close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

пользователь

kozzin

----------

99 документов

имя документа / категорияописаниезагруженпросмотров
Станислав Куняев. Жрецы и жертвы холокоста
Станислав Куняев. Жрецы и жертвы холо...Гуманитарная литератураПолитология

Публицистическое исследование Станислава Куняева направлено против сионизма — страшного явления в новейшей истории. Его жертвами стали миллионы людей: еврейский народ, втянутый в бесконечную войну на Ближнем Востоке, палестинцы, защищающие себя от истребления, и, наконец, «просвещенные» народы Европы, склонившие головы перед этим идолом нового времени. Однако, основной тезис данной книги — недопустимость создания «культа холокоста в России». В связи с этим С. Куняев сосредотачивается на критике современных российских экстерминистов — в частности, А. Р. Коха и П. М. Поляна. Известный писатель рассказывает о том, что понятие «холокост» (всесожжение) родилось несколько тысячелетий тому назад на Ближнем Востоке во времена человеческих жертвоприношений, а новую жизнь оно обрело в 60-х годах прошлого века для укрепления идеологии сионизма и государства Израиль. С той поры о холокосте сочинено бесконечное количество мифов, написаны сотни книг, созданы десятки кинофильмов и даже мюзиклов, организовано по всему миру множество музеев и фондов. Многократно преувеличенная трагедия европейского еврейства легла не только в основу циничной и мощной индустрии холокоста, но и его расисткой антихристианской религии, без которой ее жрецы не мыслят строительства зловещего «нового мирового порядка». Куняев утверждает, что история холокоста неразрывно связана с мощнейшими политическими движениями нового времени — марксизмом, сионизмом, национал-социализмом и современной демократией. Он последовательно разъясняет как сионисты цинично спекулируют на еврейских жертвах Второй мировой войны, навязывая всем мысль об «исключительности» этой трагедии, почему-то дающей право «избранному» народу (а точнее — им самим) на всеобъемлющее превосходство. Автор поддерживает точку зрения ревизионистов холокоста на общее число погибших евреев как на многократно завышенное еврейской историографией холокоста. Он замечает, что сами «специалисты» по истории холокоста до сих пор не пришли к согласию в вопросе, сколько же евреев погибло во время войны: шесть миллионов, четыре или еще меньше? Куняев считает, что цифры тут — не главное, главное в ином: какова же цель этой беззастенчивой политической спекуляции, какие трофеи хотят получить сионисты по результатам современной идеологической войны мирового значения? Станислав Куняев стремится обнажить религиозные, политические, конспирологические и даже психологические корни такого явления как "холокост", ставшего для западного мира чуть ли не новой религией, тщательно оберегаемой «священной коровой» демократии. Любое научное исследование этой проблемы, посягающее на созданный миф, объявляется уголовным преступлением. Автор совершенно справедливо считает, что холокост — это фундамент новейшего европейского тоталитаризма. На нем выстроена вся конструкция так называемых «прав человека», столкнувшая Запад в яму «просвещенного» расизма, согласно которому все народы равны, но есть один самый многострадальный народ, который «всех равнее». В данное работе Куняев первым указал на то, что религия холокоста и «церковь Холокоста» построены по образу и подобию католической церкви, где место Христа занимают шесть миллионов погибших евреев, место Духа Святого — «еврейская идентичность», действует и своя «инквизиция» (любые попытки критически исследовать феномен холокоста в подавляющем большинстве стран Европы являются уголовно наказуемыми деяниями, то есть рассматриваются как преступление), и свои «монашеские ордена», и многие другие квази-церковные структуры, а также указал на претензию «религии Холокоста» стать единственной мировой религией, вытеснив и христианство, и ислам, и буддизм, и даже традиционный иудаизм. «Религия Холокоста», как показывает и доказывает Станислав Куняев, подобно всякой «молодой» религии, отличается повышенной агрессивностью по отношению к «старым» религиям-«конкурентам», но в то же время по отношению к хасидской ветви иудаизма и сионизму выступает в качестве их внешней оболочки, «абсолютной бронезащиты», призванной утвердить вину всего человечества, даже никак не связанных непосредственно с холокостом его частей, перед еврейством и привилегированное положение последнего даже не среди остальных народов мира, а над ними. Что, в свою очередь, способствует возрождению и процветанию в сионистской среде самых древних и жестоких «ветхозаветных» архетипов поведения и действия. Куняев акцентирует внимание на том, что некоторые действующие российские политики, не зная и не понимая сути происходящего, вольно или невольно поддерживают линию экстерминистов. Он приводит цитату Валентины Матвиенко: «Исторический смысл запоздалого признания Россией места Холокоста в истории цивилизации означает, что отныне Россия входит в общий ряд цивилизованных стран, для которых эта катастрофа воспринимается как общечеловеческая, а не только национальная трагедия», и считает, что, к счастью, наш народ прекрасно осведомлен, в отличие от В. Матвиенко, о «прелестях» западной цивилизации, горой встающей на защиту геев, лесбиянок и фарисействующих сионистов. Отношение к палестинцам, православным сербам и русским как к недочеловекам как раз и вытекает из того факта, что христианство в Европе практически погибло, а его место занял «новый мировой порядок» — демократический идол, поразительно похожий на Яхве… Книга Станислава Куняева отличается творческой страстностью, документальной убедительностью и ясностью мысли. Станислав Куняев опирается на документальные источники, и неизбежным оппонентам спорить с ним будет весьма затруднительно. 

21 января 2012
12 219
Сефарды (Сионисты)  против Ашкенази (Хазары)
Сефарды (Сионисты) против Ашкенази (...Гуманитарная литератураКультурология

 

13 ноября 2011
7 573
Вторая мировая: бордели
Вторая мировая: бордели Гуманитарная литератураСтатьи

В Германии предан гласности доселе малоизученный факт из истории нацистского прошлого. Немецкий культуролог Роберт Зоммер впервые поведал миру о судьбе лагерных проституток в своей книге "Das KZ-Bordell" ("Бордель в концентрационном лагере"), сняв табу с запретной темы. Несмотря на то, что со дня окончания Второй Мировой войны прошло 60 с лишним лет наличие в лагерях смерти борделей, в которых узниц принуждали к проституции все еще остается малоизученным аспектом нацистского террора. Но чем больше времени проходит, тем меньше остается свидетелей, а значит становится легче снимать табу с "неудобной" темы. 

05 ноября 2011
5 303
Іван Діяк.Українське відродження або нова русифікація
Іван Діяк.Українське відродження або ...Гуманитарная литератураКультурология

 

03 сентября 2011
4 720
Роже Гароді.Засадничі міфи ізраїльської політики
Роже Гароді.Засадничі міфи ізраїльськ...Гуманитарная литератураПолитология

Книгу «Основоположні міфи ізраїльської політики» французький письменник, науковець, філософ та політичний діяч Роже Ґароді опублікував в 1996 році. Він видав її за власний рахунок і у вихідних даних позначив латинськими буквами "SAMIZDAT". В цій розвідці автор переглядає офіційну історію, аналізує і викриває найбільш розповсюджені міфи політики Ізраїлю. Роже Ґароді стверджував, що це "не історичний твір, це - політична книга. Моєю метою було показати, що ізраїльська політика - як інструмент американської політики - призводить до війни". В книзі Роже Ґароді піддає сумніву факт Голокосту - тотального знищення жидів в роки Другої світової війни. "Я поважаю юдаїзм ... але нацистський Голокост - це міф, що став догмою, яка виправдовує політику Ізраїлю і США на Близькому Сході і у всьому світі...", - пише Ґароді. На думку автора, "історія без перебільшення сама може виконати роль обвинувача краще, ніж міф. Перш за все, вона не зводить масштаби дійсних злочинів проти людства, які коштували життя 50 мільйонам людей, до погрому лише однієї категорії невинних жертв, в той час як мільйони померлі зі зброєю в руках, борючись проти цього варварства". Незважаючи на те, що у книзі кожна теза підкріплена відповідним фактом або цитатою, автора на вимогу французьких сіоністських кіл притягли до суду. Свою солідарність з Р.Ґароді висловили політичні і релігійні діячі. Зокрема, в поширеному комюніке Асоціації журналістів Тунісу у зв'язку з судовим процесом в Парижі у справі 84-річного французького вченого, письменника і громадського діяча Роже Ґароді, якого звинувачують в "виправданні злочинів проти людства" заявляється: "Викриваючи прагнення сіоністських кіл Ізраїлю виправдовувати свою нелюдську антиарабську політику шляхом цинічного використання трагедії Другої світової війни, Роже Ґароді діє суто в рамках визнаних демократії і свободи слова і не заслуговує засудження. Туніські журналісти серйозно стурбовані наполегливим жорстким тиском, який не перестає чинити сіоністське лобі на суддів і на весь хід в цілому цього більш ніж дивного процесу", — підкреслюється в документі. Асоціація закликала світову спільноту надати всебічну підтримку Р. Ґароді, в тому числі поширенню його "незручних для сіоністів ідей", щоб "показати їх невинність всьому світу і допомогти письменнику уникнути розправи. Ґароді заявив, що не вважає себе юдофобом, але різко засуджує антиарабську політику Ізраїлю. Французький суд заборонив подальшу публікацію книги Ґароді і 27 лютого 1998 оштрафував його на 240 тисяч французьких франків (близько $40000) та засудив до умовного тюремного ув'язнення на кілька років. Рішення суду викликало дебати про свободу слова у Франції і Європі і багато хто стверджував, що вирок носить політичний характер. Ґароді оскаржив це рішення в Європейському суді з прав людини, проте його апеляція була відхилена як неприйнятна - це сталося за десять днів до 90-річчя Ґароді, 7 липня 2003 року. Суму в п'ятдесят тисяч доларів США передала для Роже Ґароді дружина президента Об'єднаних Арабських Еміратів шейха Заїда бін Султана Аль Нахайяна. За повідомленням туніського радіо, зазначені кошти вона подарувала видному вченому, мислителю, письменнику та громадському діячеві на знак солідарності з ним і для його підтримки у зв'язку з судовим процесом по його справі, що проходить Франції. Книга перекладена і видана італійською, іспанською, німецькою, російською та багатьма іншими мовами. В арабському перекладі цей бестселер був проданий тиражем у кілька мільйонів примірників. Роже Ґароді відмовився від авторських прав на книгу і запропонував всім зацікавленим видавцям світу опублікувати її, не претендуючи на гонорар. Це перший переклад "Основоположних міфів ізраїльської політики" українською мовою. В цьому електронному варіанті із скороченням подані деякі тези стосовно французької історії часів Другої світової війни та відсутні додатки до книги, що складаються з листування автора та передруків газетних статей. 

03 августа 2011
3 672
Коллаборационизм в России в 1941–1945 гг.: типы и формы
Коллаборационизм в России в 1941–1945...Гуманитарная литератураИстория

В данной работе рассматриваются малоизученные в отечественной науке типы и формы коллаборационизма в России в годы Великой Отечественной войны. Монография написана со строго научных позиций с использованием большого количества архивного материала, ведомственных документов и материалов печати. Книга предназначена для научных сотрудников, преподавателей, аспирантов, студентов юридических и исторических факультетов вузов, работников правоохранительных органов, а также всех интересующихся вопросами истории Второй мировой войны. 

30 октября 2011
3 378