close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Ю.Ю. Таланов СУРОГАТНЕ МАТЕРИНСТВО: МОРАЛЬНО

код для вставкиСкачать
42
Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету
імені Г. С. Сковороди «ПРАВО». Випуск 19, 2012 р.
УДК 347. 63 (477)
Ю.Ю. Таланов
СУРОГАТНЕ МАТЕРИНСТВО:
МОРАЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ
Анотація. Подана стаття присвячена дослідженню проблем, що виникають в теорії та на
практиці при реалізації програми сурогатного материнства. Основною метою статті є
з’ясування поняття, сутності та значення сурогатного материнства в сучасних умовах,
особливостей договірних відносин в цій сфері, моральна сторона цього питання тощо.
Ключові слова: сурогатне материнство, договір сурогатного материнства, батьки, дитина.
Аннотация. Представленная статья посвящена исследованию проблем, которые возникают
в теории и на практике при реализации программы суррогатного материнства. Основной
целью статьи является определение понятия, сущности и значения суррогатного материнства
в современных условиях, особенностей договорных отношений в этой сфере, моральная
сторона этого вопроса и другое.
Ключевые слова: суррогатное материнство, договор суррогатного материнства,
родители, ребёнок.
Abstract. This article is devoted research of problems which arise up in a theory and in
practice during realization of the program of surrogate motherhood. The primary purpose of the
article is finding out of concept, essence and value of Surrogate motherhood in modern terms,
features of contractual relations in this sphere, moral side of this question and other.
Key words: surrogate motherhood, agreement about surrogate motherhood, parents, child.
Сурогатне материнство в Україні має понад 25-річну історію. Це питання з
кожним днем дедалі більше стає предметом дискусії в наукових колах та суспільстві.
Процедура сурогатного материнства успішно проводиться як на комерційній
(оплатній), так і на некомерційній (безоплатній) основі. Але незважаючи на досить
успішну практику залишається багато спірних питань, що потребують дослідження
та пошуку вирішення. На сьогодні це такі питання, як:
1) правове регулювання сурогатного материнства;
2) морально-етичні аспекти даної процедури.
Актуальність теми пов’язана з недостатнім рівнем розвитку законодавства в
даній сфері та наявністю прогалин у ньому, що породжує низку правових питань, які
потребують дослідження. Крім того, низька обізнаність населення стосовно процедури
сурогатного материнства породжує дискусії та появу дезінформації, що шкодить її
меті, а саме – боротьбі з безпліддям.
Метою поданої статті є визначення кола проблемних питань, що пов’язані із
застосуванням програми сурогатного материнства, пошук шляхів їх вирішення, а також
спроба проаналізувати її морально-етичний аспект та дослідити історичний досвід.
Одним з основних питань, яке стосується сурогатного материнства є його
правового регулювання. Україна – одна з країн, яка досить лояльно ставиться до
сурогатного материнства. Так, наприклад, в Австрії, Франції, Італії, Німеччині
© Таланов Ю.Ю., 2012.
Ю.Ю. Таланов
43
сурогатне материнство взагалі заборонено законом. В деяких країнах (Греція, Іспанія)
дозволено лише некомерційне сурогатне материнство [1]. Проте лояльність, як часто
в нас буває, переростає в безконтрольність. Так, сурогатне материнство дозволено, але
ні єдиного нормативно-правового акта, ні чітких механізмів реалізації, ні навіть єдиного
розуміння, що ж таке сурогатне материнство з правової точки зору, немає.
На сьогодні сурогатне материнство в Україні, по суті, регулюється лише однією
статтею, а точніше частиною статті. Йдеться про ч. 2 ст. 123 Сімейного кодексу
України, в якій вказано, що «у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона
людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування
допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя» [2]. Крім
цього, існує Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 244-р
«Про схвалення Концепції Державної програми «Репродуктивне здоров’я нації на
2006-2015 роки»» та наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23 груд. 2008 р.
№ 771 «Про затвердження інструкції про порядок застосування допоміжних
репродуктивних технологій». Останні два нормативно-правових документи спрямовані
переважно на врегулювання проблеми народжуваності в країні, а не на регулювання
процедури сурогатного материнства. То що ж таке сурогатне материнство?
Дане питання досліджували такі вчені-правники, як: М .В. Антокольська,
Є. В. Григорович, О. Ю. Ільїна, В. Ю. Москалюк, В. С. Корсак, Л. О. Красавчікова,
Г. І. Літвінова, О. С. Мітрякова, С. С. Шевчук та інші.
Проаналізувавши вказані роботи та нормативно-правові акти, що стосуються
сурогатного материнства, можна зробити висновок, що сурогатне материнство –
це запліднення генетично сторонньої жінки (без використання її біологічного
матеріалу), шляхом імплантації або трансплантації ембріона з використанням
генетичного матеріалу чоловіка та жінки, які перебувають у шлюбі, з метою
виношування і народження дитини, яка надалі буде визнана такою, що походить від
подружжя, на підставі відповідного договору між подружжям та сурогатною матір’ю.
Але, на жаль, відсутність правового поняття є не єдиною проблемою сурогатного
материнства в Україні.
Між подружжям та сурогатною матір’ю укладається договір, який регулює їх
права та обов’язки. На сьогодні немає чіткого розуміння змісту такого договору.
На практиці при укладанні договору сурогатного материнства користуються ч. 2
ст. 628 Цивільного кодексу України, в якій указано, що «сторони мають право
укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах
положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких
містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором
або не випливає із суті змішаного договору» [3]. Виходить, що договір сурогатного
материнства стає «реципієнтом» від таких «донорів», як договір про надання послуг,
договір оренди і навіть договору купівлі-продажу. Залишається неврегульованими
законодавством низка питань, наприклад: що робити, якщо подружжя відмовляється
з тих чи інших причин забрати дитину, народжену сурогатною матір’ю; які дії
44
Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету
імені Г. С. Сковороди «ПРАВО». Випуск 19, 2012 р.
сторін у разі загибелі дитини до народження або народження неповноцінної чи хворої
дитини; яка відповідальність сурогатної матері за невиконання чи неналежне
виконання умов договору тощо. Усе це призводить до того, що багато юристів не
беруться надавати правову допомогу подружжю.
Договір сурогатного материнства хоч і має спільні риси з іншими видами
договорів, але потребує самостійного врегулювання. Зважаючи на це, одним зі шляхів
вирішення спірних питань, пов’язаних із договором сурогатного материнства, є його
законодавче закріплення як окремого договору шляхом внесення змін до Цивільного
кодексу України.
З кожним днем проблема законодавчої «слабкості» в питанні сурогатного
материнства стає дедалі гострішою. Для вирішення основних правових проблем
необхідно вдосконалити законодавство України, яке пов’язане з процедурою
сурогатного материнства. Насамперед необхідно прийняти закон, розроблений
фахівцями у сфері медицини та права, який надавав би визначення такого методу
допоміжних репродуктивних технологій, як сурогатне материнство саме з правової
точки зору, та внести зміни до Цивільного кодексу України.
Не менш важливим та гострим є морально-етичний аспект процедури
сурогатного материнства. Суспільство розділилося на два протилежні табори –
існують як затяті супротивники, так і ті хто активно підтримує сурогатне
материнство. Супротивники сурогатного материнства однозначно заявляють, що:
сурогатне материнство – це неприродний процес, і оскільки він не передбачений
самою природою, він є абсолютно недопустимим у людському суспільстві;
сурогатне материнство перетворює дітей на товар, а товар, як відомо, продається і
має свою ціну; це доволі дорога процедура і тому лише для заможних, а люди, у
яких недостатньо коштів та які мають ті ж самі проблеми, не можуть скористуватися
нею тощо. Проти сурогатного материнства виступає й українська православна церква,
порівнюючи цю процедуру з гріхом і вважаючи її такою, що суперечить Біблії [4].
Прихильники сурогатного материнства, у свою чергу, відповідають, що сучасна
людина вже давно використовує багато речей не передбачених природою.
Найяскравіший приклад – імплантація хворій людині органів, узятих у інших людей.
У разі імплантації ні у кого не виникає питань про допустимість або неприпустимість
такої операції і про морально-етичні проблеми, що виникають при цьому. Це
вважається правильною і благородною справою. Чому ж тоді застосування
сурогатного материнства викликає стільки дискусій і запитань? Чим, по суті,
відрізняється сурогатне материнство від імплантації органів з точки зору моральноетичних норм [5, с. 365]?
На жаль плоди наукового прогресу зіштовхуються зі стіною непорозумінь та
різкою критикою. Не треба забувати, що не так давно люди вірили, що Сонце
оберталося навколо Землі, а людина ніколи не зможе піднятися в небо. Дійсно, все
нове повинно бути осмислене суспільством та пройти складну процедуру дискусій,
досліджень і отримати свій вирок: існувати чи ні. Для сурогатного материнства цей
процес ще не закінчився. Саме тому в Україні дедалі частіше програма сурогатного
Ю.Ю. Таланов
45
материнства висвітлюється в ЗМІ й стає предметом обговорень та досліджень.
Усе це спрямовано на те, щоб дати відповідь на запитання: чи є в українського
суспільства потреба в сурогатному материнстві? Відповідь на нього дають такі
факти:
– по-перше, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 квітня
2006 р. № 244-р «Про схвалення Концепції Державної програми «Репродуктивне
здоров’я нації на 2006–2015 роки»» одним із важливих показників стану репродуктивного здоров’я населення є безплідність. На сьогодні 10–15 % українських
сімей страждають від безплідності, що можна віднести до прямих репродуктивних
втрат. Кількість безплідних подружніх пар сягає близько 1 млн [6];
– по-друге, згідно із Сімейним кодексом України (статті 49,50) жінка має право
на материнство, а чоловік – на батьківство [2], і для безплідного подружжя програма
сурогатного материнства може бути єдиним шляхом скористатися цим правом і
стати повноцінною сім’єю;
– по-третє, в Україні сурогатне материнство (як комерційне, так і некомерційне)
не заборонено і успішно проводиться вже багато років;
– і останнє, саме сурогатне материнство дає змогу поєднати безплідне
подружжя з дитиною генетично, використавши їх генетичний матеріал.
Тож потреба існує, але чому так багато супротивників? Проаналізувавши статті
та висловлювання тих, хто заперечує сурогатне материнство з морально-етичних
причин, можна зробити висновок, що більшість із них не проти самого сурогатного
материнства, а проти безконтрольності цього процесу, і вони праві. Дійсно, на ваги
покладено багато – життя дитини, і бути халатним у цьому питанні не можна.
Важливим у вирішенні даної проблеми постає роль держави. Саме держава повинна
вести жорсткий контроль програми сурогатного материнства, починаючи з моменту
отримання дозволу на застосування даного методу допоміжних репродуктивних
технологій. На сьогодні ні подружжя, ні сурогатна мати не відчувають себе
захищеними з боку держави. Переведення процедури сурогатного материнства з
непередбаченого до відлагодженого процесу дасть змогу уникнути багатьох
проблем і, можливо, основної – низької народжуваності в Україні. На жаль, поки що
значних змін у становленні держави до сурогатного материнства не відбулося.
Не зважаючи на наявність прихильників чи супротивників сурогатного
материнства, воно існує, і не лише існує, а набирає обертів як у світі, так і в Україні.
Отже, для того щоб більш розважливо та з «найменшими втратами» цей процес
законодавчо закріпився в нашій країні і став частиною національної свідомості,
необхідно дослідити міжнародний досвід та безпосередньо історію сурогатного
материнства. То що ж нам відомо про сурогатне материнство?
Дана процедура нерозривно пов’язана з розвитком технологій у медичній сфері.
Дійсно, використовувати сурогатне материнство саме як лікування безпліддя вперше
запропонували не так давно, а точніше, в 1985 р. Зробили це П. Стептоу та Р. Єдвардс,
які наштовхнулися на спротив з боку Британської медичної асоціації та витратили
4 роки на отримання дозволу на проведення програми сурогатного материнства [7].
46
Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету
імені Г. С. Сковороди «ПРАВО». Випуск 19, 2012 р.
Чи дійсно «днем народження» сурогатного материнства можна вважати кінець
20-го століття?
Проаналізувавши стародавні тексти, ми можемо дійти висновків, що
сурогатному материнству набагато більше ніж 25 років. Перша знайдена згадка
про сурогатне материнство датується приблизно 2000 р. до н.е. Це текст Старого
Заповіту (Буття, 16), у якому розповідається про дружину Аврама Сару, яка страждала
від безпліддя та найняла свою служницю Агар, щоб вона виносила дитину Аврама:
«І сказала Сара Аврамові: Ось, Господь замкнув лоно моє, щоб мені не народжувати;
я благаю тебе, увійди до служниці моєї: може, я буду мати дітей від неї. Аврам
підкорився словам Сари. І взяла Сара, дружина Аврамова, служницю свою, єгиптянку
Агар, після десяти років перебування Аврамового на землі ханаанській, і віддала її
Аврамові…» [8]. У Аврама та Агар народився хлопчик, який вважався дитиною
Аврама та Сари. Тут важливо розглянути юридичний аспект цієї події. Агар була
служницею Сари та, по суті, її власністю, саме тому діти, народжені від служниці,
також були власністю Сари. Наявність цього факту свідчить, що церква, можливо,
сама цього не бажаючи, має відношення до історії сурогатного материнства, і слід
зазначити, що в тексті Старого Заповіту відсутні будь-які критичні зауваження
стосовно випадку з Аврамом, Сарою та Агар.
Ще одна письмова згадка про сурогатне материнство датується 18 століттям
до н.е., і це не лише згадка, а законодавчо закріплена норма кодексу законів царя
Хаммурапі. В 144 – 147 статтях іде мова про правовідносини між чоловіком та
жінкою, яка є безплідною. Як вихід з даної ситуації дружина може «дати» своєму
чоловікові рабиню, яка народить їм дитину. Якщо перейти до сучасності і відмовитись
від слів «дати» та «рабиня», то в наш час це розглядалося б як програма традиційного
сурогатного материнства. Ось короткий уривок зі ст.. 146 кодексу законів царя
Хаммурапі: «Якщо чоловік візьме собі божу (безплідну) жону, вона дасть своєму
чоловікові рабиню, і ця рабиня народить дітей…» [9]. Таким чином, правова історія
сурогатного материнства налічує приблизно 3800 років.
Згадки про сурогатне материнство існують у різних народів. Так, наприклад, у
джайністській міфології центральним героєм виступає Мага-віра– останній 24-й
тіртханкар поточного циклу народжень та смертей світу, який жив у 6-му столітті
до н.е. Після його зачаття в царстві відзначався розквіт всього прекрасного,
наприклад, буйне цвітіння чудових квітів. Але найцікавішим є народження Магавіра.
Згідно з міфом, він народився шляхом дивовижного перенесення його ембріона від
однієї жінки іншій [10,с. 41]. У житті, що передувало його новому народженню, він
змінив свою карму і втілився в плід, яким завагітніла Девананда, що входить до
касти брахманів. Про це стало відомо богам, і того ж дня завагітніла Трішала,
дружина якогось кшатрія. На третьому місяці вагітності, коли жінки опочивали в
обіймах своїх мужів, боги вилучили в них обидва плоди і поміняли їх місцями. Так
Махавіра не зміг нічого змінити і народився у визначеній богами сім’ї кшатріїв, щоб
стати Тиртханкаром. А Трішала і Девананда, які виносили чужих дітей, стали
першими в Індії сурогатними матерями в сучасному значенні цього слова [11].
Ю.Ю. Таланов
47
Зважаючи на все вищесказане, можна зробити висновок, що сурогатне
материнство як і все нове, є «давно забутим старим».
Від минулого перейдемо до сучасності. Перша скоординована програма
традиційного сурогатного материнства в США – і у світі – була успішно реалізована
в 1980 р. за сприяння заснованої за рік до цього доктором Р. М. Левіним компанії
Surrogate Parenting Associates, Inc. у Луїсвіллі. Процес обстежень і узгоджень всіляких
юридичних документів перед початком програми затягнувся на довгих дев’ять
місяців, але сама вагітність настала з першої спроби і завершилася народженням
здорового хлопчика. Через п’ять днів після пологів сурогатна мати відмовилася в
місцевому суді від прав на народжену нею дитину на користь біологічного батька.
Це, власне, і була перша заздалегідь спланована і скоординована програма
традиційного сурогатного материнства у світі.
В Україні (і одночасно на території СНД) перша програма сурогатного
материнства була реалізована в 1995 р. у Харкові. Сурогатною матір’ю стала жінка,
що виносила дитину своєї доньки, яка страждала від природженої відсутності матки,
ставши, таким чином, і мамою і бабусею одночасно [12].
Таким чином, на сучасному етапі сурогатне материнство потребує
переосмислення та вдосконалення шляхом законодавчо закріпленої процедури зі
зрозумілими механізмами реалізації. Подальший розвиток цього методу
репродуктивної технології в Україні прямо залежить від уваги, яку йому приділять
держава та суспільство. Сурогатне материнство стає одним із провідних способів
вирішення проблем безплідності, що може позитивно вплинути на проблему
народжуваності в нашій країні.
Література
1. Сурогатне материнство. // Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Суррогатное
материнство; 2. Сімейний кодекс України // ВВР України. – 2002. – № 21–22. – Ст. 135 // Режим
доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page= 1& nreg=2947-14; 3. Цивільний
кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV // ВВР України. – 2003. – № 40–44, ст. 356; 4. Церкви
закликають державу розвивати всиновлення сиріт, а не сурогатне материнство // Інститут
релігійної свободи // Режим доступу: http://www.credo-ua.org/2011/06/46245; 5. Brinsden P.R.
Surrogacy. A textbook of in vitro fertilization and assisted reproduction. The Bourn Hall guide to
clinical and laboratory practice. Edited by Brinsden P.R. The Parthenon Publishing Group 1999. –
С. 361–368; 6. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 244-р «Про
схвалення Концепції Державної програми «Репродуктивне здоров’я нації на 2006-2015 роки»»;
7. Суррогатное материнство: медицина, этика, право // Режим доступу: http://www.7ya.ru/
article/Surrogatnoe-materinstvo-medicina-jetika-pravo; 8. Старий заповіт. Книга буття, гл. 16. //
Режим доступу: http://www.ukrbible.com/index.php?option=com_content&view=article&id;=117:16-&catid=3:2009-04-10-18-22-44&Itemid=43; 9. Кодекс законів царя Хаммурапі // Режим доступу:
http://thales2002.narod.ru/ chammura-text.html. – Ст. 144–147; 10. Терентьев А. А., Некоторые
основы джайнской мифологии, в сб.: Проблемы изучения и критики религий Востока. – Л.,
1979. – С. 34–54; 11. Історія сурогатного материнства. // Режим доступу: http://www.surrogacyukraine.com/theory_history.php; 12. Сурогатне материнство – церковний гріх чи ключ від щастя?
// Режим доступу: http://bukpravda.cv.ua/articles/114/
Документ
Категория
Типовые договоры
Просмотров
96
Размер файла
277 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа