препарату в спирті має бути прозорим
і безбарвним.
2. Органічні домішки. Забарвлення р-ну
препарату в конц.H2SO4 не має бути інтенсивніше за
забарвлення відповідного еталону.
3. Барвні речовини і фенол. Препарат розчин. у
95 % спирті, спирт випаровують при кімн.
температурі; залишок має бути білого кольору.
4. Оксидифеніл (специфічна домішка). Під час
синтезу к-ти саліцилової може утв. оксидифеніл
С6Н5–С6Н4–ОН. Його визначають за такою
методикою. Препарат розчин. у р-ні Na2CO3 (у соді
оксидифеніл не розчиняється); одерж. р-н має бути
прозорим. Цей р-н струшують з однаковим об’ємом
ефіру (екстрагує домішку оксидифенілу), водний
шар відокремлюють, а ефірний шар промив. водою,
ефір випаровують, висушують при темп. 50–60 С і
зважують. Залишок не має перевищувати 0,1 %.
4 Натрію
ДФУ, доповн. 1. 1. Прозорість розчину.
саліцилат Розчин S (р-н препарату у воді, вільній від
карбон діоксиду СО2, Р, приготованої з води
дистильованої Р), має бути прозорим.
2. Кольоровість розчину. Забарвлення рну S має бути не інтенсивніше за забарвлення
відповідного еталону.
3. Кислотність. До р-ну S додають
декілька крапель р-ну фенолового червоного
Р; з'являється жовте забарвлення, яке
переходить у червонувато-фіолетове при
додав. не більше 2,0 мл 0,01 М р-ну NaOH.
5 Бензилбенз ДФУ, доповн. 1. 1. Кислотність. До р-ну
оат
субстанції в 96 % спирті Р додають р-н
фенолфталеїну Р; рожеве забарвл. р-ну має
з'явитися при додав. не більше 0,2 мл 0,1 М рну NaOH.
2. Відносна густина. Від 1,118 до 1,122 г/см3.
3. Показник заломлення. Від 1,568 до 1,570.
4. Температура затвердіння. Не менше 17,0
С.
5. N. Супутні домішки продуктів напівсинтезу
(бензальдегід, бензилхлорид, спирт бензиловий)
визначають методом газової хроматографії.
Поперемінно хроматографують випробовув. р-н і
р-н порівняння; обчислюють вміст домішок за
відповідною формулою, маючи середні значення
площі піків.
6
Метилсалі ДФ СРСР Х. 1. Кислотність. 5 мл препарату
цилат
енергійно
струшують
з
25
мл
свіжопрокип’яченої і охолодж. води і негайно
титрують 0,05 М р-ном NaOH до рожевого
забарвл. водного шару (індикатор –
фенолфталеїн). На нейтралізацію має
витрачатися не більше 0,8 мл 0,05 М р-ну
NaOH.
2.
Леткі
ефірні
олії,
вуглеводні
(недопустима домішка). При збовтуванні
препарату з р-ном КОН має одержатися
безбарвний або злегка жовтуватий р-н. На
поверхні рідини і на дні не має бути оліїстих
крапель.
3. Вода (недопустима домішка). 10 мл
препарату охолоджують до 3 С; рідина не
має мутніти.
7 Фенілсалі ДФ СРСР Х. 1. Кольоровість і реакція
цилат
розчину. Препарат збовтують зі
свіжоприкип’яченою й охолодженою водою й
фільтрують. Фільтрат має бути безколірним і
мати нейтральну реакцію.
2. Саліцилова к-та, натрію саліцилат,
фенол (специфічні домішки). Той же
фільтрат не має забарвлюватися від
додавання 1 краплі розчину FeCІ3.
8
Кислота ДФУ. 1. Прозорість і кольоровість розчину.
ацетилса Р-н препарату в 96 % спирті Р має бути
ліцилова прозорим і безбарвним.
2. Супутні домішки (проміжні продукти
синтезу) визначають методом рідинної
хроматографії.
Випробовув.
р-н
(р-н
субстанції в ацетонітрилі Р) і р-н порівняння
готують
безпосередньо
перед
використанням.
На
хроматограмі
випробовув. р-ну площа будь-якого піка, крім
основного, не має перевищувати площу
основного піка на хроматограмі р-ну
порівняння.
3. N. Залишкові кількості органічних
розчинників.
9 Саліцила ДФ Х. 1. Кислотність. Препарат розчин.
в киплячій води і після охолодження
мід
фільтрують. 5 мл фільтрату мають
забарвлюватися в жовтий колір від додав.
не більше 0,15 мл 0,1 М р-ну NaOH
(індикатор – метиловий червоний).
2. Амоніак (недопустима домішка). 0,5
мл фільтрату, розведеного водою до 5 мл,
не мають давати реакції на амоніак NH3.
10 Оксафена ДФ Х. п-Амінофенол (специфічна
домішка), яку виявляють реакцією з
мід
резорцином без попереднього гідролізу
(див. реакцію ідентифікації 2а).
а) Ідентифікація n-амінофенолу –
індофенольна проба (на фенольний
гідроксил): при додаванні резорцину (мдіоксибензен, НОС6Н4ОН) у лужному
середовищі
утворюється
індофенол
червоно-фіолетового забарвлення
11 Саліцила Турк. Нема інформації про домішки
нілід
12 Ібупрофен
ДФУ, доповн. 1. 1. Прозорість і
кольоровість розчину. Розчин S (р-н
субстанції в метанолі Р) має бути прозорим і
безбарвним.
2. Кут оптичного обертання. 0т –0,05 до
+0,05 . 0,50 г субстанції розчиняють в
метанолі Р і доводять об’єм розчину тим
самим розчинником до 20,0 мл.
Досліджувана речовина практично оптично
неактивна,
оскільки
використовується
рацемічна суміш.
3. Супутні домішки напівпродуктів
синтезу і інших оптичних ізомерів
визначають методами рідинної і газової
хроматографії.
13
14
15
Натрію
диклофенак
ДФУ. 1. Прозорість розчину. Р-н
субстанції в метанолі Р має бути
прозорим.
2. Кольоровість розчину. Оптична
густина р-ну субстанції в метанолі Р,
виміряна за довжини хвилі 440 нм, не має
перевищувати 0,05.
3. Супутні домішки напівпродуктів
синтезу визначають методом рідинної
хроматографії.
Кислота
Черних. 1. Супутні домішки продуктів
мефенамова напівсинтезу
(2,3-диметиланіліну,
Купруму(ІІ)) визначають методом атомної
абсорбційної спектрометрії.
Мефенаміну Нема інформації про домішки
натрієва сіль
Методи кількісного визначення
1. Кислота бензоатна
ДФУ, доповн.
1: Черних. Алкаліметрія у спиртовому розчині, пряме
титрування
Наважку препарату (близько 0,2 г) розчиняють у 20 мл
96 % спирту Р (у воді субстанція мало розчинна) і титрують
0,1 М р-ном NaOH до переходу забарвлення від жовтого до
фіолетово-червоного, використовуючи як індикатор 0,1 мл
р-ну фенолового червоного Р.
C6H5COOH + NaOH = C6H5COONa + H2O
Еm(C6H5COOH) = М. м.
2. Натрію бензоат
1. ДФУ, доповн. 1. Ацидиметрія, неводне титрування
Наважку препарату розчиняють у безводній CH3COOH, якщо
необхідно, нагріваючи до темп. 50 С. Одержаний р-н охолодж. і титрують
0,1 М р-ном HClО4 до зеленого забарвлення, використовуючи як
індикатор р-н нафтолбензеїну Р.
Хімізм процесу можна зобразити двома рівняннями:
C6H5COONa + СН3СООН C6H5COOН+СН3СОО–
протогенний розчинник
СН3СООН + HClО4 = СН3СООН2+ClО4–
Підсумовуючи ці рівняння, одержимо вираз:
C6H5COONaН+СН3СОО– + СН3СООН2+ClО4–
=
NaClО4 +
C6H5COOН + 2СН3СООН
У загальному вигляді хімізм процесу можна зобразити рівнянням:
C6H5COONa + HClО4 = NaClО4 + C6H5COOH
Еm(C6H5COONa) = М. м.
2. Черних, ДФ Х. Ацидиметрія, пряме
титрування в присутності ефіру
Наважку препарату розчин. у воді в колбі з
притертим корком, додають ефір (екстрагує бензойну
к-ту, яка утворилася; остання може впливати на рН
розчину і змінювати забарвлення індикатора раніше
точки еквівалентності), 2-3 краплі змішаного
індикатора
(р-ну
метилового
оранжевого
і
метиленового синього) і титрують 0,5 М р-ном HCl до
появи бузкового забарвлення у водному шарі.
Наприкінці титрування вміст колби ретельно
струшують.
С6H5COONa + HCl = С6H5COOH + NaCl
Еm(C6H5COONa) = М. м.
3. Кислота саліцилова
1. ДФ Х. Алкаліметрія, пряме титрування в
середовищі нейтралізованого за фенолфталеїном
спирту
Наважку субстанції розчин. у певному об’ємі
нейтралізованого за фенолфталеїном спирту (оскільки
препарат мало розчинний у воді) і титрують 0,1 М р-ном
NaOH з тим самим індикатором до рожевого
забарвлення.
НО–С6Н4–СООН + NaOH НО–С6Н4–СООNa + H2O
OH
OH
ONa
OH
C
O
+
NaO H
Em(C7Н6О3) = М. м.
C
O
+
H 2O
2. Черних. Алкаліметрія водно-спиртового розчину
Водно-спиртовий р-н субстанції титрують 0,1 М р-ном
NaOH в присутності індикатора фенолового червоного.
НО–С6Н4–СООН + NaOH НО–С6Н4–СООNa + H2O
Em(C7Н6О3) = М. м.
3. Черних. Броматометрія, зворотне титрування, з
йодометричним закінченням
До певного об’єму дослідж. р-ну субстанції в колбі з
притертим скляним корком додають надлишок станд. рну бромід-бромату (0,0167 М р-н калій бромату КBrO3 і
калій броміду KBr), кислоти хлоридної Р HCl,
закривають корком, витримують протягом 30 хв,
періодично струшуючи і залишають на 15 хв.
KBrО3 + 5KBr + 6HCl = 3Br2 + 6KCl + 3H2O
Бром Br2, що виділився,
реагує з к-тою саліциловою
НОС6Н4СООН з утворенням білого осаду 2,4,6-трибромфенолу
(відбувається декарбоксилювання (відщеплення СО2)):
Br
OH
COOH
OH
+ 3B r 2
+ 3H B r
Br
+ CO2
Br
В реакційну суміш додають кристалічний KI. Не
прореагований бром Br2 реагує з КI з утворенням йоду I2:
Br2 + 2KI = I2 + 2KBr
Йод I2, що виділився, титрують станд. (0,1 М) р-ном
Na2S2O3 у присутн. крохмалю до зникнення синього
забарвлення (додають крохмаль під кінець титрування):
I2 + 2Na2S2O3 = 2NaІ + Na2S4O6
I2 + 2е 2I–
2S2O32– – 2е S4O62–
Паралельно проводять контрольний дослід.
Em(C7Н6О3) = М. м./6; k(KBrО3) = 6
4. Безуглий. Йодохлорометрія, зворотне титрування
До певного об’єму дослідж. р-ну додають
надлишок станд. р-ну йодомонохлориду ICl, який реагує
з к-тою саліциловою відповідно до рівняння (йодування
йде в о- і п-положеннях від фенольного гідроксилу –
ОН):
OH
H
OH
I
COOH
+
2 IC l
H
1 моль
COOH
+
I
4 екв
2HCl
В реакційну суміш додають крист. KI. Не прореагований
йодомонохлорид ICl реагує з KI з утворенням йоду I2,
який титрують станд. р-ном Na2S2O3 (індикатор –
крохмаль, який додають наприкінці титрування).
ICl + KI = I2 + KCl
I2 + 2Na2S2O3 = 2NaІ + Na2S4O6
Паралельно проводять контрольний дослід.
Em(C7Н6О3) = М. м./4;
k(ICl) = 2;
k(Na2S2O3) = 1
4. Натрію саліцилат
1. ДФУ, доповн. 1; Черних. Ацидиметрія, неводне
потенціометричне титрування
Наважку субстанції
розчиняють у безводній
СН3СООН Р і титрують 0,1 М р-ном кислоти перхлоратної
HClО4 потенціометрично.
HOC6H4COONa
+
СН3СООН
HOC6H4COONaН+СН3СОО–
СН3СООН + HClО4 = СН3СООН2+ * ClО4–
HOC6H4COONaН + СН3СОО– + СН3СООН2+ * ClО4– =
NaClО4 + HOC6H4COOН + 2СН3СООН
У загальному вигляді хімізм процесу можна зобразити
рівнянням:
HOC6H4COONa + HClО4 = NaClО4 + HOC6H4COOH
Еm(C7Н5NaО3) = М. м.
2. Черних, ДФ Х. Ацидиметрія, пряме титрування в
присутності ефіру.
Методика титрування аналогічна визначенню натрію
бензоату.
Наважку препарату розчин. у воді в колбі з притертим
корком, додають ефір (екстрагує саліцилову к-ту, яка
утворилася; остання може впливати на рН розчину і
змінювати
забарвлення
індикатора
раніше
точки
еквівалентності), 2-3 краплі змішаного індикатора (р-ну
метилового оранжевого і метиленового синього) і титрують
0,5 М р-ном HCl до появи бузкового забарвлення у водному
шарі. Наприкінці титрування вміст колби ретельно
струшують.
НОС6H4COONa + HCl = НОС6H4COOH + NaCl
Em(С7Н5NaО3) = М. м.
3. Броматометрія, зворотне титрування з
йодометричним закінченням (див. к-та саліцилова)
До певного об’єму досліджув. р-ну субстанції в колбі з
притертим скляним корком додають надлишок станд. рбромід-бромату (0,0167 М р-н КBrO3 і KBr), кислоти
хлоридної Р HCl, закривають корком, витримують протягом 30
хв, періодично струшуючи і залишають на 15 хв.
KBrО3 + 5KBr + 6HCl = 3Br2 + 6KCl + 3H2O
Бром Br2, що виділився, реагує з к-тою саліциловою
С6Н4СООН
з
утворенням
білого
осаду
2,4,6трибромфенолу
(відбувається декарбоксилювання
(відщеплення СО2)):
Br
OH
COOH
OH
+ 3B r 2
+ 3H B r
Br
Br
+ CO2
Br
OH
COOH
1 моль
OH
+ 3B r 2
+ 3H B r
Br
6 екв.
+ CO2
Br
В реакційну суміш додають кристалічний калйй йодид KI.
Не прореагований бром Br2 реагує з KI з утворенням йоду I2:
Br2 + 2KI = I2 + 2KBr
Йод I2, що виділився, титрують станд. (0,1 М) р-ном
Na2S2O3 у присутн. крохмалю до зникнення синього
забарвлення (додають крохмаль під кінець титрування):
I2 + 2Na2S2O3 = 2NaІ + Na2S4O6
I2 + 2е 2I–
2S2O32– – 2е S4O62–
Паралельно проводять контрольний дослід.
Em(С7Н5NaО3) = М. м./6; k(KBrO3) = 6; k(Na2S2O3) = 1
4. Йодохлорометрія, зворотне титрування (див. кислота саліцилова)
До певного об’єму досліджув. р-ну додають надлишок станд. р-ну
йодомонохлориду ICl , який реагує з к-тою саліциловою відповідно до
рівняння (йодування йде в о- і п-положениях від НО-групи):
OH
H
OH
I
COONa
+
2 IC l
H
1 моль
COONa
+
2HCl
I
4 екв.
В реакційну суміш додають крист. KI. Не прореагований
йодомонохлорид ICl реагує з KI з утворенням йоду I2, який
титрують станд. р-ном Na2S2O3 (індикатор – крохмаль, який
додають наприкінці титрування)
ICl + KI = I2 + KCl
I2 + 2Na2S2O3 = 2NaІ + Na2S4O6
Паралельно проводять контрольний дослід.
Em(С7Н5NaО3) = М. м./4;
k(ICl) = 2;
k(Na2S2O3) = 1
5. Бензилбензоат
ДФУ, доповн. 1. Зворотне кислотно-основне титрування
До наважки субстанції додають надлишок станд. р-ну
КОН спиртового і обережно кип'ятять зі зворотним
холодильником протягом 1 год. Гарячий р-н титрують
станд. р-ном
HCl, в присутн. індикатора – р-ну
фенолфталеїну (до появи рожевого забарвлення).
С6Н5СООСН2С6Н5 + КОН = С6Н5СООК + С6Н5СН2ОН
надлишок
КОН + НСl = KCl + H2О
не прореаг.
Паралельно проводять контрольний дослід.
Еm(C14H12O2) = М. м.
6. Метилсаліцилат
ДФ Х. Ацидиметрія після попереднього лужного
гідролізу
Наважку препарату розчиняють у надлишку станд розчину
NaOH, кип'ятять на водяному нагрівнику (зі зворотним
холодильником) протягом 10–15 хв. Розчин охолоджують і
надлишок лугу відтитровують станд. р-ном HCl у присутності
фенолфталеїну (до появи рожевого забарвлення).
HOC6H4COOCH3 + 2NaOH = NaOC6H4COONa + CH3OH + H2O
NaOC6H4COONa + 1HCl = HOC6H4COONa + 2NaCl
NaOH + HCl = NaCl + H2O
Еm(C8H8O3) = М. м.
7. Фенілсаліцилат
1. ДФ Х. Ацидиметрія після попереднього лужного гідролізу
Точну наважку препарату у конічну колбу, додають надлишок
станд р-ну NaOH, кип'ятять на водяному нагрівнику (зі зворотним
холодильником) до зникнення маслянистих крапель (1–1,5 год). Рн оолоджують і надлишок лугу відтитровують станд р-ном HCl у
присутності бромкрезолового пурпурового (до стійкого жовтого
забарвлення).
Паралельно проводять контрольний дослід.
Хімізм процесів можна представити такими рівняннями:
1. Лужний гідроліз фенілсаліцилату в надлишку NaОН з
утворенням
динатрієвої
солі
саліцилової
кислоти
NaО6H4COONa і натрій феноляту С6Н5ОNa :
С6Н5ОСОС6Н4ОН + 3NaОН NaОC6H4COONa + С6Н5ОNa +
2Н2О
2. Надлишок NaОН і С6Н5ОNa титрують р-ном HCl при
індикаторі бромкрезоловому пурпуровому:
NaOH + HCl = NaCl + H2O
C6H5ONa + HCl = C6H5OН + NaCl
Динатрій
саліцилат
при
бромкрезоловому
пурпуровому не титрується, тому що має щодо нього
нейтральну реакцію.
Таким чином, з наведених вище рівнянь видно, що на
реакцію з 1 моль фенілсаліцилату витрачається тільки 1 моль
HCl.
Еm(C13H10O3) = М. м.
2. Броматометрія, зворотне титрування, після кислотного
гідролізу (у присутності сульфатної кислоти)
Кислотний гідроліз фенілсаліцилату:
С6Н5ОСОС6Н4ОН + НОН С6Н5ОН + НОC6H4COOН
Метод оснований на взаємодії продуктів гідролізу –
саліцилової кислоти НО6H4COOН і фенолу С6Н5ОН із бромом
Br2, що утвориться в результаті реакції:
KBrО3 + 5KBr + 6HCl = 3Br2 + 6KCl + 3H2O
а) Бром Br2 реагує з кислотою саліцилової С6Н4СООН з
утворенням білого осаду 2,4,6-трибромфенолу й відбувається
декарбоксилювання (відщеплення СО2):
Br
OH
COOH
OH
+ 3 B r2
+ 3HBr
Br
Br
+ CO2
б) Бром Br2 реагує також з фенолом С6Н5ОН з утворенням
білого осаду 2,4,6-трибромфенолу:
OH
OH
Br
Br
+
+ 3Br2
Br
3H2O
1 моль 6 екв.
В реакційну суміш додають крист.KI. Не прореагований бром Br2 реагує з
KI з утворенням йоду I2:
Br2 + 2KI = I2 + 2KBr
Йод I2, що виділився, титрують станд. (0, 1 М) р-ном Na2S2O3 у
присутності крохмалю до зникнення синього забарвлення (додають крохмаль
під кінець титрування):
I2 + 2Na2S2O3 = 2NaІ + Na2S4O6
I2 + 2е 2I–
2S2O32– – 2е S4O62–
Паралельно проводять контрольний дослід.
Em(C H O ) = М. м./12;
k(Na S O ) = 1
3. Ацидиметрія після омилення препарату (по натрій
саліцилату) в присутності ефіру
С6Н5ОСОС6Н4ОН + 2NaОН НОC6H4COONa + С6Н5ОNa
+ 2Н2О
Надлишок NaOH і натрій фенолят C6H5ONa нейтралізують
хлоридною кислотою HCl у присутності метилового червоного
(до рожевого забарвлення). Натрій саліцилат НО6H4COONa
титрують станд. р-ном хлоридної кислоти HCl (індикатор –
метиловий оранжевий, до рожевого забарвлення) у присутності
ефіру (для екстрагування нерозчинної у воді саліцилової
кислоти).
НОC6H4COONa + HCl = НОC6H4COOH + NaCl
OH
+
HCl
COONa
Em(С13Н10О3) = М. м.
OH
COOH
+
NaCl
8. Кислота ацетилсаліцилова
ДФУ. Ацидиметрія, після омилення спиртового розчину
препарату
Точну наважку субстанції поміщають у колбу з притертим
скляним корком, розчиняють у 96 % спирті* Р і додають
надлишок станд. р-ну NaOH. Колбу закривають і витримують
протягом 1 год. Одержаний р-н титрують станд. р-ном HCl у
присутн. р-ну фенолфталеїну Р (до появи рожевого
забарвлення).
Паралельно проводять контрольний дослід.
H3COOCC6H4COOH + 2NaOH = HOC6H4COONa +
CH3COONa + H2O
NaOH + HCl = NaCl + H2O
Еm(С9Н8О4) = М. м./2
* Спиртове середовище необхідне для попередження
гідролізу препарату
2. ДФ Х. Алкаліметрія, пряме титрування в
середовищі нейтралізованого за фенолфталеїном
спирту
Наважку препарату розчиняють у певному об’ємі
нейтралізованого за фенолфталеїном і охолодженому
до 8–10 С спирту (щоб не відбувався гідроліз
препарату) і титрують станд. р-ном NaOH з тим
самим індикатором до рожевого забарвлення.
У цих умовах титрується тільки карбоксильная
група –СООН.
H3COOCC6H4COOH
+
NaOH
=
H3COOCC6H4COONa + H2O
Еm(С9Н8О4) = М. м.
3.
Броматометрія,
зворотне
титрування,
з
йодометричним закінченням (після кислотного гідролізу, по
саліциловій кислоті)
H3COOCC6H4COOH + НOH HOC6H4COOН +
CH3COOН
До певного об’єму досліджув. р-ну субстанції в колбі з
притертим скляним корком додають надлишок станд. р-ну
бромід-бромату (0,0167 М р-н КBrO3 і KBr), кислоти
хлоридної Р HCl,
закривають корком, витримують
протягом 30 хв, періодично струшуючи і залишають на 15
хв.
KBrО3 + 5KBr + 6HCl = 3Br2 + 6KCl + 3H2O
Бром Br2, що виділився, реагує з кислотою саліциловою
НОС6Н4СООН з утворенням білого осаду 2,4,6трибромфенолу і відбувається декарбоксилювання
(відщеплення СО2):
Br
OH
COOH
OH
+ 3B r 2
+ 3H B r
Br
+ CO2
Br
1 моль
6 екв.
В реакційну суміш додають крист. KI. Не
прореагований бром Br2 реагує з KI з утворенням йоду I2:
Br2 + 2KI = I2 + 2KBr
Йод I2, що виділився, титрують станд. р-ном Na2S2O3 у
присутності крохмалю до зникнення синього забарвлення
(додають крохмаль під кінець титрування):
I2 + 2Na2S2O3 = 2NaІ + Na2S4O6
I2 + 2е 2I–
2S2O32– – 2е S4O62–
Паралельно проводять контрольний дослід.
Еm(С9Н8О4) = М. м./6
9. Саліциламід
1. ДФ Х. Модифікований метод К’єльдаля, встановлюючи
вміст утвореного при лужному гідролізі амоніаку.
Близько 0,2 г субстанції (точна наважка) завертають у пакетик
із фільтрувального паперу і вносять у колбу К’єльдаля. Колбу
приєднують до приладу для визначення Нітрогену, додають 40
мл 30 % р-ну NaOH і відганяють амоніак NH3 у приймач, що
містить 15 мл борної кислоти. Збирають два відгони (400 і 200
мл), які титрують 0,1 М р-ном HCl, використовуючи змішаний
індикатор.
Паралельно проводять контрольний дослід, збираючи також
два відгони.
Хімізм процесів можна зобразити такими рівняннями.
1.Субстанцію гідролізують 30 % р-ном NaOH:
НОС6Н4СОNH2 + NaOH = НОС6Н4СООNa + NH3
2. Амоніак NH3, що виділився, відганяють у
приймач з борною кислотою H3BO3:
NH3 + H3BO3 = NH4BO2 + H2O
2NH3 + 4H3BO3 = (NH4)2B4O7 + 5H2O
3. Суміш метаборатів NH4BO2 і тетраборатів
(NH4)2B4O7 відтитровують станд. р-ном HCl:
NH4BO2 + HCl + H2O = NH4Cl + H3BO3
(NH4)2B4O7 + 2HCl + 5H2O = 2NH4Cl + 4H3BO3
Еm(НОС6Н4СОNH2) = M. м.
Б. ДФУ. Зміни в методиці визначення Нітрогену після
мінералізації сульфатною кислотою
Згідно ДФУ, близько 40 мл відгону (NH3) збирають у
приймач, що містить 20,0 мл 0,01 М р-ну HCl і достатню
кількість води Р для того, щоб кінець холодильника був
занурений.
NH3 + HCl = NH4Cl + H2O
Відгін титрують 0,01 М р-ном NaOH, використовуючи як
індикатор змішаний р-н метилового червоного Р
(спиртовий р-н суміші метилового червоного Р і
метиленового синього Р; зміна забарвлення від червонофіолетового до зеленого в інтервалі рН 5,2–6,2) до переходу
забарвлення з червоно-фіолетового у зелене.
HCl + NaOH = NaCl + H2O
Випробування
повторюють,
використовуючи
замість випробою. речовини 50 мг глюкози Р.
Вміст Нітрогену у відсотках обчислюють за
формулою: % N = 0,01401 (n2–n1) / m,
де:
m – маса наважки випробовуваної субстанції, у
грамах;
n1 – об’єм 0,01 М р-ну NaOH, витрачений на
титрування р-ну, одержаного після спалювання
випробовуваної речовини, у мілілітрах;
n2 – об’єм 0,01 М р-ну NaOH, витрачений на
титрування р-ну, одержаного після спалювання
глюкози, у мілілітрах.
10. Оксафенамід
ДФ Х. 1. Метод К’єльдаля класичний
(див. амінокислоти аліфатичного ряду).
а)
Субстанцію
мінералізують
кип'ятінням
у
спеціальному приладі в присутності калій сульфату
K2SO4 (10 ч.), купрум сульфату CuSO4 (1 ч.) і
концентрованої сульфатної кислоти H2SO4 (7 мол). У
результаті мінералізації субстанції Нітроген утворює
амоній гідрогенсульфат NH4HSO4
O
C
N
H
OH
OH
[O ];t
0
H 2 SO 4
CO 2
+ H 2 O + N H 4 H SO 4
б) Додають 30 % розчин NaOH:
NH4HSO4 + NaOH = Na2SO4 + NH3 + 2H2O
НОС6Н4СОNH2 + NaOH = НОС6Н4СООNa + NH3
в) Амоніак NH3, що виділився, відганяють у приймач з
борною кислотою H3BO3:
NH3 + H3BO3 = NH4BO2 + H2O
2NH3 + 4H3BO3 = (NH4)2B4O7 + 5H2O
г) Суміш метаборатів NH4BO2 і тетраборатів (NH4)2B4O7
відтитровують станд. р-ном HCl при змішаному
індикаторі
(суміш
метилового
червоного
і
метиленового синього 2:1):
NH4BO2 + HCl + H2O = NH4Cl + H3BO3
(NH4)2B4O7 + 2HCl + 5H2O = 2NH4Cl + 4H3BO3
Еm(НОС6Н4СОNHС6Н4ОН) = M. м.
11. Ібупрофен
ДФУ, доповн.1, Черних.
Алкаліметрія
метанольного
розчину,
пряме
титрування
Точну наважку субстанції розчиняють в метанолі Р і
титрують станд.
р-ном NаOH в присутн. р-ну
фенолфталеїну Р1 до малинового забарвлення.
H 3C
CH
H 3C
H 3C
O
H2
C
H
C
CH 3
CH
+ NaOH
C
OH
O
H2
C
H 3C
Еm(C13H18O2) = М. м.
H
C
CH 3
C
+ H 2O
ONa
12. Натрію диклофенак
1. ДФУ, Черних. Ацидиметрія, неводне
потенціометричне титрування
Наважку субстанції розчиняють в СН3СООН льодяній
і титрують станд. р-ном кислоти перхлоратної HClO4
потенціометрично.
Диклофенак-Na + HClO4
H+ * ClO4–
Диклофенак-Na
Еm (C14H10Cl2NNaO2) = М. м.
2. Ацидиметрія у присутності ефіру, пряме
титрування
Точну наважку субстанції поміщають в конічну колбу,
додають води Р і розчиняють при легкому нагріванні
(близько 50 С) на водяному нагрівнику. До р-ну додають ефіру
Р і відразу титрують при інтенсивному перемішуванні станд.
р-ном HCl (індикатор – розчин метилового оранжевого Р) до
появи рожевого забарвлення.
O
H 2C
O
C
Cl
H 2C
ONa
Cl
+
HN
C
HCl
OH
+
HN
Cl
Cl
Еm (C14H10Cl2NNaO2) = М. м.
N aC l
13. Кислота мефенамова
1. Алкаліметрія, неводне титрування
Субстанцію
(проявляє
слабкокислотні
властивості)
розчиняють в диметилформаміді ДМФА (протофільний,
основний розчинник, який посилює кислотні властивості
субстанції) і титрують станд. р-ном натрій NаOH в суміші
метанолу СН3ОН і бензену С6Н6 у присутності індикатора
тимолового синього до синього забарвлення
O
O
C
C
ONa
OH
+ H 2O
+ N aO H
N
H
N
H
H 3C
CH3
Еm(C15H15NO2) = М. м.
H 3C
CH3
2. Черних. Алкаліметрія, пряме титрування
спиртового розчину
Спиртовий р-н субстанції титрують станд. р-ном
NаOH в присутн. індикатора фенолового червоного до
переходу забарвлення від жовтого до червоного.
Рівняння реакції – див. метод 1.
Еm(C15H15NO2) = М. м.
14. Мефенаміну натрієва сіль
Гравіметрія
При додаванні до наважки препарату (mсолі) надлишку
мінеральної кислоти (НСІ) в осад випадає кислота
мефенамова, яку після фільтрування, висушування до
постійної маси, зважують (осаджувана і вагова
(гравіметрична) форми) (mк-ти).
Мефенаміну натрієва сіль
+
HCl
кислота
мефенамова + NaCl
За масою осаду ведуть перерахунок на натрію
мефенамінат.
Обчислюють вміст чистої кислоти мефенамової в
препараті за формулою:
m
F
% к ти
100 %
m солі
де F – гравіметричний фактор, який розраховують за формулою:
Документ
Категория
Презентации по химии
Просмотров
169
Размер файла
1 019 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа