close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Лекція № 5 Дослідження речовин, які ізолюються шляхом

код для вставкиСкачать
Лекція № 5
Дослідження речовин, які
ізолюються шляхом дистиляції.
Схеми дослідження дистилятів.
Аналіз “летких” отрут
в біологічному матеріалі
Доц. Михалків М.М.
План.
1. Загальна характеристика “летких“ отрут.
2. Методи ізолювання “летких“ отрут з біологічного матеріалу.
3. Загальна схема аналізу дистилятів хімічними методами.
4. Кількісний аналіз “летких“ отрут.
Джерела інформації
Основні:
1. Крамаренко В.П. Токсикологічна хімія. - К.: Вища
школа, 1995.
2. Швайкова М.Д. Токсикологическая химия. - М.:
Медицина, 1975.
Додаткові:
Журнали:
1.
Современные проблемы токсикологии
2.
Токсикологический вестник
1. Загальна характеристика “летких“ отрут
Група отрут Представники
Агрегатний стан
Розчинність
Кислоти
Рідина
Рідина
Рідина
Рідина
Крис.реч.
Газ
Рідина
Рідина
Рідина
Рідина
Розчинна
Розчинна
НСN
CH3COOH
ГалогеноCHCl3
похідні
CCl4
аліф.ряду
CCl3CHO
Альдегіди і HCHO
кетони
CH3COCH3
Спирти
CH3OH
C2H5OH
C2H4(OH)2
Застосування
у воді
Промисловість
Побут
Не розчинна Розчинник
Не розчинна Розчинник
Розчинна
Медицина
Пром. і медиц.
Розчинна
Промис., побут
Розчинна
Розчинна
Розчинник
Розчинна
Медицина
Розчинна
Антифриз
Рідина починає кипіти і буде відганятися, якщо
тиск пари над рідиною буде рівним або більшим від
атмосферного тиску:
(Рі) = Рn Ратм.
Cуміш буде відганятися при температурі
нижчій, ніж самі речовини.
2. МЕТОДИ ІЗОЛЮВАННЯ РЕЧОВИН З
БІОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ
Для ізолювання „летких” отрут в ХТА використовують такі
методи:
- перегонка (дистиляція) з водяною парою при атмосферному
тиску;
-
перегонка з водяною парою при пониженому тиску;
-
перегонка з водяною парою при підвищеному тиску;
-
метод мікродифузії;
-
сухоповітряна відгонка;
-
парофазний метод.
Установка для перегонки отрут при атмосферному тиску:
1-колба-пароутворювач; 2-колба з біологічним матеріалом; 3холодильник Лібіха;
4-колба – приймач; 5 – водяна баня
НСN + 2H2О + H+ HCООН + NH4+
O -S O 3 H
OH
+ H 2S O 4
+
+ H + H 2O
фенілсульфат
фенол
Однак при ізолюванні ацетатної кислоти біологічний
матеріал підкислюють H2SO4 або H3PO4.
СН3СООН Н+ + СН3СООДистиляти:
1.
НСN.
2.
CHCl3, CCl4, CCl3CHO, C2H4Cl2, HCHO,CH3COCH3, CH3OH, C2H5OH.
3.
C2H4(OH)2, СН3СООН, С6Н5ОН, (СН3)2СН-СН2-СН2-ОН
Метод перегонки при пониженому тиску проводиться за допомогою
ротаційних випаровувачів і застосовується частіше для дослідження термічно
нестійких речовин (етанол, метанол).
Методом перегонки при підвищеному тиску ізолюють термічно стійкі
речовини, які мають високу температуру кипіння (анабазин).
Метод сухоповітряної відгонки через досліджувану пробу пропускають сухе
повітря. Використовується для низькокиплячих речовин (метанол).
Парофазний метод придатний для лабораторного експрес-аналізу
біологічних рідин живих організмів і ґрунтується на одержанні летких
похідних, які легко переходять у газ, з подальшим аналізом цих речовин
методом газової хроматографії. (спирти)
Метод мікродифузії застосовується для аналізу проб крові,
сечі, невеликих наважок гомогенізованих органів. Методом
мікродифузії виявляють HCHO, CH3COOH, CH3OH, C2H5OH,
C6H5OH, S2-, CN-, CO.
Чашка Конвея – прилад для проведення ізолювання отрут
методом мікродифузії
3. ЗАГАЛЬНА СХЕМА АНАЛІЗУ ДИСТИЛЯТІВ
ХІМІЧНИМ МЕТОДОМ
АНАЛІЗ ПЕРШОГО ДИСТИЛЯТУ
ЦІАНІДНА КИСЛОТА
Фізичні властивості - це рідина без кольору, має запах
гіркого мигдалю, летка, температура кипіння - 25,6 °С.
Дуже слабка кислота Ка=4,8· 10-10, солі її у воді нестійкі:
KCN + Н2О + СО2 HCN + КНСО3
HCN + 2H2О HCOONH4
KCN + 2Н2О NH3 + HCOOK
Амігдалін
(вітамін
В17,
лаетріл)
–
протипухлинний засіб (для профілактики і
лікування) необхідно з'їдати від 5 до 7
кісточок абрикосу
В димі цигарок міститься
близько 2000 різних хімічних
речовин, в т.ч. нікотин, смоли,
Арсен, ціаніди і кадмій.
500-грамова
жерстяна
банка с гранулами носія,
який просочений рідкою
ціанідною
кислотою
(препарат Циклон Б).
Токсична дія. Уражає дихання, тобто блокує дихальний фермент
- цитохромоксидазу, при цьому кисень від гемоглобіну не
надходить у тканини. Загальнотоксична дія.
HCN + білок-R-Fe3+ білок-R-Fe3+-CN + Н+
цитохромоксидаза
стійкий комплекс
Симптоми отруєння: гіркий присмак в роті, пригнічення
дихання, слинотеча.
Летальна доза: кислота 0,05-0,1 г, KCN – 0,15-0,25 г.
Метаболізм: два основних напрямки:
а) гідроліз:
HCN + H2O HCOONH4
б) перетворення в роданід-йон (фермент роданаза):
HCN SCN- + Н+
Антидоти при отруєнні:
1. Натрій або калій тіосульфати (фермент роданаза):
4HCN + 4S2O32- + 3О2 4SCN- + 4SO42- + 2Н2О
2. Речовини - метгемоглобінутворювачі - солі і ефіри
нітритної кислоти: NaNO2, KNO2, амілнітрит С5Н11-О-NO,
метиленовий синій.
NO2-
CN-
Hb(Fe2+) MtHb(Fe3+) MtHb(Fe3+)-CN
гемоглобін
метгемоглобін
ціанметгемоглобін
Паралельно вводять хворому сульфурвмісні речовини і
вуглеводи.
3. Вуглеводи (глюкоза) зв’язують ціанідну кислоту та
її солі з утворенням ціангідрину глюкози.
H
+ HCN
глюкоза
ціангідрин глюкози
Особливості ізолювання: зв’язують у сіль, тому збирають в
розчин лугу:
HCN + NaOH NaCN + Н2О
Аналіз дистиляту
Попередня реакція - утворення берлінської блакиті високочутлива і специфічна.
HCN + NaOH NaCN + Н2О;
2NaCN + FeSO4 Fe(CN)2 + Na2SO4;
Fe(CN)2 + 4NaCN Na4[Fe(CN)6];
3Na4[Fe(CN)6] + 4FeCl3 Fe4[Fe(CN)6]3 + 12NaCl.
У судово-слідчі органи направляється осад берлінської
блакиті. Чутливість реакції: 20 мкг в 1 мл розчину.
2. Підтверджуючі реакції:
а) Реакція утворення роданіду феруму (ІІІ) - високочутлива (10 мкг
в 1 мл), але неспецифічна.
KCN + (NH4)2S2 KCNS + (NH4)2S;
3KSCN + FeCl3 Fe(SCN)3 + 3KCI.
б) Реакція утворення бензидинової сині - чутлива, неспецифічна.
2HCN + Сu(СН3СОО)2 Сu(CN)2 + 2CH3COOH;
2Cu(CN)2 (CN)2 + 2CuCN;
(CN)2 + H2O О + 2HCN;
H 2N
2 H 2N
NH2
*2H X + H 2 O
N H 2 + O + 2H X
HN
NH
в) Реакція з пікриновою кислотою в присутності лугу.
OH
OK
OH
NO2
O 2N
N
O 2N
H
-
+ K O H + 2C N + H 2 O
O
C
N
C
NH2
NO2
NO2
г) Реакція утворення поліметину високочутлива (0,2 мкг в 1 мл
розчину), неспецифічна (оранжевий колір розчину):
HCN + Сl2 ClCN + НСl
хлорціан
C lC N +
N
+
N
Cl
-
-H C l
CN
піридин
+ C 6 H 5 -N H 2
+ H 2O
ціанпіридинія
хлорид
++
N
H
OH
CN
перегрупування
в молекулі
N
H
C
O
H
CN
ціанпохідне
глутаконового
альдегіду
-H 2 O
N
H
C
N -C 6 H 5
H
CN
поліметиновий
барвник
АНАЛІЗ ДРУГОГО ДИСТИЛЯТУ
ГАЛОГЕНОПОХІДНІ АЛІФАТИЧНОГО РЯДУ
(ХЛОРОФОРМ, ТЕТРАХЛОРМЕТАН, ХЛОРАЛГІДРАТ,
ДИХЛОРЕТАН)
Летальні дози:
Хлороформ СНСl3 = 50-70 г;
Тетрахлорметан ССl4 = 20-50 мл;
Хлоралгідрат ССl3-СHO∙Н2О = 10 г і менше;
1,2-дихлоретан СlСН2-СН2Сl = 15-25 мл.
Симптоми отруєння: блювання, проноси, здуття живота,
збільшення печінки, анурія.
Метаболізм: вивчений недостатньо, кінцевим результатом
метаболічних процесів є карбон діоксид і хлоридна кислота:
СНСl3 СO2 + НСl
При окиснювальному дехлоруванні можуть утворюватись вільні
радикали:
ССl4 ∙ССl3
Особливістю ізолювання: здатність переганятися вже в перші
порції дистиляту. При значних кількостях отрут (> 1 г) у
дистиляті спостерігаються краплі рідини, що не змішуються з
водою.
АНАЛІЗ ДИСТИЛЯТУ:
Попередні реакції:
1. Відщеплення хлору. Загальна (неспецифічна) і низькочутлива
реакція на Сl- з AgNO3. Дають всі галогенопохідні.
СНСl3 + 4NaOH → 3NaCl + HCOONa + 2Н2О
СС13СНО + NaOH → СНС13 + HCOONa.
СС14 + 4NaOH = CO2 + 4NaCl + 2H2O
Сl-СН2-СН2-Сl + Na2CO3 + Н2О → НО-СН2-СН2-ОН + 2NaCl + СО2.
Сl- + Ag+ AgCl
2. Якщо не відмічається наявність муті або осаду, то
проводиться реакція Фуджівара, яка ґрунтується на
утворенні поліметину, - чутлива, неспецифічна.
+ H 2O
C H C l3 +
N
+
N
C H C l2
-
C l -H C l
++
N
H
OH
C H C l2
N
H
C
C H C l2
O
H
3. Реакція утворення ізонітрилу - високочутлива, неспецифічна
(дихлоретан не дає цієї реакції).
анілін
ізонітрил
З’являється неприємний запах. При позитивному результаті
виконується повний аналіз на галогенопохідні отрути.
Підтверджуючі реакції:
1. Реакція з резорцином у лужному середовищі - чутлива,
неспецифічна (дають альдегіди, форміатна кислота).
СНСl3 + 4NaOH → 3NaCl + HCOONa + 2Н2О
O
OH
O
H
CONa
H
O
H
H -C
OH
OH
енольна форма
ONa
OH
-H 2 O
кетоформа
3. З реактивом Фелінга - низькочутлива і неспецифічна (дають
альдегіди), тетрахлорметан і дихлоретан не дають зазначеної
реакції.
СНСІ3 + 4NaOH → HCOONa + 3NaCl + 2H2O
K2Na2[Cu(С4Н3О6)2] + 2Н2О → 2KNaC4H4O6 + Сu(ОН)2;
2Сu(ОН)2 + HCOONa → Сu2О + CO2 + 2Н2О + NaOH.
4. Реакція з реактивом Несслера - характерна тільки для
хлоралгідрату.
СС13СНО + К2[HgI4] + 3КОН → Hg + СС13СООК + 4КІ + 2Н2О.
5. На наявність дихлоретану виконується направлений аналіз.
а) Реакція відщеплення атомів хлору.
Сl-СН2-СН2-Сl + Na2CO3 + Н2О → НО-СН2-СН2-ОН + 2NaCl + СО2.
б) Реакція утворення етиленгліколю і виявлення його після
переведення у формальдегід.
НО-СН2-СН2-ОН + КІО4 → 2НСНО + КІО3 + Н2О.
в) Реакція утворення Купрум (І) ацетиленіду:
Сl-СН2-СН2-Сl + 2NaOH → НCСН + 2NaCl + 2Н2О;
НССН + 2CuNO3 + 2NH4OH → CuCCCu + 2NH4NO3 + 2H2O.
ФОРМАЛЬДЕГІД
Летальна доза: 15-25 мл.
Токсична дія: уражає нирки, паралізує дихання.
Симптоми отруєння: при вдиханні різкий кашель, сльозотеча.
При потраплянні через рот - нудота, судоми, втрата свідомості.
Метаболізм:
Аналіз дистиляту:
Попередні реакції:
1. Реакція з хромотроповою кислотою. Реакція високочутлива,
неспецифічна, її дають речовини, які при гідролізі, дегідратації або
окисненні утворюють формальдегід.
S O 3H
S O 3H
HO
+ HCHO
HO
H 2S O 4
HO
S O 3H
OH
CH2
OH
HO
S O 3H
S O 3H
S O 3H
HO
S O 3H
S O 3H
CH
O
HO
OH
S O 3H
S O 3H
[O ]
-H 2 O
2. Реакція з кодеїном або морфіном в присутності
концентрованої сульфатною кислотою.
кодеїн
морфін
3. Реакція з фуксинсульфітною кислотою – неспецифічна
(дають альдегіди - фурфурол, ацетальдегід та ін.) і навіть
окиснювачі повітря (хлор, кисень, оксиди нітрогену). Слід
відзначити, що за певних умов ця реакція може бути
специфічною для формальдегіду, бо відбувається в сильно
кислому середовищі, рН= 0,7 тільки з формальдегідом, а при рН
= 2,7 її дають багато альдегідів.
N H -S O 2 -C H 2 -O H
N H -S O 2 H
H O 3S
C
N H -S O 2 H
NH2
+ HCHO
H 2S O 4
C
N H -S O 2 -C H 2 -O H
NH
Підтверджуючі реакції (нечутливі і неспецифічні, виконуються
обов’язково, якщо отримано позитивний результат високочутливих
реакцій):
1. Реакції з резорцином.
O
OH
O
CH2
H
H
OH
OH
H 2C = O
-H 2 O
OH
2. Відновлення іонів аргентума.
2[Ag (NH3)2]+ + НСНО + H3O+ 2Ag + HCOO- + 3NH4+ + NH3.
3. З реактивом Фелінга.
2Cu(OH)2 + HCHO = Cu2O + HCOOH + 2H2O
При відсутності позитивного результату на формальдегід
виконують реакції на метиловий і етиловий спирти, а потім на
кетони - ацетон.
МЕТАНОЛ
Летальна доза: 40-100 мл, при вживанні 7-8 мл метанолу у
хворого настає сліпота.
Ознаки отруєння: погіршення зору, втрата свідомості, ціаноз
Антидот: етанол
Метаболізм:
Особливість ізолювання: збирають в охолоджений приймач
Аналіз дистиляту:
1. Попередня реакція - окиснення метанолу до формальдегіду:
5СН3ОН + 2КМnО4 + 3H2SO4 5НСНО + 2MnSO4 + K2SO4 + 8Н2О.
2. Підтверджуюча реакція - утворення складного ефіру неспецифічна, бо її дає етиловий спирт, але реакція одержання
метилсаліцилату в 40 разів чутливіше, ніж одержання
етилсаліцилату.
OH
OH
+ C H 3O H
COOH
+ H 2O
CO O C H 3
ЕТИЛОВИЙ СПИРТ
Летальні дози: 100-150 г (250-275 мл горілки) для непитущої
людини і 15-25 г для дітей.
Токсична дія: нейро-, нефро-, гепато-, кардіотоксична отрута
Метаболізм:
Цироз печінки
при хронічному
алкоголізмі
Жирове
переродження
печінки при
хронічному
алкоголізмі
Аналіз дистиляту:
Попередні реакції:
1. Реакція утворення йодоформу - неспецифічна (дає ацетон,
молочна кислота).
І2 + 2NaOH NаOI + NaІ + H2O;
C2H5OH + NaOI СН3СНО + NaІ + Н2О;
CH3CHO + 3NаОІ І3С-СНО + 3NaOH;
І3С-СНО + NaOH CHI3 + HCOONa.
При позитивному результаті реакції проводять
підтверджуючі дослідження на етиловий спирт і ацетон.
ПІДТВЕРДЖУЮЧІ РЕАКЦІЇ:
1. Реакція утворення оцтово-етилового ефіру - специфічна.
2CH3COONa + 2С2Н5ОН + H2SO4 2СН3СООС2Н5 + Na2SO4 + 2Н2О.
2. Реакція утворення ацетальдегіду - специфічна, дає запах
оцтового альдегіду.
3С2Н5ОН + K2Cr2О7 + 4H2SO4 3СН3CHO + Cr2(SO4)3 + K2SO4 + 7Н2О.
3. Реакція утворення етилбензоату - специфічна.
+ C 2H 5O H
CO C l
+ HCl
CO O C 2 H 5
АЦЕТОН
Летальна доза: 25-50 мл (деякі джерела 60-90 мл).
Токсична дія: наркотична дія, нефротоксична отрута
Метаболізм:
Особливості ізолювання: перед аналізом ацетон висолюють з
дистиляту, насичуючи його натрій хлоридом, кальцій хлоридом,
калій карбонатом
Аналіз дистиляту:
ПОПЕРЕДНІ РЕАКЦІЇ:
1. Утворення йодоформу - найбільш чутливої, неспецифічна.
І2 + 2ОН- ІО- + І- + Н2О;
3ОІ- + СН3СОСН3 І3С-СО-СН3 + 3ОН-;
І3С-СО-СН3 + ОН- СНІ3 + СН3СОО-.
ПІДТВЕРДЖУЮЧІ РЕАКЦІЇ:
1. Реакція з натрій нітропрусидом - неспецифічна (характерна для
кетонів).
СН3СОСН3+Na2[Fe(CN)5NO]+2NaOHNa4[Fe(CN)5ON=CHCOCH3] +
2H2O.
2. Реакція з фурфуролом - реакція неспецифічна.
+ C H 3 -C -C H 3
O
CHO
O
O
C H = C H -C -C H = C H
O
3. Утворення індиго – чутлива, але неспецифічна.
O
ВИСНОВКИ:
Методи ізолювання “летких отрут”:
1. Дистиляція при атмосферному тиску
2. Дистиляція при пониженному тиску
3. Дистиляція при підвищеному тиску
4. Мікродифузія
5. Парофазний аналіз
6. Сухоповітряна відгонка
Дослідження дистилятів
Перший дистилят:
Ціанідна кислота (попередня реакція
– берлінської блакиті,
підтверджуючі – утворення роданіду
феруму (ІІІ), з пікриновою
кислотою, утворення бензидинової
сині, поліметинового барвника)
Другий дистилят:
Галогенопохідні аліфатичного ряду
(попередня – відщеплення хлору, Фуджівара, ізонітрильна проба, підтверджуючі – реактив Фелінга, резорцин)
Формальдегід (попередня –
фуксинсульфітна, хромотропова
кислоти, кодеїн, підтверджуючі –
реактив Фелінга, резорцин,
відновлення йонів Ag+)
Метанол (попередня – окиснення до
формальдегіду, підтверджуючі – з
саліциловою кислотою)
Етанол (попередня – йодоформна проба,
підтверджуючі – окиснення, утворення
естерів)
Ацетон (попередня – йодоформна проба,
підтверджуючі – з фурфуролом, натрій
нітропрусидом, утворення індиго)
АНАЛІЗ СУМІШІ ДРУГОГО ТА ТРЕТЬОГО ДИСТИЛЯТІВ
Залишок другого дистиляту змішують з третім дистилятом і знову
проводять аналіз на галогенопохідні і формальдегід. З частиною
дистиляту, що залишилась, виконують аналіз на фенол та ізоаміловий
спирт.
ФЕНОЛ
Летальна доза: 8-15 г при прийомі внутрішньо. ГДК = 15 мг/м3.
Токсична дія: Жирове переродження печінки і нирок. Некроз
капілярів.
Симптоми отруєння: пероральне введення призводить до некрозу
слизової оболонки рота, губ, біль у шлунку, кишечнику. Характерна блювота
білуватими масами, пронос, іноді із домішками крові, забарвлення сечі в
оливковий колір.
Метаболізм:
OH
OH
[O ]
O
OH
O
OH
O
[O ]
O
OH
Фенол
гідрохінон
хінон
хінгідрон
O C 6H 9O 6
O S O 3H
Фенілсульфат
Фенілглюкуронід
Особливості ізолювання: При направленому аналізі на фенол біологічний
об’єкт підкислюють більш сильної ацетатною кислотою, яку потім
зв’язують лугом, а фенол екстрагують ефіром.
Підлужнення дистиляту розчином натрій гідрокарбонату до рН=8-9. Фенол
екстрагують ефіром, ефірну витяжку випаровують, реакції виконують із сухим
залишком.
Аналіз дистиляту:
Попередня реакція:
1. Реакція із бромною водою – найбільш чутлива, неспецифічна (дає анілін,
саліцилова кислота, ароматичні аміни та ін.). Даною реакцією відкривають
фенол, що утворюється під час гниття білків.
OH
OH
Br
+ 3 B r2
Br
+ 3H Br
Підтверджуючі реакції:
Br
1. Реакція з ферум (ІІІ) хлоридом – специфічна для фенольної групи.
Забарвлення зникає при додаванні води або етанолу (не зникає в саліцилової
кислоти).
OH
O F eC l 2
+ F eC l 3
O
Fe
+C 6 H 5 O H
Cl
O
O
Fe
+ C 6H 5O H
O
O
3. Індофенолова реакція – неспецифічна, підтверджуюча.
NH2
OH
NHCl
+ HOCl
+ HOCl
OH
N
O
- H 2O
- H 2O
4. Реакція Лібермана – реакція утворення індофенолу –
неспецифічна, підтверджуюча.
O
OH
OH
OH
+ HNO2
OH
N
O
- H 2O
- H 2O
NO2
N -O H
5. Реакція з реактивом Міллона (суміш нітратів меркурію (І) і
меркурію (ІІ) в присутності нітратної кислоти) – неспецифічна,
підтверджуюча.
OH
OH
+ HNO2
- H 2O
O
NO2
O -N
N -O H
+ Hg
2+
O
- 2H +
N -O
Hg
O
ІЗОАМІЛОВИЙ СПИРТ
Летальна доза: 10-15 г.
Кардіо- і гепатотоксична дія, місцевоподразнююча.
Метаболізм:
ізовалеріанова кислота
ізоаміловий спирт
ізовалеріановий альдегід
Особливості ізолювання: Спирт екстрагують ефіром (хлороформом) із
дистиляту, а потім відганяють ефір і виконують аналіз. При аналізі вина 40-50
мл його розбавляють водою до вмісту етанолу 10-15 % (спирт у такій кількості не
ізолюється ефіром або хлороформом), а потім 15 мл СНСl3 ізолюють ізоаміловий
спирт.
Аналіз дистиляту:
Попередня реакція:
1. Реакції утворення ізоамілацетату - специфічна. Відчувається
запах грушевої есенції, який посилюється при розбавлені водою.
2CH3COONa + H2SO4 2СН3СООН + Na2SO4;
(СН3)2СН-СН2-СН2ОН+СН3СООН (СН3)2СН-СН2-СН2-ООС-СН3 +
Н2О.
Підтверджуючі реакції:
1. Реакція окиснення ізоамілового спирту - специфічна.
(СН3)2СН-СН2-СН2ОН (СН3)2СН-СН2-СНО (СН3)2СН-СН2-СООН
2. Реакції з альдегідами - підтверджуючі, неспецифічні:
Механізм реакції точно не описаний. Один із можливих
механізмів:
амілен
АЦЕТАТНА КИСЛОТА
(направлений аналіз)
Летальна доза: оцтова кислота (есенція) – 10-20 г, оцет
столовий – 200-300 мл.
Токсична дія: викликає коагуляцію білка (опіки), руйнує
клітинні мембрани, викликає гемоліз еритроцитів (гемолітична
анемія).
За вибірковою токсичністю ацетатна кислота належить до
кров’яних отрут, дуже сильно уражаються печінка та нирки.
Метаболізм:
Аналіз дистиляту:
Попередня реакція:
1. Реакція з ферум (ІІІ) хлоридом – неспецифічна, чутлива.
8СН3СОО- + 3Fe3+ + 2Н2О [Fe3(ОН)2(СН3СОО)6]+ + 2СН3СООН.
Підтверджуючі реакції:
1. Реакція утворення індиго – неспецифічна.
2СН3СООН + СаО (СН3СОО)2Са + Н2О
(СН3СОО)2Са СН3СОСН3+СаО + СО2.
ЕТИЛЕНГЛІКОЛЬ
Летальна доза: від 25-30 мл до 100 мл.
Токсична дія: судинна і протоплазматична отрута, яка викликає
дегенерацію судин і ушкодження нирок, у важких випадках можливе
ураження нервових клітин ЦНС (нейротоксична дія).
Метаболізм:
C H 2 -O H
C H 2 -O H
C H 2 -O H
C
O
H
C H 2 -O H
C
C
O
OH
C
O
H
O
OH
C
C
O
OH
O
OH
Токсичний геморагічний
некронефроз при отруєнні
етиленгліколем
Кристали кальцій оксалату
в просвіті канальців нирок
Мікропрепарат серця при отруєнні етиленгліколем
розеткоподібне скупчення зеленувато-жовтих
кристалів оксалатної кислоти (оксалоз)
Кристали оксалату кальцію в нирках при отруєнні
етиленгліколем
Особливості ізолювання: використання
бензолу як селективного переносника
етиленгліколю при перегонці з водяною парою.
Аналіз дистиляту:
Попередня реакція:
1. Окиснення до формальдегіду - чутлива, неспецифічна. Формальдегід
виявляють реакцією з фуксиносульфітною кислотою.
HO-СН2-СН2-ОН + KIO4 + Н+ 2НСНО + HIO3 + Н2О + К+.
Підтверджуючі реакції:
1. Реакція із купрум (ІІ) сульфатом - підтверджуюча, неспецифічна.
2
H O H 2C
C H 2O
C H 2O H
Cu
+ C u(O H ) 2
C H 2O H
C H 2O H
+ 2H 2 O
O H 2C
2. Реакція окиснення до оксалатної кислоти - підтверджуюча,
специфічна.
C H 2 -O H
C H 2 -O H
C H 2 -O H
C
O
H
C H 2 -O H
C
C
O
OH
C
Н2С2О4 + Са2+ СаС2О4 + 2Н+
O
H
O
OH
C
C
O
OH
O
OH
ТЕТРАЕТИЛПЛЮМБУМ.
Особливості ізолювання: збирають в приймач із спиртовим
розчином йоду: (C2H5)4Pb + I2 PbI2 + 2C4H10
При аналізі харчових продуктів, одягу, рослинної сировини
(C2H5)4Pb екстрагують органічними розчинниками.
Аналіз дистиляту: рідину випарюють до сухого залишку, який
розчиняють в нітратній кислоті:
PbI2 + 2HNO3 Pb(NO3)2 + 2HI
Розчин знову випарюють і сухий залишок розчиняють у воді і
аналізують на іони Плюмбуму реакціями з дитизоном, калій
хроматом, калій йодидом, натрій сульфідом.
4. КІЛЬКІСНИЙ АНАЛІЗ “ЛЕТКИХ” ОТРУТ.
МЕТОДИ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ:
1. Гравіметрія: ціаніди у вигляді аргунтум ціаніду
фенол у вигляді 2,4,6-трибромфенолу
алкілгалогеніди у вигляді аргентум хлориду
2. Титриметрія: аргентометрія – ціанідна кислота, алкілгалогеніди
броматометрія – фенол
йодометрія – формальдегід, ацетон
протолітометрія – ацетатна кислота
3. Спектрофотометрія:
• ціанідна кислота – утворення поліметинового барвника;
• формальдегід і етиленгліколь (окиснення до формальдегіду) - з
фуксинсульфітною кислотою
• етанол - з калій біхроматом в сульфатнокислому середовищі
• алкілгалогеніди – по реакції Фуджівара
4. Газова хроматографія – алкілгалогеніди, етанол та інші спирти.
Основні вузли газового хроматографа
Газовий хроматограф складається з таких основних вузлів:
1 - балон з газом-носієм;
4 - колонка;
2 - редуктор (регулятор витрачання газу);
5-детектор;
3 - випаровувач (місце введення речовини);
6- підсилювач;
7-самописець.
Автосамплер
Капілярна колонка у газовому хроматографі
Дво-полуменево іонізаційні детектоктори
Вимоги до газу-носія:
- інертний;
- легкодоступний;
- чистий;
- повинен підходити до певного виду детектора.
Сорбент - сферохром, силікагель, алюміній оксид, активоване
вугілля).
Вимоги: інертний; велика поверхня; однорідні за формою і
рівномірні за розміром частки.
Рідка фаза має бути схожа за хімічними властивостями на
речовини в суміші.
Види детекторів:
• детектор по теплопровідності, чи катарометр
(вимірює різницю між значеннями теплопровідності
елюата і чистого елюента);
• детектор по густині, чи плотномер (вимірює різницю
між значеннями густини елюата і чистого елюента);
• іонізаційний детектор (вимірює струм іонізації
елюата);
• полуменевий детектор (вимірує температури полум'я,
в якому згоряє елюат);
• детектор по теплоті згоряння (вимірює теплоти
згоряння елюата);
• полуменево-іонізаційний детектор (вимірює струм
іонізації полум'я, в якому згоряє елюент) і ін.
ВИЯВЛЕННЯ СПИРТІВ
Спирти (С1-С5) виявляють за часом утримування їх складних
ефірів з нітритною кислотою, тому що вони більш леткі, ніж нативні
сполуки.
С2Н5ОН + NaNО2 + ССl3СООН C2H5ONO + CCl3COONa + Н2О
Розділення суміші спиртів з використанням ізотермічної ГХ при 175 ºС і ГХ з
програмуванням температури
Спирти виходять на хроматограмі із збільшенням молекулярної маси.
Дякую
за увагу !!!
Документ
Категория
Презентации по химии
Просмотров
81
Размер файла
4 743 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа