close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Герб

код для вставки
Виховний захід: Державні символи України
Мета:
ознайомити дітей з національними та народними символами України;
формувати національну свідомість школярів,;
виховувати почуття любові до своєї землі, повагу до державних
символів, патріотизм.
Обладнання: Державний прапор України, Герб, Гімн, рушник, віночок,
вишиванка
Епіграф.
Україна – країна
Трагедій і краси,
Де найбільше люблять
Волю і найменше її знали…
Звучить гімн
Хід роботи
Вчитель. Україна! Наша рідна земля, наша Батьківщина. Святою
для кожної людини є та земля, де вона зробила перший крок, вимовила
перше слово, почула мамину пісню-колисанку, пішла стежиною до
школи.
Скажіть слово ―Україна‖, а тепер закрийте очі і уявіть собі ....
Україну.
Які ―картинки‖ виникли у вас перед очима?
Учень:
Що таке Батьківщина?
Під віконцем калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата,
Під тополями хата,
Під вербою криниця,
В чистім полі пшениця.
Серед лугу лелека
І діброва далека,
І веселка над лісом,
І стрімкий обеліск.
Класний керівник. Так, для кожного з нас найдорожча і найрідніша та земля, на
якій ми народилися, де живуть наші батьки, рідні, де поховані наші предки. Це –
наша рідна земля, наша Україна. Кожна країна світу обов’язково має свої
символи. А що означає слово «символ»?
Символ – це предмет, який характеризує державу, відображає її
побут, традиції, господарювання, історичне минуле, прагнення народу
Учень:
Легенда.
З глибини віків дійшла до нас ось така легенда. Жила собі жінка. І мала
вона трьох синів. Сини зростали чесними, сміливими, дуже любили свою
неньку і готові були віддати за неї своє життя.
1-й син. Мамо, піду-но я межи люди, подивлюся світ.
М а т и. Ну що ж сину, йди, та пам'ятай рідну домівку, а на згадку візьми із
собою золоту корону з трьома промінцями, хай у далекім краю зігріває вона
тебе.
Минув час, і завдяки своєму розуму став. старший син великим князем, бо
трипроменева корона, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до
кращого життя. Дали першому синові ім'я Тризуб, а знак, що дала йому мати,
назвали гербом.
Настала черга середнього сина.
2-й син. Пустіть мене, мамо, світ подивитися.
Дала йому мати в дорогу жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними
ділами прославляв свою матір, одержав середній син імення Прапор.
А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже
мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків голос. І одержав син
за свій Джерельний голос, величний спів на ім'я Гімн.
.
З того часу ідуть поруч три брати — Тризуб, Прапор, Гімн і прославляють
рідну
Неньку.
Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий прапор і урочистий
гімн прославляють рідну неньку-Україну.
Герб
Герб, Прапор і Гімн — це три основні дер жавні символи України, котрі
мають давню і цікаву історію.
Золотий тризуб на блакитному тлі символи влади. Він зустрічається ще з
часів Київської Русі, Він був родовим знаком Рюриковичів. Тризуб зображувався
на монетах великого князя Володимира Святославовича, а згодом Ярослава
Мудрого, Володимира Мономаха. Герб — це частина корони, яку носили київські
князі. Спочатку цей знак не був офіційним гербом, а виступав лише у ролі
родового знака князів. Проте з часом він передається у спадок як символ влади та
знак єднання східних сло в'ян, тобто стає власне гербом.
Чому саме тризуб вважають Гербом України? Мабуть, тому, що число три
завжди вважалося казковим, чарівним. У багатьох казках ви знайдете розповіді
про трьох богатирів, про три ба жання, розповіді про три дороги.
Існує близько сорока версій пояснення тризуба: це риболовний гарпун,
вила бога Нептуна, уособлення природних стихій (повітря, во ди й землі)
А ще у тризубі відображено триєдність життя.
Це — батько, мати, дитя, які символізують свою Силу, Мудрість, Любов.
30 серпня 1991 року, після проголошення Акту про незалежність України,
був прийнятий Національний Державний герб – золотий тризуб на блакитному
тлі.
А тепер давайте з'ясуємо, яку роль відігравав прапор у різні часи?
Прапор відомий ще з античних часів. Найчастіше це був шматок тканини,
прив'язаний до списа чи держала і вказував місце збору воїнів
Синьо-жовті кольори вперше згадуються близько 1410 р. на корогвах
Галицько-Волинського князівства. На них ще на синьому полі був зображений
золотий лев. Жовто-блакитний прапор мали й запорізькі козаки, які
використовували його в мирний час, на відміну від бойового стяга малинового
кольору.
У 1848 р. у Львові на ратуші вперше було піднято жовто-блакитний прапор
у вигляді двох горизонтальних смуг, тобто приблизно як тепер.
У 1911 р.
починається широке використання жовто-блакитного прапора на різ них
масових заходах, зокрема під час відзначення 50-річчя з дня смерті Т. Г.
Шевченка (1911 p.), 100-річчя з дня його народження (1914 р.) тощо. З 1914 р.
Січові стрільці під такими ж прапорами воювали на полях Першої світової
війни. У березні 1918 р. Центральна Рада затвердила державний герб і держав
ний прапор УНР. За гетьмана П. Скоропадського жовто-блакитний прапор був
замінений на блакитно-жовтий.
Вчитель: А чому саме синьо-жовті кольори є основою прапора?
Учень: Жовтий колір — це колір пшеничного поля, колір хліба, зерна, що
дарує життя всьому на землі. Жовтий колір — це ще й колір жовтогарячого
сонця, без лагідних променів якого не дозрів би і не заколосився б життєдайний
хліб.
Синій колір — це колір ясного, чистого, мирного неба, колір цариці води,
миру
А що означає слово гімн ?
Слово
гімн
—
грецького
походження (дослівний переклад —
похвальна пісня) — урочиста пісня, прийнята як символ державної,
національної єдності.
Слова національного Гімну «Ще не вмерла Україна» написав у 60-х роках
XIX ст. відомий український поет Павло Чубинський, а музику — композитор
Михайло Вербицький. Саме цій пісні судилося стати національним гімном
України. Музична символіка нашого народу сягає часів Київської Русі. Можна
сказати, що тоді роль державного гімну виконували бойові заклики та пісні, які
створювали піднесений настрій перед битвами.
Своїм корінням гімни сягають глибокої давнини. Спочатку вони
виконувалися на честь богів та героїв. З плином часу гімн став урочистою
піснею, яка об'єднувала близьких за духом людей, надихала їх на добрі справи,
дарувала наснагу.
Крім державних символів, Україна має ще й народні символи.
Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник,
калина біля вікна, верба — все це наші символи.
Чудовий український наш рушник! На щастя, він ще з побуту не зник.
Учень: Вишитий рушник в Україні посідає особливе місце. Рушники — це
символ України, відбиття культурної пам'яті народу, в їх узорах збереглися
прадавні магічні знаки
Важливі події в житті народу ніколи не обходилися без рушників.
У вишивці рушників знайшли відображення орнаменти, пов'язані з
образами добра, краси, захисту від усього злого на землі. Орнаменти вишивки
рушників — це народна пам'ять про життєдайні сили землі та сонця.
Рушник супроводжував селянина протягом усього життя — і в радості, і в
горі. Він завжди був символом гостинності — на ньому підносили дорогим
гостям хліб-сіль. Хліб також завжди мав глибоку образну символіку
І сучасну, і традиційну оселю в Україні важко уявити без рушників. Тчуть
їх і вишивають ще й досі. Для прикрашення інтер'єру оселі, для домашнього
затишку, просто так, для душі.
Звучить «Пісня про рушник» А. Малишка.
Вишиванка – національна святиня, бо символізує собою і несе в собі
духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь.
Вишиванку передають з роду в рід, зберігають як безцінну реліквію. За формою
– це біла вишита сорочка, виготовлена з лляного чи конопляного полотна
домашньої роботи.
Вона – символ здоров’я і краси, щасливої долі і родинної пам’яті, любові і
вірності. Візерунок на вишиванці залежить від того, кому вона призначається:
батькові чи братові, нареченому чи другові, парубку чи одруженому – кожному
вручалась вишита сорочка з візерунком відповідної символіки.
Вишиванка – це й оберіг людини від лихого ока та злих духів.
Вінок
належить
до
українських
національних
символів-оберегів.
Українські дівчата влітку ходили з непокритою головою, обвиваючи її стрічкою,
а на свята надягали вінки.
Вінок — це дівоча прикраса з живих або штучних квітів, колосків,
кольорового пір'я тощо. Вінки досить різноманітні. В Україні їх налічують 77
видів.
Починали носити віночок дівчатка з трьох років. Перший — для трирічної
дівчинки — плела мама, змочувала у росах, коли на небі сонце зійде. І купала
його в росах сім днів, а тоді до скрині клала. У віночок вплітала чорнобривці,
незабудки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці
допомагали позбутися болю голови, незабудки та барвінок зір розвивали, а
ромашка серце заспокоювала.
Вважалося, що вінок з живих квітів захищає дівчину від напасників і
лихого ока.
Презентація
Легенда про калину.
Це було в той час, коли на Русь нападали орди татарські . Одного разу в
одному українському селі було весілля. На нього прийшло дуже багато вродливих молодих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари.
Завойовники побачили цих красунь і почали їх ловити, щоб продати в Царгороді. Дівчата, щоб не потрапити в неволю, почали тікати на болота і там
потопились.
На тому місці, де загинули українські дівчата-зірки, виросло дуже багато
кущів калини. І з того часу дівочу вроду порівнюють з калиною. Про цей
чарівний кущ складено безліч пісень, віршів і приказок.
Мати, матінко, матуся - ці слова знайомі нам з самого дитинства. Від них
віє спокоєм, теплом, добротою... З перших кроків життя нас оточє материнська
любов та ласка. Хто, як не мати, оберігає нашу родину від злих вітрів і
лихоліття; дає нам мудру пораду у нашому житті; захищає нас від невірного
кроку?
Та головним оберегом українського народу була Берегиня — жінка-мати. її
слово, тепле і ласкаве лікувало і повертало сили після хвороб, захищали від
злих сил і давали наснагу. Берегиня підтримує домашнє вогнище, вона стоїть
коло витоків нового життя, плекає і зміцнює його.
Бережіть, шануйте, любіть Україну, вивчайте традиції свого народу, адже
ми – українці, пишаймося цим.
ЖУРАВЛИК
З далекого краю,
З далеких світів
Журавлик на крилах
Додому летів,
Минав океани,
Ліси і моря,
Вдивлявсь крізь тумани:
- Чия це земля,
Чиї це долини,
Чиї це луги,
Чию це калину
Гойдають вітри!
Впізнав батьківщину:
- Моя це земля,
Моє тут гніздечко
І мова моя.
Л. Пилип’юк
Документ
Категория
История
Просмотров
112
Размер файла
175 Кб
Теги
герб
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа